6 січня в культурному центрі Union (Троїцька, 43) відбулося відкриття виставки художника та ілюстратора (йому належить, окрім іншого, оформлення альбомів «Океана Ельзи» та андерграундних українських музикантів) Міті Фенечкіна «Паперові примари. На березі лютого моря».
Виставка складається з двох частин. Перша – малюнки (Фенечкін працює олівцями, чим трошки нагадує «тихого» концептуаліста радянських часів Гаріфа Басирова), присвячені, як вказано в прес-релізі, «колективному дитинству 90-2000 років». Це й справді роботи, які у глядача можуть викликати щось на кшталт «зворотної ностальгії», впізнавання (до відторгнення), яке забезпечується не тільки яскравими (і в прямому сенсі яскравими на монохромному тлі) деталями, но також завдяки узагальненню, «колективності». Перед нами повстає художня трансформація знайомого майже всім маргінального урбаністичного середовища, яке взагалі не дуже friendly для чуттєвої людини…
До речі ми перші, хто має можливість побачити малюнки в оригіналі, наживо – автор намагався зробити з них автобіографічний артбук, але війна запровадила цим планам. Не дивно, що друга частина експозиції – «На березі лютого моря» присвячена вже саме воєнному часу.
Виставка відбулася в рамках проекту Showroom FREEDOM, і ми трошки поговорили з його організаторами:
«Наш проект має назву Freedom pop-up. Поп-ап – це певний формат закладів, магазинів, тощо, коли заклад, магазин чи якийсь бренд приїжджають у певну локацію, та працюють певний період у даній локації. Наприклад, поп-ап ресторан, коли шеф-кухар приїжджає до якогось ресторану зі своїм меню та влаштовує свій поп-ап. А у нас ідея зараз зробити в Одесі такий перманентний поп-ап, який по Одесі в різних місцях з’являтиметься, збиратиме найкреативніші проекти України, в яких є своя ДНК. Це одяг, це прикраси, це нішева парфумерія, і все це ми намагаємося об’єднувати ще з мистецтвом. Наша ідея – донести до людей, що одяг – це таке ж саме мистецтво, яке ми бачимо на стінках, і заміксувати все це разом. Люди приходять дивитися картини, і в цей час у більш вільному форматі можуть вибрати щось для себе з одягу. Люди приходять за одягом до нас, вони водночас дивляться на мистецтво. Показати, що все це є мистецтво.
Зараз ми знайшли ось цю локацію, вона нам сподобалася насамперед тим, що вона безпечна, по друге ми відчули тут класну енергетику, вона така розслаблена, тут можна робити все, що завгодно. Ми поки що запланували тут залишитися на місяць, а далі подивимося. Нам тут, в принципі, дуже подобається, і якщо буде можна, ми продовжимо далі оренду і тут знаходитимемося ще якийсь період… Наш проект FREEDOM ми заснували в сімнадцятому році, в Миколаєві, і відкрили його як магазин українських дизайнерів. Далі ми відкривали його у Харкові, у нас був шоу-рум у Києві, з початком війни ми це все закрили, а зараз в Одесі разом із Олегом Плетньовим, це відомий одеський дизайнер, ми з’єдналися разом у новий проект, трансформували його, і зараз, ось, запускаємо. Це вже друга виставка, яку ми організовуємо на основі нашого майданчика FREEDOM. Перша була, коли ми відкрили для себе молоду та дуже талановиту фотохудожницю Лізу Горбушину. Молода дівчина, яка робить з фотографій справжні шедеври-картини. Ця експозиція постійно буде змінюватися, просто зараз проходять новорічні свята, а ми хочемо додати ще лекторій, проводитимемо і слухатимемо різні лекції, спілкуватимемося, якісь посиденьки, брейн-штурми, коли люди зможуть об’єднуватися, почуватися тут безпечно, і в той же час можна щось нове створювати… У нас це трошки більше не стільки про сімейний відпочинок, як, скажімо, у «Гешефті» було, у Зеленому театрі, скільки про ком’юніті» (розповідала Ірина Нагіба).
Марія Галіна
