Автобіографії пишуть не лише, аби стати Пулітцерівським лауреатом, увійти до списків бестселерів, а згодом утвердитися в статусі лонгселеру (хоча і це скидається на добру мотивацію). Автобіографії пишуть із певною метою, в останню чергу та ціль – розважальна, і в передостанню – презентаційна.
Начебто відомий факт не раз повторюваний дослідниками. Але коли знову його чуєш, то бентежишся, як вперше. П’єса Чехова «Вишневий сад» змінила акцентологічну норму в російській мові, а можна тільки уявити, яких треба колективних зусиль, щоби посунути наголос із узвичаєного місця.
Grândola, vila morena, terra da fraternidade. Ґрандола, смагляве містечко, земля братерства. Мегавідома португальська пісня, її написав Жозе Афонсу. Пісня-балада, вона оплакує батраків, які підняли бунт в Ґрандолі і загинули. За часів диктатури Салазара пісню заборонили.
Популярна культура давно взялася за імператрицю Сісі. Згадати личко Ромі Шнайдер в ролі молодої Сісі буде набагато легше, аніж відшуковувати в пам’яті залишки спогадів від парадного портрету роботи Рааба чи Русса – і щиро потім дивуватися усвідомленню: Сісі не була гарнюнею в стилі Ромі-кров-з-молоком.
Кілька років тому в Німеччині було поширеним робити тату у вигляді концтабірного номеру. Татуювалися, ясна річ, не ті, хто мали такий досвід, і навіть не ті, чиї старші родичи пройшли табори. Принаймні не в ролі в’язнів.
Чоловік і жінка снідають у літньому будиночку. Ведуть буденну розмову. Він їде в місто. Вона бажає легкої подорожі. За кілька годин чоловіка знайдуть застреленим у квартирі першої дружини. Самогубство. За кілька тижнів виснажена скорботою жінка піднімиться на горище і побачить там юнака, котрий їй помариться аватаром покійного мужа.
Що може бути складного в пригодницькому екшені? Є хороші хлопці. Є погані хлопці. Вони б’ються до смерті. Ми, ясна річ, вболіваємо за хороших або бодай за тих, хто переможе.
Зав’язка цієї історії бентежить. До відомого літератора подзвонила молода жінка і сказала, що має щось важливе для нього. Вони почали повільно фліртувати і перекидатися у фейсбуці інтерпретаціями популярних в мережі любовних віршів.
Титульний Клаус Отто Бах з нового роману Ярослави Литвин. Ім’я – рендомний набір чогось «німецького». Живе в Кілі, йому за сорок, не так давно розлучився, електрик низько-середнього достатку, самітник, взагалі не схожий на Тіля Швайґера і не снить Анґелу Меркель, любитель пива і піци, сумлінно платить податки, добропорядний громадянин, порушує закон тільки тоді, коли качає порно.
