«Міністерство граничного щастя» — казка та эпос
Чому ми іноді чинимо нечесно?
Ден Аріелі викладає в Університеті Дюка (США) і є одним з провідних фахівців в області поведінкової економіки. Нова книга автора бестселерів «Поведінкова економіка» і «Передбачувана ірраціональність» присвячена нечесності у всіх її проявах. Арієлі пропонує поглянути на себе без прикрас: більшість з нас вважають себе чесними людьми, але насправді ми всі брешемо.
Плюшевий путівник
Мандрівний ведмідь Степан — трохи поет, трохи дитя — добрий, милий, уявний. Цікавий і злегка наївний. Він пише листи своїй хазяйці Тетяні Давиденко.
Посібник із самовдосконалення
Або погляди римлян на те, як досягти успіху.
Маленька книжка про маленького хлопчика і його тата
Ульф Старк написав повість про хлопчика Сікстена в 1987 році, в 1994 у Швеції по книзі зняли фільм з однойменною назвою, сценарій до нього написав теж Ульф Старк. А писати він вміє про самі складні проблеми просто і ясно, таким чином, що зрозуміло навіть дорослим.
Світ очима дворецького
Улітку 1956 року Стівенс, який усе життя прослужив у багатому маєтку під назвою Дарлінґтон-Голл, вирушає в автомобільну мандрівку південно-західною Англією. Коротка шестиденна виправа перетворюється на подорож у минуле, що виринає на тлі розкішних англійських пейзажів, у минуле, в якому особисті драми розгортаються разом із драмами світовими.
До музики
Кетіль Бйорнстад — норвезький піаніст і композитор. А ще він — відомий письменник.
«Роман о состоянии нации»
Джонатан Коу написал роман о брекзите, перевела его Шаши Мартынова, она и написала Kyiv Daily зачем читать «Срединную Англию»:
Марко та Мілєнко
«Мій тато помер», — так починається роман Міленко Ерговіча про батька. Вiн почав писати цю книгу відразу після смерті свого батька, доктора з Сараєво. Можна вважати цю книгу романом, есе або мемуарами.
«Завтра, завтра, не сьогодні!»
Кожному з нас доводилося відкладати на завтра те, що треба зробити сьогодні (чи вчора), завтра швидко перетворювалося в сьогодні, і робота знову відкладалася – спочатку на післязавтра, потім на наступний тиждень, на наступний місяць… Що змушує нас так чинити?