Цей концерт KORA Late Night Show  в першій частині був схожий на шаманство, у другій — на чарівну естетичну машину. 

Андрій Мороз висікає іскри з усього, до чого доторкається. Подібні музичні імпровізації зазвичай служать прологом перед яким-небудь ніжним вокальним жанром, але тут до вокалу не доходить, а інструменти в руках Мороза (Папи звуків) плавляться і переливаються — витончено і красиво, легко переступають будь-які архівно-освітні цілі, заради яких були створені. Друге відділення, Le Cru — музика балансує на грані між абсурдом і тендітною впорядкованістю, відв’язний джазовий панк і елементи мат-кора затягують слухача у свої вири ритмів, і нойз, і навіть гітарні рифи, які нібито запозичені у стоунер- або сладж-брігади.  Le Cru захопливий й різнорідний в емоційному відношенні, круто спостерігати, як епізоди екстремальних емоцій та (майже) екзальтації змінюються ліричним фрі-джазовим хоралом. Kyiv Daily як завжди, запитує музикантів у традиційній «розмові-післямові» після-концерту про те, що ж це було. І ось що відповідають музиканти:

Андрій Мороз

Чому перкусія? Розкажіть про ваш наборі перкусій.

— Я обрав займатися перкусією, бо це постійний пошук чогось нового, це розвиток і реалізація моЇх музичних фантазій. Мені здається, що цей напрямок музичноЇ діяльності немає меж, і це мене дуже приваблює. 

Я маю велику колекцію перкусійних і шумових інструментів. Кожний інструмент має своє призначення і унікальне тембральне забарвлення. Якщо коротко, то їх (інструменти) можна поділити на декілька груп – це різноманітні барабани, шумові ефекти та мелодійні інструменти.

Коли й навіщо ви почали створювати інструменти (happytondrum, наприклад)?

— Перші інструменти я почав створювати ще в школі. Дуже хотілося мати свої (!!!) власні інструменти. Про професійні інструменти я тоді тільки мріяв, роздивляючись іноземні каталоги, але згодом багато мрій у цьому напрямку здійснилось. Поки я мріяв, йшов пошук того, що я міг зробити своїми руками, і я реалізовував інструменти з того, що було під руками.

Ваша музична повсякденність: що ви слухаєте, що любите, чим надихаєтеся?

— Я дуже люблю тишу і звуки природи (не у записі). Люблю слухати музику, яка налаштовує на гарний стан, не заважає думати і працювати. Більше всього на мою творчість вплинув перкуссіоніст із Індії Trilock Gurtu.

Що для вас важливіше в музиці — свобода або системність?  Гармонія чи інтонація?

— В музиці важливе гармонійне поєднання всіх єлементів. Все залежить від конкретного твору і його ідеї. А від ідеї залежить баланс і пріоритети. Тому я за єдність всіх єлементів.

Перкусії — це шуми та інтонації, які все пов’язують — музикантів, музику, настрій. Як змінюється роль перкусії, коли вона звучить соло?

— Для мене перкусії – це музичні барви. Вони можуть підкреслювати, відтіняти, об’єднувати, і ще виконувати багато різних функцій, але головне, щоб все це творилось на підсилення головної ідеї твору або проекту.

Звісно роль перкусії змінюється від того акомпанує вона або грає соло. Коли соло – це вільне викладання музичної думки, коли супровід – це гра в команді.

Le Cru, разом

Розкажіть про себе, будь ласка.

Павло:  Приблизно в 2015-2016 році спонтанно сформувалась спільнота споріднених музикантів, з якими ми час від часу влаштовували імпровізаційно-шумові концерти – Паранойзи. Крім нас зі Злобіним постійними учасниками-організаторами були барабанщик, продюсер та артист в загальному розумінні цього слова Олексій Артемов з Нью-Йорка та crazydiamond-клавішник-модулярщик Станіслав Бобрицький.  До цієї компанії долучались альтист Антон Болденко, гітаристи Олексій Літвіненко та Макс Трянов. 

