52-й Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість» триває з 21 до 29 жовтня. Найстаріший та найбільший в Україні кіноогляд цього року проходить у столичних кінотеатрах «Жовтень» і «Краків». 

У межах заходу показують 130 фільмів, які увійшли до різних конкурсних та позаконкурсних програм. Є як повнометражні, так і короткометражні стрічки. Ігрові та документальні. Переважно створені минулого й цього року. Серед них — 31 українська картина. 

Про нову «Молодість» мені розповіла голова пресслужби фестивалю Тася Пугач.

Чому після скороченої 51-ї едиції фестивалю вирішили повернутися до повного формату з усіма програмами?

— Тому що «Молодість» — міжнародний захід. Він сертифікований Міжнародною федерацією асоціацій кінопродюсерів як спеціалізований фестиваль, присвячений дебютам. У міжнародному конкурсі змагаються дебютні фільми, чимало їх і в позаконкурсних програмах. Скорочена версія минулого року була вимушеним кроком через повномасштабне російське вторгнення. Тому команда радіє, що цьогоріч вдалося проводити у повному форматі. 

Крім того, вперше після кількарічної перерви «Молодість» знову відбувається восени. Повернення на звичні для давніх прихильників фестивалю дати, звісно, позитивно впливає на кількість глядачів.

Чи є якийсь фокус та головне завдання нинішнього заходу? 

— Фокус фестивалю завжди на дебюти. Наше завдання — показати все різноманіття світового кінематографа. «Молодість» — унікальне явище в українському кіносередовищі. Тут справді можна знайти стрічки майже з будь-якої країни та континенту.

Також хочемо ознайомити глядачів з експериментальними й жанровими роботами, для яких є спеціальні програми Forma та «Опівнічний сеанс». Звісно, зараз фільми «Опівнічного сеансу» показують увечері через комендантську годину. Але раніше ця секція, де можна побачити найяскравіші зразки горорів і трилерів, справді демонструвалась ближче до опівночі.

Глядачі справді встигли полюбити ці програми, а не лише основні. Наприклад, світова прем’єра італійського фільму «Аварія» зібрала повний зал у третій день фестивалю. Драма увійшла до секції Forma, а презентувати її до Києва приїхав сам режисер Джузеппе Ґарау. Головна героїня Марчелла не найкращим чином переживає розлучення та звільнення й вирішує купити евакуатор, за сюжетом.

Як найкраще зорієнтуватися у великому лайнапі фестивалю та сформувати свій графік відвідування? 

— Радимо стежити за нашими соцмережами. Щодня наша команда робить добірку топподій фестивалю, які ми рекомендуємо відвідати. Ну і завжди на «Молодості» головне — це міжнародний повнометражний конкурс. Варто дивитись усі фільми, представлені в ньому. 

Намагаємося презентувати аудиторії всю палітру світового кіно, зокрема й українського. Тож маємо великий вибір вітчизняних стрічок, кожна з яких є своєрідним відкриттям. Це картини, зняті у 2022-2023 роках. Вони відображають те, чим нині живе українське суспільство — більшість із них присвячені темі війни.

Однією з найгучніших прем’єр, які вже відбулись на фестивалі, став показ «Поеми для маленьких людей». Робота Івана Сауткіна розповідає паралельні історії — подруг із деокупованого села на Чернігівщині та волонтерів у прифронтовій зоні. Зал влаштував режисеру овації стоячи. Картина бере участь у документальному конкурсі.

Чому другий рік поспіль національний повнометражний конкурс проходив за кордоном?

— Зазначимо, що повнометражний національний конкурс до повномасштабної війни в межах «Молодості» не проводився — це нововведення. Ми вдячні Filmfest Hamburg та його керівнику Альберту Відершпілю, що торік вони одразу відреагували на трагічні події в Україні й запропонували провести в Гамбурзі обидва національні конкурси — і повного, і короткого метру. Цього року в межах закордонного фестивалю влаштували лише повнометражний, у якому перемогла драма Христини Тинькевич «Як там Катя?». Показ цієї програми в Києві не передбачений. 

Що варто знати про дві роботи, які представляють Україну в міжнародному повнометражному конкурсі? 

— Перша — це «Степне» Марини Вроди. Розповідає про інженера, який повертається з міста в рідне село, щоб доглянути за хворою матір’ю. Фільм виграв приз Міжнародної федерації кінопреси на фестивалі у Локарно, а сама Врода отримала там нагороду за режисуру. Вона працювала над стрічкою 10 років. Це повнометражний дебют, знятий після того, як її картину «Крос» відзначили як найкращий короткометражний фільм на Каннському кінофестивалі 2011-го.

Друга робота — «Лишайся онлайн» Єви Стрєльнікової, задумана і створена після початку повномасштабної агресії. Розповідає про волонтерку, яка допомагає хлопчику шукати його батьків, зниклих під час вторгнення російської армії в Бучу. Фільм знятий у форматі скрінлайф.

Чому в секції «Українські прем’єри» — лише дві стрічки?

— Це дві картини, які варті уваги глядача та об’єднані тематикою. В обох показано життя людей після початку повномасштабного вторгнення у місті, яке першим зустріло ворожу навалу — в Харкові. 

«Рік Тигра» Олександра Назарова — про чоловіка, який зустрів велику війну в рідному районі Північна Салтівка, де й залишається нині. Після влучання ракети в його квартиру єдине, що збереглось — це камера, через обʼєктив якої він розповідає власну історію. «Що далі?» Дар’ї Дрюченко — калейдоскоп історій людей, які ховаються від бомбардувань у харківському метро.

Які фільми зацікавлюють найбільшу аудиторію?

—  Ті, що зібрали найбільше нагород на іноземних фестивалях, або такі, які рекомендують кінокритики. Звісно ж, українське кіно завжди у центрі уваги глядачів. І знову повторимо — міжнародний повнометражний конкурс. Це ключовий кіноогляд.

Які найгучніші імена представлені на цьогорічному фестивалі? І навпаки, на які маловідомі стрічки варто звернути увагу?

— На фестивалі представлені найбільші прем’єри від відомих кінематографістів. Зокрема, новинка від японського режисера Рюске Хамаґучі «Зла не існує», яка щойно отримала відзнаки у Венеції. А також картини бельгійця Баса Девоса, філіппінця Лава Діаза, канадця Дені Коте та інших авторів, чиї роботи рік за роком стають фестивальними хітами. 

Щодо маловідомих імен, то окрім світової прем’єри «Аварії» відбудеться ще й міжнародна прем’єра трилера «П’яниця» португальського режисера Андре Маркеша. Радимо не пропустити цей фільм, зроблений із любов’ю до глядача. 

Чому локацією для проведення стали саме ці два кінотеатри?

— У Києві, на жаль, зараз не так багато кінотеатрів. Тому провести частину фестивалю, зокрема відкриття та церемонію нагородження, у нещодавно відкритому культурному кластері «Краків» нам здалось чудовою ідеєю. Програма настільки велика, що її неможливо всю продемонструвати в одному кінотеатрі «Жовтень». А конкурс дитячого кіно Teen Screen взагалі проходитиме повністю у «Кракові». 

Текст: Ілля Прокопенко