Струнно-смичковий рейв «Смик» відбувся 30 березня у «Колайдері» на Кирилівській, 60. До події долучився ряд гуртів: інструментальні капели «ДваТри», «Баламути», «US Orchestra», «Собачий кайф», а також  Moris Ronin, Nestor і Symonenko – музиканти, які створюють і виконують електронну музику. На подію завітало понад 350 людей – не лише музиканти або ті, хто якось дотичний до традиційної  спільноти, – усі, кого цікавив фольклор.

Звучала музика. Гучно. Усі присутні спілкувалися, танцювали, співали. Що то була за подія – перший етно-рейв в Україні? Цікаво, чи реально повторити цей культурний прорив?.. Спогадів багато, бо було круто. Пригадаємо конкретно: що, коли, як і для чого…

Нагадаємо тайм-лайн.

15.00 – відкриття дверей

15.30 – інструментальний гурт «ДваТри» (inst: @dva.try) – традиційна музика (грали мелодії Полісся та Наддніпрянщини).

16.30 – Moris Ronin (inst: @moris.ronin) та капела «Збитень» (inst: @kapela.zbyten) – електронна музика (техно на фоні української традиційної мелодії).

17.00 – гурт «Баламути» (inst: @balamuty_band) – традиційна музика (грали автентику на скрипці, басолі, цимбалах, сопілці, великому барабані бухало).

18.00 – Nestor (inst: @bxrchxq) – електронна музика (Industrial, EBM, Dark ambient).

19.00 – гурт «US Orchestra» (inst: @us_orchestra) – традиційна музика («українська сільська оркестра», виконували мелодії Західної України).

20.00 – Symonenko (inst: @symonenkomusic) та гурт «ДваТри» (inst: @dva.try) – електронна музика (лайв-аранжування автентичних мелодій).

21.00  гурт «Собачий кайф» – традиційна музика (gaw-мелодії та захоплюючі костюми артистів занурили у таємничий світ традиційної культури).

Отже, протягом вечора вдалося почути традиційну музику (без обробки), електронну музику та «кооперацію» цих напрямів. Поєднання фольк- та техно-стилів виявилося вдалим експериментом. Музика звучала і сприймалась по-новому, по-особливому. Мистецький простір був наповнений щасливою молоддю, яка не стримувала шалених емоцій від звукових хвиль. 

Окрім музично-танцювальної програми організаторами проводилась майстрова виставка. Розбавлялася атмосфера і співом, що доносився з вулиці. А звучали там пісні наших прапрадідів, що їх виконували амбіційні фольклористи, молоді й завзяті. Спів чув увесь Печерський район. Хто міг, знав, умів – долучалися до цих талантів! Уявили атмосферу? Це атмосфера української нації!

Проте думки щодо такого культурного прориву – першого українського етно-рейву – розділилися. Зі свого роду «антирекламою» виступив у Фейсбуці Ілля Фетисов, керівник українського аутентичного ансамблю «Божичі»:

«Завтра  має відбутися подія, яка підніме з труни мого вчителя, професора Михайла Йосиповича Хая, мир праху його. Якщо цього не станеться, то значить, це ще не кінець світу. Те, за що він так щиро вболівав – звучання української танцювальної музики у притаманному для неї звукоідеалі струнно-смичкових інструментів, – буде спаплюжене електронними бітами сучасного рейву. І зроблене це буде тими, хто на словах так вболіває за традиційну українську танцювальну музику, називаючи себе послідовниками Михайла Йосиповича.

Струнно-смичковий рейв у лівацько-наркоманському “Колайдері” на Кирилівській, 60 – це, безперечно, унікальна подія, подібної до якої ще не було і сподіваюся, більше ніколи не буде. Тому не пропустіть, квитки ще можна придбати!»

Після події Ілля Фетисов публічно поставив запитання: «Що це було?..» 

Безперечно, кожен має право на власну думку. Знайшлися очевидці, які аргументовано довели інакшу, позитивну роль того, що відбулося.

Клим Палій (аніматор серіалу «Пес Патрон», музикант-інструменталіст, учасник рейву):

«Захід, на якому була представлена електронна танцювальна музика, українська традиційна в оригінальному звучанні, а також експерименти з поєднання цих жанрів, – як на мене, дуже ефективний спосіб знайомити людей з традиційною музикою. Такий формат – це приманка. Комусь він може не подобатися, але це не значить, що він неефективний».

