Чути, як десь неподалік ритмічно потріскує гілля. З-поміж темних шат дерев видніється мерехтіння вогню. А навколо нього – силуети. Це танець напівтіней. Таємнича музика наче пульсує у скроні, здригаючи усе тіло. Щось всередині лоскоче, аж шкребе і струмом мчить від кінцівок до кінцівок. Так, це точно в моїй крові – це багряна нитка, що єднає мене з предками.