Заріна Забріскі, американська журналістка українського походження пише свої репортажі з Херсону, де наразі знімає документальний фільм – свідоцтво російських воєнних злочинів. Спеціально для Kyiv Daily вона написала матеріал про те, як відбувається у місті культурне життя.
Alyona Malyarenko часто звертається безпосередньо до херсонців через стріми у Facebook, іноді набираючи сотні тисяч переглядів. Колишня журналістка, директорка бібліотеки та вчителька, одягнена в яскраві хустки та вишиванки, вона регулярно обговорює повсякденне життя Херсона, прифронтового міста, лише за кілометр від якого, за Дніпром розташовані російські військові. Маляренко спілкується з міською владою про логістику в прибережних зонах, де оголошено обов’язкову евакуацію через щоденні атаки безпілотників на мирних жителів, і цікавиться стосовно постачання гуманітарної допомоги, але її дописи виходять за рамки практичних питань. Вона також співає народні пісні, читає українські вірші, ділиться мистецтвом. Як письменниця і художниця вона відома нещодавно виданим трагікомічним романом «Жизель і мир» — «Жизель і мир» — гумористична книга про будні пересічних жителів звичайного українського міста, а саме Херсона, в період окупації. Ви простежите, як головна героїня знаходить у собі сили вижити, не втратити ані себе, ані України у собі, ані почуття гумору, ані віри в людей», – йдеться в анотації. «А ще разом із Жизель ви відчуєте, як саме для багатьох відбувався перехід від «русскоговорєнія» до україномовності».
Взимку 2023 року п’єса Маляренко «Буде Тобі Враже так як Відьма Каже» стала хітом у Херсоні. Незважаючи на лише кілька показів у бомбосховищі, вистава викликала глибокий відгук у глядачів. Оголошення розповсюджували таємно через загрозу російського обстрілу — бо обстріли зараз спрямовані проти скупчень мирних жителів. Глядачі, святково одягнені та несучи квіти, дісталися до театру, незважаючи на артобстріли. Звуки вибухів надворі та на сцені змішувалися протягом усієї прем’єри.
Якщо такі міста, як Одеса, Київ і Харків, мають справу з ракетами та безпілотниками «Шахид», то Херсон, окрім обов’язкових засобів «Русского Мира», поцілених на «визволення» українців, щогодини стикається з атаками важкої артилерії, мінометів, танків, РСЗВ, а з нещодавна й безпілотників-камікадзе, які полюють на мирних жителів, і дронів-бомбардувальників, що скидають вибухівку. Похід до театру може коштувати вам життя. Тим не менш, на виставах аншлаги.
Назва п’єси, в якої розповідається про херсонку, яка пережила окупацію, дочекалася визволення, втратила все під час вибуху на Каховській ГЕС і при цьому залишилася незломленою — цитата з вірша Людмили Горової. У виставі прозвучало багато популярних пісень, зокрема, «Як ти, Херсон?» від SPIV BRATIV. Моноспектакль режисера Сергія Павлюка з улюбленою актрисою міста Оленою Галл-Савальською зворушив багатьох. Її героїня живе пост-окупаційне життя в затопленій квартирі, справляючись із травмою та постійною небезпекою. Публіка з захопленням спостерігала, як вона співала, сміялася, плакала, встромляла шпильки в саморобну ляльку вуду Путіна та набирала воду з підлоги — відображення власного досвіду Маляренко після вибуху дамби в Новій Каховці.
Херсонський театр імені Миколи Куліша, незважаючи на війну, продовжує роботу, показавши кілька нових вистав. Одна з них, «Позивний Горобчик», розповідає трагічну історію кохання на передовій: Наташа, колишня журналістка, що стала військовою, захищає Україну разом зі своїм коханим Сергієм. Інша відома моноп’єса «Юда», прем’єра якої відбулася наприкінці 2023 року, розповідає про зраду, що відсилає нас до колабораціоністів — чи, можливо, натякає на «братню» націю. На підставі повісті Лесі Українки «На полі крові» розповідається про Юду, котрий ніяк не може впоратися з гончаркою, що символізує нескінченне коло гріха та вічну пляму зради.
Херсонський культурний спротив авжеж не обмежується театром. Місцеві музиканти та поети під організацією поетеси та письменниці Альони Мовчан (Alyona Movchan) збираються на поетичні «шафи» — відкриті мікрофони, де зустрічаються виконавці, зокрема рятувальники та військові ветерани. Незважаючи на посилення атак безпілотників у червні та липні 2023 року, коли почало доходити до 100 ударів щодня, дух цих зібрань залишається непорушним. Навіть 11 серпня, коли під час заходу дрони дзижчали, а звуки вибухів лунали над околицями, підвальне приміщення було заповнене людьми, котрі співали українські пісні, читали поезію та створювали спільний вірш, який пізніше було покладено на музику за допомогою штучного інтелекту. Мовчан розповіла про одного з загиблих на війні поетів — і часто поетичні читання починаються з хвилини мовчання, щоб вшанувати пам’ять загиблих друзів та однодумців.
При тому, що велика кількість культурних закладів була пограбована або знищена, деякі бібліотеки продовжують працювати, пропонуючи такі заходи, як «Народні міфи Кінбурнської коси» та лекції української мови «Мовні вправи». «Цікавими були не лише саме експозиції, покликані відродити в нашій більш-менш заціпенілій свідомості глибоку українську ідентичність, а й обговорення цієї непростої теми, — написав один із присутніх. Як позбутися синдрому неповноцінності, який нам нав’язували все життя? Як очистити особистий простір від московських каналів впливу? Як забезпечити інформаційну гігієну в публічному просторі, створивши здорову атмосферу для виховання нових поколінь українців, захистивши їх від мовної шизофренії та іноземної культурної експансії? Дякуємо учасникам за цікаві думки, а організаторам – за важливу актуальну подію».
У підвальному приміщенні досі працює гурток англійської мови для дітей та підлітків. Художники проводять підземні майстер-класи з малювання, в’язання, виготовлення прикрас, виготовлення свічок. На початку серпня група жінок зібралася, щоб намалювати квіти на стінах бомбосховища, зберігаючи красу навіть у темні часи.
В одному з бомбосховищ продовжують проводитись культурні заходи – від прем’єр документальних фільмів до презентацій дитячих спортивних клубів. Деякі херсонці відкривають домашні кіноклуби, де пропонують закуски та улюблені фільми, а ще працює клуб для настільного тенісу, а також численні студії йоги та танців та чудові та жорсткі боксерські зали.
Свідоцтвом цієї культурної непокори є й херсонський музей спротиву та окупації , наразі розташований на «нульовій лінії» — в однієї з прибережних зон, яку щогодини атакують дрони-вбивці. Експонати музею, переважно онлайн з міркувань безпеки, представляють об’єкти, створені війною, зокрема осколки, крила гелікоптера, російську форму та фотографії з протестів під час окупації. Одна експозиція присвячена солдату, який допомагав збирати ці предмети. Інші ілюструють руйнівні наслідки потопу та роль мови в ідентичності. На пересувній виставці представлені листівки, надіслані херсонцями, які покинули місто під час навали і тепер живуть по світу — з мрією повернутися сюди.