Андрій Паславський (провідний етнолог Центру фольклору та етнографії КНУ імені Тараса Шевченка, музикант-інструменталіст, учасник рейву):

  «Це було те, до концепту чого ми дійшли в розмовах з Климом Палієм ще на початку 2022 року, перед самим повномасштабним. Концепт сформувався після численних організованих вечірок, а особливо після новорічної ночі 22-го року в холі фотостудії «Пандора». Той стан катарсису, до якого (іноді) можна довести аудиторію танцюристів – дуже цікаве для аналізу і роботи явище, яке за багатьма характеристиками подібне до слему на рок-концертах або кульмінаційних моментів на техно-рейвах. Якщо ж вилізти з нашої герметичної бульбашки “традиціоналістів” і почати шукати реально живу, суто танцювальну і відносно масову культуру в сучасній Україні, то всі дороги приведуть саме до техно-рейвів. Тож відповідь на питання “що це було?” наступна: спільнота традиційних музик, які перед цим по черзі відіграли “до танцю” зимовий сезон на Спаській, 13 (кожний другий вівторок), орендувала величезний чудовий дерев’яний танцпол, запозичила формат і атмосферу від сучасної актуальної танцювальної (рейверської) культури (світло, ефекти, потужність звуку, локація) і запросила “на побачення” хороших музикантів і аудиторію танцюристів з боку рейв-культури для знайомства та культурного обміну. На перший погляд непоєднувані жанри звучали по черзі в чистому вигляді і двічі змішались. Вийшло надзвичайно потужне взаємопідсилення. Важко чи навіть неможливо пригадати, щоб колись в Україні було щось подібне: звук, формат, атмосфера… Традиційна танцювальна музика сміливо і красиво заявила про свою оригінальність і немаргінальність (по кількості аудиторії). Якщо вдало закріпити досягнення і не зупинятись, то це є прекрасний підмурівок для входження в сучасний культурний процес, заявка на право бути повноправним гравцем у публічному представленні української танцювальної культури, формування якісного і нового звуку “на експорт” та суттєвий удар по закоренілих стереотипах про те, що традиційна культура не може бути актуальною. А так вона не просто сучасна, а ультрасучасна, на яку стоїть черга молоді і люди “плакали, щоб цей день не закінчувався”.

Особисто від себе можу підтвердити: ми з друзями не могли зупинитися, аби не співати разом у перерві між «полькою» і «карапетом». Слухачам, які до того ніколи не бували на традиційних танцях, музику простіше було сприймати при поєднанні з електроакустичними звуками. Проте постає питання різниці між традиційною музикою та її поєднанням із комп’ютерними технологіями, адже коли йдеться про фольклорний спів чи гру, насамперед мається на увазі автентичне виконання. Але і на це є відповідь:

Ілля Фетисов: «Андрію Паславський, в мене капосне питання, щоб оцінити міру традиційності “спільноти традиційних музик”: чим відрізняється виконання народної танцювальної музики традиційно та під метрономічний біт рейву?»

Андрій Паславський: «Ілля Фетисов, очевидно, що наявністю або відсутністю “метрономічного біту рейву”))) Учора, коли грали US Оrchestra, а дуже таланатовий Віталій Симоненко визвучував їх таким чином, що великий барабан звучав таким бітом, аж в середині все тремтіло – на вулиці було чути лише цей ритм і нічого більше. Я був на 100% переконаний, що US Orchestra перестали грати і звучить вже наступний діджей. Я пішов спеціально перевірити, але виявилось, що це все ще грають вони ж. І тоді я дуже пошкодував, що Ви цього не чуєте (особливо на вулиці). Електронна музика куди цікавіше і досконаліше явище, без людини з музичним хистом її б не було, і сухий, мертвий метрономічний біт – можливо й поширена асоціація про неї, але далеко не найкраща. Теоретизувати тут можна безкінечно, і найвірогідніше це буде нудно і без практичного сенсу. Вчора був великий експеримент, в якому проявилось дуже багато цікавих явищ – і в площині звуку, і функцій інструментів та мелодій, у преференціях танцюристів і багато-багато ще яких. Будь-який експеримент – це завжди вихід за рамки звичного сприйняття, можливість почути щось нове, побачити принципи функціонування в умовах адаптації, а не лише результат функціонування в звичних умовах».

І це дійсно так. Ми маємо рухатися вперед, до нового, сучасного світу. Культура, як і наука чи індустріальний світ – не виняток. Долучення електро-технічного обладнання до автентичної музики – не знищення і занепад фольклорної культури, а лише привнесення нового. Тим самим мистецтво стає більш урізноманітненим і до елітарної традиційної музики зможуть долучатися навіть ті, хто до цього слухав іndustrial чи еlectronic body music. Та й загалом – світ досить різноманітний, тож знайдуться і ті, хто зацікавиться традиційною музикою у чистому вигляді, й інші – кому ближче техно-фольк. Експериментуйте, друзі! Пошук нового – це і є прогрес!

Текст: Марія Бєлкова