У сутінках київських пагорбів, де архітектурна плоть міста здригається під тягарем століть, а кам’яні химери Владислава Городецького вдивляються у вікна театру Франка, розгортається дійство, що заперечує саму природу театрального затишку та релігійного катарсису.
Вистава «Візит» мала вийти ще торік, але через велику війну довелося відкласти ці плани. Нарешті 30 березня глядачі Національного драматичного театру ім.І.Франка побачили прем’єру за п’єсою Фрідріха Дюрренматта «Візит старої дами», яку поставив режисер Давид Петросян.
Український театр рефлексує про війну. У Національному драматичному театрі імені Івана Франка у грудні пройшла прем’єра політичної антифашистської п’єси Бертольда Брехта «Кар’єра Артура Уї, яку можна було спинити», режисер Дмитро Богомазов.
Чи варто зараз ставити вистави про війну — питання суперечливе, але український театр рефлексує на різних рівнях. Прямо чи опосередковано режисери намагаються актуалізувати якщо не забуті твори, то принаймні продкуюючи нові акценти.
