Марава Ібрагім – семикратна світова рекордсменка з гімнастики. Колись Мораві говорили, що вона не зможе виступати на сцені, бо не має жодних задатків. А вона взяла і стала всесвітньою чемпіонкою.

Які питання турбують дівчат-підліток? Та безліч, бо саме у цей період багато змін відбувається – змінюється тіло, змінюється мислення, перші закоханості і стосунки. Не про все спитаєш у батьків. Добре мати старшу порадницю, довсідчену подругу, щоб разом пройти один з найважливіших етапів дорослішання без стресу і дискомфорту. Нею може стати і книжка «Про тебе справжню». Це 50 ілюстрованих уроків з усвідомленого і щасливого дорослішання.  У ній можна прочитати про те, як вибрати перший бюстгалетр, що варто знати про перше місячне, як доглядати за шкірою обличчя, як дати раду з надмірним потовиділенням, що робити, коли доводиться носити брекети, а ще, як харчуватись, як рухатись, скільки спати, про особисту гігієну, а ще про стосунки з батьками у цей період, стосунки з друзями, як проявляти свої почуття і переживати, коли хтоcь не відповідає взаємністю, про гормони та емоційний інтелект і як з гумором ставитись до неприємностей, які зі всіма трапляються. 

Марава Ібрагім. «Про тебе справжню. 50 уроків до свого мінливого тіла» / – Переклад Юлії Максимейко. К.: #книголав, 2022, 224 ст.

УРИВОК

Ти не сама 

…навіть якщо інколи САМЕ ТАК і здається. До мене в підлітковому віці приходили дві різні самоти. Перша: хтось влаштовує вечірку, на яку йдуть УСІ-УСІ-УСІ, а мене не пускає тато (цей лейтмотив звучав протягом усіх років навчання в середній та старшій школі). Я страшенно бішуся й почуваюся так, ніби про мене ніхто не знає або ж усім узагалі начхати на моє існування. Сидіти вдома в кімнаті, не маючи чим зайнятися… уффф. Що може бути гірше?

Друга самота настрибувала ніби нізвідки: раптом я почувалася так, неначе ні в чому немає сенсу, неначе світ — це безмежний простір, загублений у гігантському всесвіті. У глибині душі я усвідомлювала: у мене є друзі, є люди, які люблять мене, однак у той конкретний момент почувалася дуже самотньою, нібито ніхто не розумів моїх почуттів і думок, нібито всім було байдуже до мене.

Зазвичай мені вдавалося переплисти море драми й знов опинитися в країні логічного мислення. Я говорила сама до себе, телефонувала подружці чи писала в щоденник. Інколи темні думки треба просто дістати на світло — і все знову здається нормальним.

У підлітковому віці я стикалася з найрізноманітнішими емоціями. Я почувалася ніяково — так ніяково, що навіть не могла сказати «привіт», бо здавалося, що я неодмінно все запорю. Що мені вибрати: «привітики», «ку-ку», «чао», «здоров», обійнятися, дати п’ять чи помахати? Зрештою я видавала якесь мляве пищання, що було ТОЧНО не круто. Почуватися ніяково, особливо на публіці, — ПОВНА лажа. І хоч я не можу навіть пригадати, що змушувало мене ніяковіти (а це лише доводить, наскільки тупо то було), проте я добре пам’ятаю, як цілими днями помирала через якісь недоладні ситуації, прокручуючи їх у голові знов і знов.

Мені прикро, що я постійно побивалася через те й не могла просто рухатися далі, але, мабуть, це все частина процесу. Я відчуваю зніяковіння й дотепер, але не дозволяю йому заважати мені… можливо, я просто натренувалася.

Рух – твій друг

Здоровий спосіб життя неможливий без руху. Однак умовити себе порухатися часто складніше, ніж власне порухатися! Внутрішній опір дуже важко долати. Пам’ятаю, коли я почала набирати вагу, мені раз по раз спадало на думку: варто зайнятися спортом. Але до справи так і не доходило… У мене завжди з’являлися шикарні відмовки! Думаю, у мені ще сиділо прагнення бути бездоганною чи принаймні майстерною в усьому, тож, розмірковуючи про вид спорту чи будь-яку нову діяльність, де я почуватимуся вразливою або потенційно смішною, я бачила величезну табличку: «НЕ ХОДИ ТУДИ».

Але, якщо ти хочеш подбати про своє тіло, треба добряче попітніти й змусити серце битися ШВИДШЕ, ШВИДШЕ, ШВИДШЕ. Вправи корисні не лише в далекій перспективі. Тут і зараз вони викликають сплеск ендорфінів — так званих гормонів хорошого настрою. Вони вприскуються в мозок, роблячи тебе щасливою і покращуючи самосприйняття.

Ну що тут може не подобатися? Єдине запитання: які вправи обрати? Мені от вправи часто видаються Н-У-Д-Н-И-М-И. Дуже важливо дібрати щось таке, що тобі приємно виконувати! Я, очевидно, упереджена, але мені здається, що немає нічого веселішого, ніж крутити обруч. А ще можна кататися на роликах, стрибати на скакалці чи танцювати, як я у музичній передачі «Soul Train». Але є чимало інших занять — важливо знайти своє. Якщо спорт — тяжкий обов’язок для тебе, почни з того, щоб вписати це у свій розклад. Скажімо, 20 хвилин тричі на тиждень. Легше знайти час, коли плануєш заздалегідь. Двадцять хвилин одразу після пробудження — прекрасний спосіб розпочати день і додати руху в життя. Але не перестарайся. Усі знають, що починати слід з початку — навіть чемпіони були колись початківцями. Спорт — чудовий спосіб стати впевненішою в собі. Найтяжче — зробити перший крок!

Розбите серце 

Оох. Сердечко на друзки — це дуже боляче. Воно болить так, що хочеться ско-о-она-а-а-ати. Але це минає. Хоч інколи й здається, що так буде завжди, але ні, точно минає. Темні, темні часи. Я думала, що розбите серце завдаватиме фізичного болю, але це відчувалося радше як чорна хмара всередині. Я почувалася стомлено й важко, у мене не було апетиту. Усе було СІРИМ. Нікому не вдавалося мене розвеселити, і я була певна, що доживатиму життя в цьому монохромному світі. Але зрештою хмари розсіялися, і я знову відчула проблиски щастя. Життя сповнилося барв, а я прийшла до норми. Найкращий спосіб подолати цей стан — зануритися в те, що приносить тобі задоволення. Займайся спортом, зустрічайся з друзями, читай книжки. Заповни дні подіями — обіцяю, це пришвидшить процес відновлення. Тобі потрібно відволіктися, і час зробить свою справу. Але я добре розумію, як тобі болить.