Kyiv Daily оголошує компанію #СідіДомаДивись (читай, або слухай) — i ось, — людина посеред океану, на орбіті, у в’язниці та на безлюдному острові: 10 фільмів про ізоляцію від режісера Сергія Лісенка.
Сьогодні «ізоляція» стала ледь не найпопулярнішим словом. Власне, ми зараз усі перебуваємо в цьому стані. Неможливість вийти за межи чітко окресленого простору стає головним фактором нашого життя. Психологи попереджають про її негативні наслідки: здичавіння, погіршення сімейних стосунків, некомунікабельність, втрата здібності до співпереживання. Як не дивно, стрес від вимушеної ізоляції торкнеться не лише соціально активних громадян, але й запеклих інтровертів, які звикли до самотності у чотирьох стінах.
Проте, в ізоляції є й світлий бік. Можна нарешті видихнути, перепочити від щоденних перегонів, зайнятися самовдосконаленням. І, звісно, подивитися фільми, на які у звичному житті бракує часу. Кіно надає нам унікальну можливість приміряти на себе чуже життя, подивитись, як люди діють у тих чи інших обставинах. Зокрема, як вони поводяться в умовах неможливості контактів із зовнішнім світом. Тож до вашої уваги моя персональна десятка фільмів про ізоляцію.
«Засуджений на смерть утік» / Un condamné à mort s’est échappé ou Le vent souffle où il veut (Франція, 1956).
Розпочинаємо ми із незаперечного шедевра режисера Робера Брессона про підготовку втечі учасника Спротиву із німецького полону. Це повільна, дуже докладна стрічка про щоденну копітку працю в ім’я свободи. Медитативне кіно, що захоплює саме ретельним відтворенням усіх обставин втечі. Недарма Андрій Тарковський вважав Брессона своїм учителем. Та по ходу дійства герою належить зробити непростий моральний вибір.
«Вбивство у Східному експресі» / Murder on the Orient Express (Велика Британія – США, 1974).
Ізоляція – улюблена тема майстрів детективного жанру. Кілька персонажів у замкненому просторі, один з яких є вбивцею. Віртуозно користувалася цим прийомом Агата Крісті: достатньо згадати «Десять негренят», «Смерть на Нилі» та «Зло під сонцем». Та, звісно, «Вбивство у Східному експресі», яке блискуче екранізував голлівудський режисер Сідней Люмет. Потяг «Стамбул-Париж» через снігові замети застряє десь на Балканах. Є труп, є підозрювані, що їхали з жертвою в одному вагоні, і є знаменитий сищик Еркюль Пуаро. Стрічка підкорює унікальним акторським складом – Альберт Фінні, Шон Коннері, Інгрід Бергман, Джон Гілгуд, Ванесса Редгрейв, Майкл Йорк… Усі ці зірки з явним задоволенням розігрують кримінальну історію з одвічним питанням “whodunit”, себто «хто це вдіяв?». Люмету вдалося зробити елегантне вишукане кіно, пронизане ледь помітною іронією. Чого, до речі, забракло Кеннету Брані, який повторно екранізував роман у 2017 році.
«Янгол-винищувач» / El Ángel exterminador (Мексика, 1962).
Ще один шедевр, цього разу видатного іспанця Луїса Бунюеля. Багато років він працював у Мексиці, не бажаючи обслуговувати режим генерала Франко, що панував на його батьківщині. Бунюель – засновник сюрреалізму у кінематографі, автор (разом із Сальвадором Далі) славнозвісного «Андалузького пса». «Янгол-винищувач» наслідує цій великій естетиці. «Вершки суспільства», зібравшись на звану вечерю, по її закінченню раптово усвідомлюють, що вони не в змозі покинути вітальню. При цьому жодних перепон не існує, всі двері відчинені. Гості просто не можуть примусити себе переступити поріг. Ірраціональна сатирична стрічка з легким присмаком божевілля – все в найкращих бунюелєвськіх традиціях. І абсолютна магія того, що відбувається на екрані.
«Місяць 2112» / Moon (Велика Британія, 2009).
Навіщо перекладач вирішив змінити назву стрічки, яка в оригіналі називається просто «Місяць» (The Moon) достеменно невідомо. Тим більше, що події розгортаються не в 2112-му, а в 2035 році. Головний герой погоджується на трирічну самоізоляцію на місячній базі заради грошей, які він отримує за видобування корисних копалин. Компанію йому складає робот з голосом Кевіна Спейсі. Але це не механічна людина, а ціла система, що відповідає за життєдіяльність станції. Контракт добігає кінця, але за два тижні до відправки на Землю герой знаходить дещо, що повністю змінює його уявлення про свою місію. Фільм одного актора – Сема Роквелла.
«Життя Пі» (США – КНР, 2012).
Один із тріумфаторів «Оскару-2013». Стрічка отримала чотири статуетки: за режисуру, операторську роботу, музику та візуальні ефекти. Тайванець Енг Лі зробив те, що здавалося неможливим – екранізував роман Яна Мартела про хлопчика і тигра, що опинилися на шлюпці посеред безкрайнього Тихого океану. Цей «смугастий рейс» (пам’ятаєте стару радянську кінокомедію?) перетворюється на духовну подорож, на метафору дорослішання і пізнання світу. Тигр на ім’я Річард Паркер був повністю створений засобами комп’ютерної графіки, що довело абсолютну всемогутність сучасного кінематографу. На персональні оплески заслуговує юний індієць Сурадж Шарма, виконавець ролі Пі. Він грав, не маючи перед собою партнера, практично у вакуумі. Євгену Леонову зі «Смугастого рейсу» пощастило більше – він тягав за хвости справжніх тигрів.
