Сині гори — це не місто

Сині гори

— В Україні ми цю пісню називаємо «Галю, приходь», — післяпивною англійською чіпляюся до музикантів у турецькому ресторані. 

Виявилися чехами. Приїхали на моря підзаробити. Вирішили розбуркати публіку закладу  бадьорою  Highway to Hell.  

Мені ж відразу  пригадалася історія, вже майже легенда. Коли  київські  «Воплі Віоплясова» вперше потрапили до Франції, місцева публіка вирішила перевірити, чи взагалі знайомі музики з того боку залізної завіси з рок-класикою. Їм підсунули платівку якраз  Highway To Hell австралійців AC/DC. За відповіддю Олег Скрипка і компанія у кишеню не полізли. Під баян, бубон, і пластикову пляшку вони продемонстрували своє бачення творчості AC/DC. 

Колекціонувати в пам’яті  українських музикантів, яких надихали світові зірки, давнє моє захоплення. Пропоную разом згадати деякі найцікавіші приклади. 

1975-го  на екрани радянських кінотеатрів вийшов музичний фільм «Пісня завжди з нами». За сюжетом молода співачка починає концерт у відкритому музичному клубі гірського курорту. Сценарій описує справжні українське та молдовське коріння Софії Ротару на тлі буковинських краєвидів. 

В модерновій на той час обробці народної пісні «Ой Марічка чічері» музиканти Ротару використали основну тему з психоделічного соулу 1972 року Papa Was A Rolling Stone групи The Temptations з Детройту, штат Мічіган. 

Ансамбль «Червона рута» ще не раз  запозичуватиме ідеї в зірок «чорної музики» з-за океану. Колективом керував чоловік Ротару Анатолій Євдокименко. 1984-го гурт разом із Софією Михайлівною   записали альбом «Нежная мелодия». Перший друк диску накладом 2 млн. продався повністю. Фірма «Мелодія»  платівку перевидавала.  Серед пісень російською і румунською мовою на ній особливою фірмовістю  виділявся бойовик «Грустна песня».

Ті з радянських меломанів, хто мав можливість тримати руку на пульсі світової музичної індустрії, легко впізнали в ній  синтезаторну партію з трьох нот, що виконується стаккато з сильним ефектом реверберації з композиції Майкла Джексона Billie Jean. Пісня  з альбому Thriller записана за два роки до платівки Ротару.  Thriller досі залишається альбомом з найбільшим продажем в історії. Його придбало більше 65 мільйонів осіб. 

«Лягає день. Він віддає свої надії ночі. Робітники заморились працювати», — 30 років тому цей хіт наспівувала неформальна молодь у всіх куточках СРСР, незалежно від рівня знання української мови. Просто по центральному каналу радянського телебачення показали відеокліп «Танці» київського квартету «Воплі Відоплясова». Пісня «порвала» усіх, саме поява ролику  зробила її всенародно улюбленою.

Для розкрутки «ВВ» не вистачало саме такого мінімалістичного відео, де четвірка наче невдалих грабіжників секунд-хенду з музичними інструментами на порожньо-білому тлі дуркують.

А надихнув Скрипку, Здоренка, Сахна і Піпу на цей шедевр хіт Da Da Da німецьких мінімалістів Trio. На початку 1980-х світ захворів на  пісеньку  хлопців з невеличкого міста Ґросекнетен в Нижній Саксонії. В своїх композиціях вони намагалися спростити все, що можна було спростити в мелодиці і текстах. Їхні пісні в три акорди зазвичай виконувалися на одному барабані, гітарі і невеличкому синтезаторі Casio VL-1. Ударник на  концертах однією рукою  вистукував простий як усе геніальне ритм, а вільною їв яблуко.  «Я тебе кохаю, ти мене ні»  — ось і все, що співає Trio у своєму головному хіті. 

Гурт «Брати Гадюкіни» не приховували, хто їх надихав. На обкладинці диску «Всьо чотко» самі вказували західних музикантів, чиї мелодії  запозичили у своїх хітах. Серед них – легендарний Френк Заппа, який надихав не тільки «Гадюкіних», адже саме йому Deep Purple присвятили свій Smoke On Tne Water. 

Особлива увага на саксофон.

Нічого не нагадує?

А оця пісенька?

Версія від «Гадів»

В своїй пронизливій пісні Walk On The Wild Side нью-йоркець Лу Рід розповідає декілька історій про фріків на вулицях рідного міста, повій-трансвеститів, геїв, емігрантів з островів.  

Меланхолійно-мрійливий настрій пісні Ріда надихнув у свій час львів’ян з «Мертвого півня». За її мотивами написали свою прогулянку містом. Пісня «Осіння» вийшла на другому альбомі «півнів» у 1993  році. 

19 платинових дисків має  альбом Physical Graffiti англійських рокерів Led Zeppelin.  Побачив світ у 1975 році. На своїй платівці «Земля» 2013-го наші «Океан Ельзи» «позичили» дві композиції з цього альбому «цепелінів»:

У пісні «Бодегіта» важко не впізнати Trampled Under Foot  

Написати пісню «Караван» зі східним колоритом  Вакарчука і компанію скоріше за все надихнув епохальний  Kashmir від класиків року 

У своїй версії американської народної  «Будинок сонця, що сходить»  Василь Гонтарський зберіг лише мотив, підбравши слова «ближче до тіла». 

У пісні «Бобік» гурту «Бумбокс» ліричному герою ну дуже припекло  в туалет під час конвоювання  до міліцейської дільниці  в заґратованому автомобілі. 

Це — просто більш миролюбивий варіант обходження з правоохорнцями, ніж у пісні Боба Марлі !Я підстрелив Шерифа» – I Shot the Sheriff. 

«Музикою дикого заходу» називали в часи всеукраїнського дебюту 15 років тому творчість івано-франківського гурту «Перкалаба». Cка-панк, щільно замішаний на балкано-карпатському драйві, своєю енергією примушував танцювати навіть безногих.

Дебютний диск Федота і компанії вийшов у 2004-му році. Колоритного фронтмена в «Перкалабі» замінили, але в пам’яті меломанів він назавжди буде пов’язаний з візитівкою групи, піснею про те що «Сині гори – це не місто»

Якщо сподобалась пісенька, можна ще такий варіант від британця Стінґа зацінити 

Репера Vova Zi Lvova та ґьорлс-бенд Mirami на хіт «Сексуальна» надихнув дует французького діджея Девіда Гета та американського R&B-ішника Akon 

Назву пісні українці майже  не змінили. 

Із найсвіжішого можна пригадати галас довкола сиґлу  Дмитра Шурова і Аліни Паш «Перша леді»

Начебто  повторює мелодію хіта Girls Like You  американського гурту Maroon 5 і реперші Cardi B.

Також якщо уважно послухати трек Jerk It Out 2003 року шведських інді-рокерів  Caesars Palace

то можна  натякнути на його  схожість з «Выходной» з альбому «Не прекращай мечтать»  Pianoбой  2013-го. Але  любити менше  після цього нашого Дмитра Шурова  я, наприклад, не стану.   

Тест: Іван Столярчук 

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *