BRAT: тутка й теперка

BRAT_Григорій Семенчук

Поезія має звучати, такою є її природа. Швидко це забуваємо і дивуємося, коли отримуємо чергове про те нагадування. Поет дорівнює виконавець; поет не дорівнює виконавець. Поезія, що звучить, має безкінечну кількість імен, одне з них – реп: речитатив зі складним ритмом. З фіксацією банальностей на цьому закінчую, бо виконавець – поет, про якого піде мова, який завгодно, але не банальний.

Читать далее

Роумінг за кордоном

Дімітре Дінев

Відень 1990-х – не привітний, але привабний для мігрантів зі «східного блоку». Це якраз і є головні герої «Янгольських голосів» (Engelszungen, 2003) Дімітре Дінева – добровільні чужинці. На певному етапі своїх мігрантських поневірянь вони потрапляють до казино, а уже тамтешній офіціант скеровує їх на місцеве кладовище. 

Читать далее

Вийти за межі

Алі Сміт

Її звати Джорджем. Дівчина воліє зватися чоловічим ім’ям. Їй шістнадцять років. Нуднувата і педантична, як дочка-інтелектуалка батьків-«ліваків» із Кембриджу (ким і є). А починається її історія з довгої і дещо плутаної розмови з матір’ю про призначення митця. З матір’ю, яка пару місяців тому померла.

Читать далее

Книжка, що кусається

Аліна Штефан

Цій книжці було б затишно у світах «Нескінченої історії» Енде, «Чорнильної трилогії» Функе і «Лабіринту» Ентоні Сміта. Такий собі іронічний метаефект: книжка Штефан занурює у магічні світи, порталом для переходу в які є книжка.

Читать далее