Через певний час знов зрозуміли, що нам бракує  рок-н-ролу і почали вдвох грати сакс-н-бас рокешніки. Так з’явились Le Cru. Деякий час ми користувалися двома назвами: коли грали пісні, що мають чітку структуру – це Le Cru, коли імпровізація – ParanoiseCrew. Часто під час одного концерту перше відділення – рок, друге – імпров. Через пару років Стас Бобрицький сказав : «А давайте я з вами пограю в Le Cru?»  А ще трохи згодом те ж сказав Мітя Арзуманов. То ж зараз ми – дует з чотирьох чоловік. І зараз ми граємо як структуровані речі так і вільні під однією назвою Le Cru.

Даня: Одна з істотних причин того, що ми досі не кинули музику, в тому, що ми постійно мутуємо – звісно, в певних рамках, але все це так чи інакше рухається і ніколи не можна виключати варіант, що наступний концерт я гратиму на підстаканнику, а Паша – на губній гармошці.

Що ще (яки напрямки) вам цікаві й близькі. І якщо це — напрямки джазу, то куди, дарк, фрі?

Павло: Рафіновані стилі музики цікаві на самому початку їх існування. Далі вже справа більше в персоналіях. Якщо казати про джаз, то – фрі.  І, якщо це джаз, цікаві проекти Зорна та МатсаГустафссона- хоч це вже і класика. Фрі-джаз – надзвичайно цікава штука, але і він має певні закони, історію. Той же Матс Густафссон чи Марк Рібо чи Фред Фріт часто імпровізують так, що це не зовсім джаз. Це ближче до неідіоматичної імпровізації з потужною панківською подачею.

Даня: Концептуалізацією власної творчості містить у собі небезпеку на тій концепції замкнутися та закосніти – це в-принципі найгірше, що може статися з людиною, чим би вона не займалася. Ми стараємось мислити не напрямками, а певними художніми задачами, котрі можуть вирішуватись тими чи іншими стильовими засобами – музика має працювати, а буде вона «дарк», «фрі» чи «Ар-н-Бі» — справа десята.

Ви завжди імпровізуєте, рухаєтеся на слух, на дотик, або використовуєте заготовлене?

Павло: LeCru від початку орієнтувалися саме на структуровані композиції, частка імпровізації була невелика. Наприклад в певній частині пісні партія саксофона могла бути дуже умовною, але все трималося на чітких басових рифах. Зараз ми просто включаємо до програми імпровізаційні частини, які можуть бути від початку до кінця фрі, або ж спиратися на умовні заготовані моменти.

Даня: Імпровізуємо – речі, які входять до нашої структурованої програми – від початку – імпровізації, котрі виявились достатньо вдалими для того, аби їх запам’ятати та вибудувати в послідовну лінію.

Що вас надихає? З ким у вас (у вашої музики) є емоційні перетини?

Павло: Ми всі слухаєм досить різну музику. Але саме в Le Cru весь час озираємось на батьків-засновників. The Stooges – альфа та омега. Я фанат The Birthday Party Ніка Кейва та проектів Cебастіана Рошфора. І Марка Рібо. Його тріо Ceramic Dogдля мене квінтесенція всіх чеснот) – сиро, потужно, з елементами неджазової імпровізації. А в імпровізаціях нам близька Кентерберійська сцена, те, що позначають терміном RIO – Univers Zero, Art Zoyd

Даня: Для мене однією з головних команд є Бітли – в нашій музиці Бітлівського впливу набагато більше, ніж це може здаватися;).  Але в-цілому – музикант завше грає свою ситуацію, тут впливає все – від погоди до політики, люди, з якими ти спілкуєшся, робота, все, що навколо тебе так чи інакше в музиці відображається.

Ви за порядок або хаос? 