«Отець Сергій» (СРСР, 1978).
Екранізація повісті Льва Толстого, здійснена режисером Ігорем Таланкіним. Аристократ та фанатичний монархіст, князь Степан Касатський дізнається, що наречена зрадила його. І не з ким-небудь, а з самим імператором. Розчарувавшись у людях, втративши свої ідеали, герой приймає схиму і йде в монастир, узявши собі ім’я Сергій (наголос на «е»). Та цього йому здається замало, і він переселяється у печеру. У добровільній самоізоляції він тримає піст та читає молитви. Але мирські пристрасті не полишають отця Сергія… Стрічка про прагнення чистоти і просвітлення, та про неможливість досягнути їх. Вельми незвична проблематика для радянського кіно тих років. У головній ролі – актор і режисер Сергій Бондарчук, чия адаптація «Війни і миру» свого часу отримала «Оскара» за кращий іноземний фільм.
«Глухий кут» / Dead Set (Велика Британія, 2008).
Єдиний телевізійний продукт у цьому списку. Міні-серіал про групу молодиків, що беруть участь у реаліті-шоу «Великий брат» (колись цей формат намагалися розвивати і на вітчизняному телебаченні). Вже три місяці герої знаходяться в ізоляції від зовнішнього світу, під прицілом всюдисущих камер. І треба ж було такому трапитися, що саме в цей момент у Британії починається зомбі-апокаліпсис. Попри те, що героїв шоу підбирали за принципом максимальної несумісності, їм належить згуртуватися, аби протистояти живим мерцям. Поки молоді люди перебувають в ізольованій студії, з запасами води та їжі, вони знаходяться у відносній безпеці. Але серед них є відчайдухи, що хочуть йти на прорив. Оригінальна назва серіалу – Dead Set, що можна перекласти, як «Студія мерців».
«Ізгой» / Cast Away (США, 2000).
Режисер Роберт Земекіс і актор Том Генкс 1994-го року отримали по «Оскару» за славнозвісний «Форест Гамп». Шість років по тому вони знову об’єдналися заради історії про сучасного Робінзона. Інспектор міжнародної кур’єрської служби FedEx в результаті авіакатастрофи опиняється на безлюдному острові. Перебування на загубленому в океані клаптику суші стає для героя часом суворих випробувань і переоцінки цінностей. Стрічка вважається вдалим прикладом так званого продакт-плейсмента, себто непрямої реклами. Йдеться, звісно, про компанію FedEx. Хоча Земекіс у численних інтерв’ю спростовував фінансування з її боку, організаційна та матеріальна підтримка фільму цією службою потягнула не на один мільйон доларів. Інший об’єкт реклами – відомий тенісний бренд Wilson. Саме розфарбований під людську голову м’ячик стає кращим другом і співбесідником героя. Стрічка мала непогану касу, попри те, що сімдесят відсотків екранного часу – це соло Тома Генкса. Такою є харизма цього виконавця. Щоправда, до «Оскара» він не дотягнув, обмежившись «Золотим глобусом».
«Гравітація» / Gravity (США – Велика Британія, 2013).
Бенефіс Сандри Буллок, що отримав сім «Оскарів», проте сама Буллок за іронією долі пролетіла повз нагороди. Історія американської астронавтки, яка після руйнації корабля намагається вижити у відкритому космосі. Після серії не дуже правдоподібних пригод героїні вдається пробратися на борт іншого апарата і спрямувати його на рідну Землю. Напевно, справжні космонавти при перегляді іронічно посміхалися, але пересічні глядачі дивилися стрічку, затамувавши подих. Підтвердженням цього є 723 мільйони доларів касових зборів. А Альфонсо Куарон справедливо отримав купу призів за бездоганну режисуру.
«Куб» / Cube (Канада, 1997).
Науково-фантастичний трилер, який не варто дивитися людям із схильністю до клаустрофобії. Шестеро людей прокидаються в лабіринті, що складається з однакових кімнат правильної кубічної форми. Ніхто з них не пам’ятає, як він тут опинився. Серед бранців – кримінальник, що зорганізував чимало зухвалих втеч із тюрем, лікар, школярка, яка захоплюється математикою, поліцейський. Інтриги додає те, що одним з персонажів є інженер-проектант цієї божевільної споруди. Частина кімнат в ній є безпечною, решта ж несе смертельну загрозу. Спроба залишити лабіринт стає задачею неймовірної складності… Ця низькобюджетна стрічка свого часу наробила багато галасу, породивши цілу низку подібних картин.
Ось такою є моя десятка фільмів про людей, що опинилися у добровільній, чи, навпаки, вимушеній ізоляції. Ясна річ, що за її межами опинилося чимало добре відомих стрічок на цю тему. Наприклад, ціла франшиза про «Чужих», або «Телефонна будка» з Коліном Фаррелом, або «Марсіанин» з Меттом Деймоном тощо. Проте зауважу, що це мій суб’єктивний список, в якому я хотів порадити потенційному глядачеві фільми, що не так розкручені, як вищезгадані. Якщо щось прийдеться вам до смаку, буду радий. Приємного перегляду!
