18 листопада у світовий культурний простір потрапив новий музичний альбом «Passion for Ukraine». Над виданням працювали українські музиканти: Олена Бєлкіна та Віоліна Петриченко. Їх робота вийшла під німецьким лейблом Solo musica на компакт-дисках та стрімінгових платформах.

Олена Бєлкіна – всесвітньо відома оперна співачка, чий талант неодноразово завойовував прихильність публіки на сценах Німеччини, Австрії, Іспанії, Японії та багатьох інших. У репертуар виконавиці входять десятки оперних партій різних часів та епох: від барокових шедеврів Георга Генделя та Генрі Перселла до модерністських опер Леоша Яначека та Рубіна Голдмарка. 

Авторству Бєлкіної належить багато альбомів із записами класичних арій, однак, запис української музики з’явився вперше. Втім, вагомою для альбому стала співпраця співачки з піаністкою Віоліною Петриченко, яка довгі роки займається популяризацією української музики.

На рахунку піаністки чисельні записи, присвячені творчості Василя Барвінського, Ігоря Шамо, Віктора Косенка, Левка Ревуцького, Миколи Колесси. Окрім того, Петриченко веде активну концертну діяльність. Часто, в програмах її виступів виконання творів українських композиторів супроводжується розповіддю про життя та творчість їх авторів.

Отож, напрочуд вдалий дует високопрофесійних музиканток призвів до створення поданого мистецького проекту. Логіка підбору творів до запису полягає у виборі трьох народних пісень та трьох солоспівів кожного з композиторів, що розкривали б історичну еволюцію солоспіву. Альбом репрезентує українську співочу культуру різних періодів та вибудовує драматургічну послідовність композицій від народних зразків, що стали побутовими шлягерами, до творів одного з найвідоміших і одного із найепатажніших молодих композиторів України – Іллі Разумейка: 

Народні пісні

1. «Місяць на небі» (Аранж. Ф. Надененко)
2. «Чотири воли пасу я» (Аранж. А. Кос-Анатольського)
3. «Чи я в лузі не калина була» (Аранж. О. Сандлера)

Григорій Алчевський (1866 – 1920)

1. «Душа це конвалія ніжна» сл. Х. Алчевської
2. «Не дивися на місяць весною» сл. Л. Українки
3. «Літньої ночі» сл. О. Олесь

Кирило Стеценко (1882 – 1922)

1. «Вечірня пісня» сл. В. Самійленка
2. «Стояла я і слухала весну» сл. Л. Українки
3. «Дивлюсь я на яснії зорі» сл. Л. Українки

Михайло Жербін (1911 – 2004)

1. «Вокаліз-прелюдія»
2. «Пливе моя душа» сл. П. Шеллі перекл. М. Тихого 
3. «Останні квіти» сл. Л. Українки

Ілля Разумейко (1989 – )

1. «Widmung» сл. Ф. Рюккерта
2. «Колискова» сл. І. Шклянки
3. «Реквієм за Маріуполем» (Agnus Dei)

«Найкращий альбом з усіх створених нею раніше», за словами самої Олени Бєлкіної в інтерв’ю радіо «Ісландія», направлений в першу чергу на зарубіжну аудиторію, тому таке розмаїття вибору творів і їх драматургічна вибудованість дуже важлива для знайомства слухачів з новим музичним матеріалом. Співачка вбачає своєю місією донести до світової культури багатство української музики, її ніжність, вишуканість, пристрасність.

Назву альбому – «Passion for Ukraine» – можна перекладати та трактувати по-різному, але виконавці прагнули акцентувати саме на пристрасті, не тільки як характерній національній рисі, а й як власній, безмежній любові до України.

Варто також зазначити, що альбом було видано не лише у цифровому варіанті, а й у вигляді CD з розгорнутим буклетом. Показово, що текст буклету, в якому міститься стислий опис проекту та переклади всіх пісень англійською мовою, також був створений самою Оленою Бєлкіною. Всі переклади є послівними, задля максимального збереження вкладених у поезію сенсів. Так, беззаперечна мелодійність української пісні підкріплюється її справжнім розумінням на змістовному рівні.

Незважаючи на те, що співачка досі не проявляла себе як популяризаторка української музики, наразі, саме реалізація культурно-громадянської позиції утворила нову лінію творчості, яка зайняла провідне місце у діяльності мисткині.  

Одним з виявів такого творчого спрямування став нещодавній концерт співачки у віденському палаці Лобковіц 1-го грудня, де солоспіви українських композиторів органічно увійшли до спільної програми з вокальними творами К. В. Глюка, В. А. Моцарта та Дж. Россіні.

Втім, для української аудиторії поданий альбом також має свою цінність. З одного боку, через можливість послухати якісне звучання відомих солоспівів у виконанні одного з найкращих мецо-сопрано. З іншого боку – завдяки чудовій нагоді познайомитись з майже невідомими творчим доробком таких композиторів як Григорій Алчевський та Михайло Жербін, а також новою стороною творчості провідного сучасного композитора Іллі Разумейка. На творах останнього слід зупинитись більш детально, адже через новації у музичному мисленні сьогодення вони є найскладнішими до сприйняття. 

За спогадами Олени Бєлкіної «Widmung» та «Колискова» були створені митцем у 2009 році і виконувались у декількох концертних програмах співачки, в той час як «Реквієм за Маріуполем» один з найновіших творів Іллі Разумейка.

Однак, музична мова сучасного композитора є також сучасною, тому кожен з творів митця демонструє не радикальні, проте суттєві зміни музичного мислення. Так, розширена тональність, насичена дисонансами у «Widmung» органічно збалансовується за рахунок тричастинної форми. Втім, форма також пройшла етап модифікації за рахунок зрощення репризи та коди, що частково містить посилання до схожих композиційних рішень у піснях Р. Шумана. 

  «Колискова» у свою чергу демонструє наступну фазу розвитку, де до тональних ускладнень, різких модуляцій та еліпсисів додається ще й свобода у побудові форми. Рухаючись за текстом, композитор формує матеріал в тісному сплетінні вербальної та музичної компонент, створюючи живу, дихаючу тканину твору. 

«Реквієм за Маріуполем» (Agnus Dei) – наймінімалістичніший з усіх творів у музичному викладі і водночас гранично складний в аспекті сприйняття. Невипадково саме він є завершальним в альбомі, адже після переживання трагедії Маріуполя, хоч і в межах музичного твору, вже неможливо позбутись відчуття внутрішньої безодні, яка зараз зіяє в душі кожного українця. Твір Іллі Разумейка – це наша молитва і наш біль, наше прохання і наша спокута, це те чим живе сьогоденна Україна і те, що має, хоча б частково, зрозуміти світ…

Отож, саме такі записи наближують західний світ до усвідомлення багатства української музичної культури, її безмежної наповненості глибинними сенсами та вишуканості їх втілення. Українські музиканти мають стати провідниками цих змістів, адже ніхто інший не зможе зробити цього краще. Однак, в цьому контексті, не менш важливим є самоусвідомлення народу, оскільки лише по-справжньому пізнавши себе можливо відкритися іншим.  

Текст: Марина Антонова