Квіточки після ягідок: як звучить «Оранжерея» – новий проєкт Святослава Вакарчука?
Святослав Вакарчук знає, що робить. Минулого червня він вийшов із партії «Голос», а вже за два місяці випустив із «Океаном Ельзи» нову пісню. Скидається на продуманий план. Та й залишати політику заради улюбленої справи йому не звикати.
Попереду на ОЕ чекала робота над обіцяним новим альбомом. Але все пішло не так, як хотілося музикантам. Карантин поставив під питання концерти і будь-яку активність гурту загалом. А смерть батька, – викладача, фізика та екс-міністра освіти Івана Вакарчука, – остаточно вибила лідера «Океанів…» з колії.
Кінець 2020-го Вакарчук провів у атмосфері домашнього затишку та тиші. Тоді до нього почали приходити нові пісні – світлі, спокійні, камерні. Заразом згадалися такі ж старі, що не вписувалися у формат ОЕ.
Все це вилилося в «Оранжерею» – третій за рахунком авторський проект Святослава Вакарчука. Перший, – «Вночі» (2008), – був для музиканта естетським зізнанням у коханні до джазу, блюзу та балканського фольку, яке він зробив якраз під кінець своєї попередньої депутатської каденції. Другий, – «Брюссель» (2011), – відрізнявся від радійного «океанівського» поп-року хіба більшим акцентом на клавішних і запам’ятався зірковим складом за участі Дмитра Шурова (Pianoбой) та Сергія Бабкіна.
«Оранжерея» схожа на попередні сайд-проекти Вакарчука і не схожа одночасно. Чого тут точно немає, так це стадіонної патетики пізнього ОЕ та гучних громадянських гасел, які не сходили з вуст Святослава Івановича останні кілька років. Натомість є мелодійний та розслаблений софт-рок про романтичного героя у розквіті сил.
Доглядальник «Оранжереї» – це натхненний митець, який наповається життєвими соками з найпрекраснішого у світі почуття («Понад усе», «Вогонь», «Саме та»). А коли горизонт віщує далеку і довгу дорогу (читай: виснажливі музичні та політичні гастролі), розлука з коханою людиною лягає на душу непідйомним вантажем («Без причини», «Знову», «Зоре моя», «Моє серце»). Здавалося б, ці мотиви ми неодноразово чули в «Океанах». Але саме в «Оранжереї» Вакарчуку вдалося скинути з себе лати рок-кумира і вийти до слухачів щирим та справжнім.
У звучанні альбому відчувається весняна легкість. Досвідчені «океанологи», Мілош Єліч та Денис Дудко, взялися в «Оранжереї» за акустичні гітари, завдяки чому змогли добряче провітрити пісні Вакарчука та наситити їх невагомою поліфонією. Інший ветеран ОЕ, Денис Глінін, залишився вірним ударним інструментам, але цього разу теж полегшив собі ношу, пересівши із барабанів за перкусію та кахони. До складу також долучилися трубач Сергій Сидоренко та тромбоніст Олександр Чаркін, які окропили «оранжерейні» саунд-букети латиноамериканськими мотивами.
Нарешті, головною окрасою «Оранжереї» стала співачка Віталіна Мусієнко – переможиця «Голосу країни»-6, що брала участь у шоу від команди Святослава Вакарчука. Її тонкий і ніжний вокал приємно контрастує із хриплим голосом фронтмена, підводячи до не очевидної думки, що ці пісні можна співати і без прив’язки до гендеру.
Однозначних хітів на «Оранжереї» ви не знайдете, але деякі композиції вбиваються в пам’ять сильніше за інші. «Оберіг» – піднесене кантрі, що відкриває альбом і звучить як присвята Вакарчука своєму батькові. «Вогонь» – життєдайна балада, в якій жіночий вокал вливається в чоловічий, як Дніпро у Чорне море. «Не зачиняй в спальні вікно» – найдраматичніша пісня релізу, що відтворює діалог із садовою пташкою під щемке фортепіано. «Диво» – феєрична кода «Оранжереї», стилізована під ліричні хіти 60-х у дусі The Beatles та The Beach Boys. Навіть млява, затягнута і відверто вторинна річ «Знову», яку музиканти чомусь видали першим синглом проекту, органічно вписується в загальний треклист і набуває в ньому нового змісту.
«Оранжерея» – свіжий альбом. Свіжий не музично, а радше відчуттєво. Бо чекати на меломанські відкриття від Святослава Вакарчука у 2021-му марно. Зате постійно оновлюватися внутрішньо, нескінченно відроджуватися з попелу, як фенікс, і при цьому залишатися вічно закоханим хлопчиною в душі – те, що досі вдається музиканту добре.
Хочеться, щоб такі релізи від Святослава Івановича виходили частіше. Натомість в найближчому майбутньому на нас чекає новий альбом «Океану Ельзи». Скоріше за все, в ньому ми почуємо більш звичного нам Вакарчука. Але якого саме? Зав’язлого у самоцитуванні, як у попередньому студійнику, «Без Меж» (2016)? Чи знівельованого до самопародії, як у найновішому синглі ОЕ – #БезТебеМенеНема? Сам музикант напівжартома розповідає, що текст до нової композиції написав штучний інтелект. Правда це чи ні, але пісні з «Оранжереї» були б комп’ютерному розуму не по зубах.
Оцінка: 7/10
Текст: Фил Пухарев
