Він з гордістю показує мені свій театр: от тут музей – і там є окремий стенд про роботу під час повномасштабної війни, от балаклави, які шиють робітники театру, от тут в підвалі – сцена в укритті на сорок місць із помостом два-на-чотири, але надійно в бомбосховищі, а збоку – переобладнані під гримерку і гардероб комори, от вщент пробитий осколками фасад із колонами (а будівля, між іншим, – пам’ятка архітектури), от цехи, що їх планують якось відновлювати після прильоту, от внутрішній дворик, який уже відновлюють після ракетного обстрілу – у стовбурах дерев застрягли чималі шматки металу, бронзові ліхтарі покручені-розбиті, бокова стіна театру пошрамована, боляче дивитися, вікна (те місце, де були вікна) зашиті листами дсп.