Засновниця та директор київської галереї ТриптихАрт є кураторкою виставки, яка відкриває фестиваль Bouquet Kyiv Stage цього року. Kyiv Daily розпитав про її ідею, масштаб та втілення.
Розкажіть про виставку, якою відкривається фестиваль «Букет» — ідея, художники, чому їх так багато, як ви їх поєднували?
— Поєднує всіх художників одна ідея. Ми знайшли геть геніальну назву для цієї виставки, яка одразу все пояснює: «Мистецтво — вища форма надії». Це слова Герхарда Ріхтера, якщо я не помиляюся, він сказав їх у 1980-1990-х роках. Мені здається, що цей слоган чудово вводить глядача у курс справи, у те, що ми хотіли б сказати на Фестивалі високого мистецтва. Ця фраза ідеально «лягає» на сьогодення нашої країни, на долі художників. А ідея, яка поєднує всіх художників, дуже проста і водночас жорстка. Ми вирішили показати творчість тих митців, які не залишали своїх рідних міст, які залишилися жити в Україні під час активної фази війни та продовжують працювати у цих важких умовах. Мова про Харків, Миколаїв, місто Суми, які знаходяться під цілодобовими ракетними обстрілами. Плюс Одеса та Київ.
У яких жанрах працюють художники? Як вони все ж таки об’єднані в одну виставку? Як ви вибирали роботи?
— Я не вибирала роботи, я вибрала художників. Ці художники настільки завоювали мою довіру, мою любов, і прихильність до їхньої естетики, що я повністю поклалася на них самих. Я не давала їм жодного завдання, взагалі, я не люблю давати завдання художникам, я поважаю в художника таємницю його таланту. Давати завдання художнику, на мій погляд, завжди означає обмежувати його, ставити якісь рамки, ніколи цього не роблю.
Я працюю з таким колом художників, роботи яких до експозиції іноді, навіть намагаюся не дивитися — щоб потім здивуватися та захопитися. Єдине, про що я просила художників, — орієнтуватись на назву виставки. А вона про те, що наша надія — це життя, а не смерть, світло, а не темрява.
Ви з усіма митцями до цього працювали? Чи всі вже виставлялися у вас?
— Не всі, але якщо я що їх і не виставляла — точно знаю їхню творчість і дружу з ними, і симпатизую. Не працювала поки що з Віктором Покиданцем та Ігорем Гусєвим, але за їхньою творчістю стежу. І Вітя Покиданець, і Ігор Гусєв — люди з абсолютно нетривіальним, нестандартним поглядом на життя, і на мистецтво, і на людські взаємини. Вони дуже цікаві. Так, ще і Максим Мамсіков братиме участь у виставці.
З новими роботами?
– Так.
Дивно.
— Він матиме одну роботу, але велику.
Що ви очікуєте від виставки? Ви уявляєте, що це буде?
— Загалом уявляю, роботи я бачила. Щобільше, оскільки виставка триватиме місяць, до 15 вересня, а фото всіх робіт ми вже маємо, ми зробимо електронний каталог і, звичайно ж, намагатимемося їх продавати. Тому я знаю, ЩО саме буде. Поки що не знаю — ЯК. Я з нетерпінням чекаю на експозицію, поки для мене питання — як усе скомпонується разом. Єдине побажання, яке я висловила всім художникам, – це великий формат робіт. Не менше метра, близько полутори-двох метрів. Покиданець дав невеликі роботи. Натомість кияни розгорнуться. Тому на експозицію чекаю з нетерпінням. Мені хотілося, розподілити виставку залами-містами — зал для Харкова, зал для Одеси…
Виставкою буде зайнята вся Хлібня, з першого до другого поверху?
— Так, ну не вдасться так розділити, залами — з Одеси лише Ігор та Наталя, його дружина, Ната Трандафір. Вони вдвох представлятимуть Одесу. Вітя Покиданець — Миколаєв.
Щось із програми цьогорічного Фестивалю для себе вже визначили як «важливий і головний концерт, неодмінно буду»?
— Я обов’язково буду всюди, де встигну. Я обожнюю музичні вечори, які влаштовує цей Фестиваль. Чесно кажучи, ми були так зайняті збиранням робіт, що я ще не ознайомилася із програмою «Букета». Але за попередніми роками Фестивалю, я розумію, що на нас чекає кілька хороших днів літа.
Спілкувалася Віка Федоріна
Виставка «МИСТЕЦТВО – ВИЩА ФОРМА НАДІЇ» триватиме впродовж місяця, до 15 вересня 2024 року
