Намальована Україна

Намальована Україна

Грім, районний провідник ОУН, вчащає разом із таємничим одноногим паном до віддаленого хутора, де живе Устина з малою Антосею. На засіданні ради ООН хтось роздавав карикатури-прокламації з призовами про незалежність України. В Рівно організовують слідчу групу, яка мусить знайти художника. Очолює її старший лейтенант держбезпки Стекляр.

Читать далее

Нащо ти мене покинув?

Янн Мартель

На різдвяні (!) вакації 1904 року музейний куратор Томас позичає у багатого дядька авто і прямує до Високих Гір Португалії, відлюдного регіону на північному сході. Високі Гори – це долина, всіяна валунами заввишки з двоповерховий будинок. 

Читать далее

Мамина донька, татова донька, сирота

Мартина Бунда. Байдужість

У польському селищі Дівоча Гора один будинок не схожий на всі інші – більший, вишуканіший, з анфіладою кімнат, зі скляними дверима і вузеньким секретним підвалом, а поодаль – лабораторія, перетворена на свинарник із винятково вихованими поросятами. В тій хатині живуть троє сестер та їхня матуся, з до-війни ще живуть. 

Читать далее

я бачу як мене хтось кличе

Тарас Мельничук

Зі спадщиною безперечно визначного поета Тараса Мельничука є проблема, фахова і етична. Він писав стрімко і багато, друзі та колеги згадують, що за одну ніч міг написати два-три-чотири десятки поезій. Віршів своїх Мельничук не правив. Тексти його дуже нерівнозначні. Про збереження поезій він не турбувався, якісь твори зникали-губилися, якісь зберігалися у друзів і колег та просто випадкових знайомців, якісь записувалися з пам’яті. І от ця проблема: чи все написане Мельничуком варто оприлюднювати і у який спосіб це робити?

Читать далее

Понеділок: почалося

Мойше Кульбак

Роман 1926 року, на ідиші, написаний Мойсеєм Кульбаком у Вільнюсі та виданий у Варшаві. Переклад 2018 року білоруською, виконаний Сергієм Шупою (а це ім’я – найкращі рекомендації для перекладів білоруською) і виданий у Празі. Та наполегливі рекомендації в Україні 2019-го: зверніть увагу на цю книжку, вона того варта.

Читать далее

Про що ця історія насправді?

Марко Поґачар

Самий кінець зими. На подвір’ї бетонної восьмиповерхівки пара старих грають в шахи, шестирічний малий щойно закінчив бавитися в м’яча і зупинився послухати теревені дідугана Младена, чому важливо бути лисим. Приходить мама, забирає малого їсти і дорогою додому просить не набридати вуйку, бо той слабує. 

Читать далее

Дев’ять мільярдів доларів за дві краплі крові

Джон Керрейру

У «Втечі з Шоушенка» в’язень, коли дізнається, що «Граф Монте-Крісто» написаний про втечу із в’язниці, вагається, чи не поставити у бібліотеці книжку на поличку з посібниками і підручниками.  Репортаж-розслідування Джона Керрейру «Дурна кров» за такою логікою має попрямувати на полицю бізнес-літератури, бо це таки опис масштабного стартапу, але ще й викриття шаленої за розмахом афери.

Читать далее

Let my people go

Гюс Кейер

Бачили кольорові реклами з 1950-х? Усміхнені дівчинка-підліток та її малий братик малюють щось у великий зшиток, татусь із книжкою сидить за столом, мама – заклопотана, але щаслива – визирає з кухні з повними руками апетитних наїдок. Згадали? 

Читать далее

Дім наЗовні

Маріам Петросян

Рівно десять років тому в російському літературному процесі цей роман просто вибухнув. Нікому до того не знана дебютанка з Вірменії Маріам Петросян оприлюднила грубезний твір «як болісно поєднати братів Стругацьких із мемурами Рубена Гал’єго».

Читать далее