Дмитро Строцев «Як вони одне одного люблять»

Строцев

Вірші білоруського поета Дмитра Строцева з поетичного циклу «Білорусь перекинута» в перекладах українською Ії Ківи.

Білоруський спротив, про який від літа 2020 року поет Дмитро Строцев пише у великому поетичному циклі «Білорусь перекинута», — хроніка великої надії і великої трагедії. Про нього складно розмірковувати, але неможливо не думати. Чи важко казати про любов у темні часи? Важко. Чи важко знаходити слова про нещадний вир історії? Важко. Чи важко продовжувати стояти на вітру змін? Важко. Але якби Христос не був розп’ятий на хресті, хіба мали б люди надію на воскресіння з мертвих? Якими б не були переконання тих, хто натрапить на ці слова, їх можна сприймати як метафору. Однак ідея обудження і воскресіння з мертвих — одна з ключових у поетичному циклі «Білорусь перекинута». Тому кілька віршів з нього, представлених у цій добірці, передусім варто читати як свідоцтво про життя, яке намагається відсунути великий камінь страху, про який писала в одному з віршів інша білоруська поетка — Юля Цімафєєва, щоб вийти з темної печери тоталітарного минулого на світло свободи й нарешті почати дихати іншим, новим повітрям на повні груди.

Ія Ківа

ХЛІБ

Сергію Масловському

я бачив
подушку з хліба

в катівні
що на Окрестіна

що ще сказати
про почвар

які тіло вбивають

+

Господи
прийди до катованих

скрючених
на бетонній постелі

які поклали під голову
хліб причастя

07.11.2020

***

бджоли упевнені
мовив Толстой
що вони для себе збирають мед

а насправді
вони запилюють сад

білоруси гадають
мовить Христос
що вони збирають свій край

а насправді
собою зцілюють світ

13.11.2020
23.34*

що більше
часу минає
то краще я розумію

ні
я не вийшов на волю
я вийшов на прогулянку

*Прим. пер.: 23.24 — назва статті Кодексу про адміністративні правопорушення — «Порушення порядку організації і проведення масових заходів» (так звана «народн»). Максимальний строк адмінарешту за одним протоколом — 15 діб, після повторного затримання — 30 діб.

***

це найщасливіший час
усього мого життя
каже

це як життя після смерті
саме життя замість
смерті

неможливо це пояснити
й не треба

неможливо було передбачити
і неможливо не визнати
вмить

це йдеш посеред мертвих будинків
і враз воскресіння мертвих
а навкруг воскресіння мертвих

люди навкруг виходять з мертвих будинків
з трун повстають і виходять виходять
зачудовані юрби виходять
і сонми і сонми живих

вони регочуть і плачуть співають й танцюють
наче безсмертні

як на мертвих кущах бруньки розпускаються
як простір потопає в хмарині
квіток багряних і білих

як бджоли гудуть і хміліють
у пилку важкому і п’яному

як вони одне одного люблять
як ніхто ніколи
в моєму житті
каже

21.11.2020

ШКОЛЯРІ
НАСТА І МІРЕК

восьмирічний Юлік
мій майбутній тато
і дев’ятирічний Толік
його старший брат

забирали полонених солдатів
з вікна середньої школи
на окупованій території
в українському селі

тих
хто наважився на втечу
з пішого етапу
до нацистської Німеччини

геть вели окопами
на шкільному подвір’ї
перебирали в цивільне
а форму топили у нужнику

діти війни
діти не будять підозри

восьмирічна Наста
її тато на Окрестіна
і дев’ятирічний Мірек
старша сестричка у Жодіно

керують колоною
під вікном середньої школи
в подвір’ях одного з мікрорайонів
у білоруській столиці

тим
хто наважився вийти
на марші протесту
в окупованому Мінську

повідомляють про автозаки
про засади тихарів та ОМОНу
допомагають оминути облави
школярі Наста і Мірек

діти війни
діти не будять остраху

11.12.2020


***

народився

тканини землі
відповідають доторкам
ніжним

впізнають
свого від своїх
від Тебе

відповідають
буянням м’язів
співом світла

впізнають
раніше від слів

впізнають
глибше від кісткового жаху

всерадість

тепер
в тексті світу

тепер
у тісній темряві
тихий зміст

народився

18-22.12.2020

***

Даші Чульцовій і Каті Андрєєвій

як
на проспект Тарайковського
швидше пройти

питаю
в жінки у білому

ти
за руку береш мене
бульварами і подвір’ями
наш піший
маршрут

стрічки
на стволах і галузках
допомагають з дороги
не схибити

сукенка
червона в білім вікні
котрий вже місяць
сохне і сохне
допомагає
в дорозі

ні
ні Піщаловський замок
не жовтий дім який гикає
Паруснікова

не кам’яна і виливана брехня
на звитяжних привіллях

принишкла
головна площа країни
Площа Змін

запрошує
схилить наші голови

бачиш
дорогі Романові очі
допомагають з дороги

не схибити

18.02.2021


ЕНДШПІЛЬ
З ТИРАНОЗАВРОМ

адже
судовий процес
як партія в шахи
де змагання виграти
може кожен

і
до слави переможця
буде лише чесна гра
а не бої без правил

ось
пішки у тиранозавра
вмить перекинулись танками
повзуть пробоєм
і чавлять

тільки
шахи не знають
таких перетворень
правосуддя не приймає
свавілля

вболівальники
скупились біля столу
за гравцями стежать суворо
всі ходи записуються

02.03.2021

*

виходь
Лазарю

і вийшов

і обійняв
друга і Бога

.друзів збирає
Розп’ятий

обіймає
на хресній
дорозі

.я для вас
виходжу із гроба

свій народ
з пекла
виводжу

я хочу
живими
вас бачити

всіх рідних
заберу
у смерті

.виходь

покличу Романа

виходжу
відкаже

і вийде

.виходь

скажу
Олександру

виходжу

і крок
зробить назустріч

04.04.2021


з російської переклала Ія Ківа

Про автора:

Дмитро Строцев (нар. 1963 р.) — білоруський російськомовний поет і культуртрегер, член Білоруського ПЕН-центру і Спілки білоруських письменників. Відомий яскравою декламацією своїх текстів, яку він називає «поетичними танцями». Автор 17 поетичних збірок, остання за часом — «Монах Вера»  (2021). 2020 року у київському видавництві «Дух і літера» вийшла друком його книжка віршів «Пил, що танцює». Видавець поетичного альманаху й поетичної серії «Минская школа», куратор культурного фестивалю «Памежжа». Лауреат «Русской премии» за збірку «850 строк» (2007). Брав участь у протестах 2020-2021 років, був засуджений на 13 діб адміністративного арешту, які він відбував у в’язницях на Акресціна та в Жодзіно. Живе в Мінську.

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *