Вірші білоруського поета Дмитра Строцева з поетичного циклу «Білорусь перекинута» в перекладах українською Ії Ківи.
Білоруський спротив, про який від літа 2020 року поет Дмитро Строцев пише у великому поетичному циклі «Білорусь перекинута», — хроніка великої надії і великої трагедії. Про нього складно розмірковувати, але неможливо не думати. Чи важко казати про любов у темні часи? Важко. Чи важко знаходити слова про нещадний вир історії? Важко. Чи важко продовжувати стояти на вітру змін? Важко. Але якби Христос не був розп’ятий на хресті, хіба мали б люди надію на воскресіння з мертвих? Якими б не були переконання тих, хто натрапить на ці слова, їх можна сприймати як метафору. Однак ідея обудження і воскресіння з мертвих — одна з ключових у поетичному циклі «Білорусь перекинута». Тому кілька віршів з нього, представлених у цій добірці, передусім варто читати як свідоцтво про життя, яке намагається відсунути великий камінь страху, про який писала в одному з віршів інша білоруська поетка — Юля Цімафєєва, щоб вийти з темної печери тоталітарного минулого на світло свободи й нарешті почати дихати іншим, новим повітрям на повні груди.
Ія Ківа
ХЛІБ Сергію Масловському я бачив подушку з хліба в катівні що на Окрестіна що ще сказати про почвар які тіло вбивають + Господи прийди до катованих скрючених на бетонній постелі які поклали під голову хліб причастя 07.11.2020
*** бджоли упевнені мовив Толстой що вони для себе збирають мед а насправді вони запилюють сад білоруси гадають мовить Христос що вони збирають свій край а насправді собою зцілюють світ 13.11.2020
23.34* що більше часу минає то краще я розумію ні я не вийшов на волю я вийшов на прогулянку
*Прим. пер.: 23.24 — назва статті Кодексу про адміністративні правопорушення — «Порушення порядку організації і проведення масових заходів» (так звана «народн»). Максимальний строк адмінарешту за одним протоколом — 15 діб, після повторного затримання — 30 діб.
*** це найщасливіший час усього мого життя каже це як життя після смерті саме життя замість смерті неможливо це пояснити й не треба неможливо було передбачити і неможливо не визнати вмить це йдеш посеред мертвих будинків і враз воскресіння мертвих а навкруг воскресіння мертвих люди навкруг виходять з мертвих будинків з трун повстають і виходять виходять зачудовані юрби виходять і сонми і сонми живих вони регочуть і плачуть співають й танцюють наче безсмертні як на мертвих кущах бруньки розпускаються як простір потопає в хмарині квіток багряних і білих як бджоли гудуть і хміліють у пилку важкому і п’яному як вони одне одного люблять як ніхто ніколи в моєму житті каже 21.11.2020
ШКОЛЯРІ НАСТА І МІРЕК восьмирічний Юлік мій майбутній тато і дев’ятирічний Толік його старший брат забирали полонених солдатів з вікна середньої школи на окупованій території в українському селі тих хто наважився на втечу з пішого етапу до нацистської Німеччини геть вели окопами на шкільному подвір’ї перебирали в цивільне а форму топили у нужнику діти війни діти не будять підозри восьмирічна Наста її тато на Окрестіна і дев’ятирічний Мірек старша сестричка у Жодіно керують колоною під вікном середньої школи в подвір’ях одного з мікрорайонів у білоруській столиці тим хто наважився вийти на марші протесту в окупованому Мінську повідомляють про автозаки про засади тихарів та ОМОНу допомагають оминути облави школярі Наста і Мірек діти війни діти не будять остраху 11.12.2020
*** народився тканини землі відповідають доторкам ніжним впізнають свого від своїх від Тебе відповідають буянням м’язів співом світла впізнають раніше від слів впізнають глибше від кісткового жаху всерадість тепер в тексті світу тепер у тісній темряві тихий зміст народився 18-22.12.2020
*** Даші Чульцовій і Каті Андрєєвій як на проспект Тарайковського швидше пройти питаю в жінки у білому ти за руку береш мене бульварами і подвір’ями наш піший маршрут стрічки на стволах і галузках допомагають з дороги не схибити сукенка червона в білім вікні котрий вже місяць сохне і сохне допомагає в дорозі ні ні Піщаловський замок не жовтий дім який гикає Паруснікова не кам’яна і виливана брехня на звитяжних привіллях принишкла головна площа країни Площа Змін запрошує схилить наші голови бачиш дорогі Романові очі допомагають з дороги не схибити 18.02.2021
ЕНДШПІЛЬ З ТИРАНОЗАВРОМ адже судовий процес як партія в шахи де змагання виграти може кожен і до слави переможця буде лише чесна гра а не бої без правил ось пішки у тиранозавра вмить перекинулись танками повзуть пробоєм і чавлять тільки шахи не знають таких перетворень правосуддя не приймає свавілля вболівальники скупились біля столу за гравцями стежать суворо всі ходи записуються 02.03.2021
* виходь Лазарю і вийшов і обійняв друга і Бога .друзів збирає Розп’ятий обіймає на хресній дорозі .я для вас виходжу із гроба свій народ з пекла виводжу я хочу живими вас бачити всіх рідних заберу у смерті .виходь покличу Романа виходжу відкаже і вийде .виходь скажу Олександру виходжу і крок зробить назустріч 04.04.2021
з російської переклала Ія Ківа
Про автора:
Дмитро Строцев (нар. 1963 р.) — білоруський російськомовний поет і культуртрегер, член Білоруського ПЕН-центру і Спілки білоруських письменників. Відомий яскравою декламацією своїх текстів, яку він називає «поетичними танцями». Автор 17 поетичних збірок, остання за часом — «Монах Вера» (2021). 2020 року у київському видавництві «Дух і літера» вийшла друком його книжка віршів «Пил, що танцює». Видавець поетичного альманаху й поетичної серії «Минская школа», куратор культурного фестивалю «Памежжа». Лауреат «Русской премии» за збірку «850 строк» (2007). Брав участь у протестах 2020-2021 років, був засуджений на 13 діб адміністративного арешту, які він відбував у в’язницях на Акресціна та в Жодзіно. Живе в Мінську.