Павло: Порядок – утопія, недосяжна мрія та ілюзія. Але це єдиний спосіб втриматися на шляху. Контрольована дурість за Кастанедою. Цитуючи класиків – я не вірю в анархію. Всі соціальні інституції  умовні та тимчасові. Проте без пожежників, лікарів, асенізаторів і, навіть, копів все було б значно гірше. Комуна хіппі не налагодить виробництво якісного джину та не побудує вантажну ракету Ілона Маска. І не налагодить постачання інсуліну (хіба що ДМТ, та при діабеті то не допоможе). А я за якісний алкоголь та високі технології. А хаос нікуди не дінеться, хаос є основою всього. 

Даня: Подібні дихотомії працюють виключно за наявності обох антагоністів – одного забери – все розвалиться.

Панк завжди був музикою бунту, як з цим зараз? Ви бунтуєте? Заведено думати, що музиканти, котрі проповідують панк, більш соціально активні (і в сенсі соціального протесту) — у вашому випадку це вірно? 

Павло: Ми скоріше мізантропи, аніж панки. Від панку в нас підхід до саунду та подачі, а в цілому я б більше назвав Le Cru-інді-командою. В нас є чітка громадянська позиція, але – це не про музику. Врешті хуйло колись здохне. І це станеться не через музику чи літературу. Тут ефективніші  джавеліни чи рак підшлункової. Щодо корупції – вона в людській природі і співати чи малювати про це як на мене тупо. Музика може бути про речі, які глибше та універсальніше за все це. Мене приваблює деструктивна сира енергія без утілітарної складової. Ну і DIY. В тих же Іггі Попа та Кейва лірика виходить за межі панк-культури. І, як на мене, якщо текст пісні має чіткий соціальний посил , то це – агітка. Як хочеш змінити світ, йди волонтером чи соціальним працівником. Чи в науковці. Це можна робити паралельно з музикою. А коли одне заміняє інше, виникає християнський рок. Так само і з панком. Чим частіше вимовляється якесь слово, тим менше в ньому лишається сенсу.

Даня: Ми нічого не проповідуємо;), просто робимо те, що вважаємо за потрібне так, як ми вважаємо за потрібне. Свого часу, наприклад, російський та українськиї рок чітко розділялися: в наших було про музику, в тих – про політику – «поет в росії – більше, ніж поет» і т.п. – і вони думали, що своїми піснями якось змінювали людей, а виявилось, шо людина вдома слухає «Пєрємєн», а на виборах голосує за «стабільність» і під пісні Шевчука та БГ наші сусіди побудували нормальну ординську диктатуру. Тому хай рок-н-рол залишається про цицьки та бухло, а соціальними справами займаються спеціально навчені люди.

Питання про ваше читання — і як воно впливає на музику?

Павло: Останнім часом читаю багато наукпопа, нейрофізіологія та космологія. Та перечитую вже українською  класику – Велша, Паланіка, Кінга, Фрезера. На музику не впливає, але визначає назви пісень.

Даня: Впливає в сенсі загального розвитку відчуття стилю. Приміром, свого часу мені пощастило стати фанатом Набокова і це суттєво розвинуло здатність відкидати непотріб – коли ти шось придумуєш, може бути маса варіантів і тобі потрібно викинути весь шлак та залишити дещо стилістично цільне та потужне – отут стає в нагоді твій загальний рівень культури, в якому література відіграє одну з головних ролей.

Нагадаємо, що Kora Late Night Show 

• це перша в Україні серія онлайн-концертів сучасної академічної, електронної і експериментальної музики ініційована арт-кубом KORA її засновниками композиторами і музикантами Maxim Kolomiiets і Дмитром Радзецьким.
• в усіх глядачів буде можливість ставити запитання у прямому ефірі!
• проект благодійний, тож наша команда буде надзвичайно вдячна вашим благодійним внескам, які у вас буде змога зробити під час прямого ефіру!
• технічна підтримка: Lamo Ukranie lamo.com.ua
• концерт-стрім пройде з унікальною технологією бінаурального звуку, який дозволяє вам відчути ефект присутності в концертному залі, вмикайте і приєднуйтесь.
• KORA Late Night Show #27: Duet KoRa — останній випуск Kora Late Night Show цього сезону перед літніми канікулами  — 02:06, о 19:00

Текст: Вiка Федорина

ФОТО: Алина Гармаш