Незалежна мистецька платформа Open Opera Ukraine трохи більше року тому представила постановку барокової опери Генрі Перселла «Дідона та Еней».
Через рік проект «Дідона і Еней: опера без стін. Національний нетворкінг музикантів» пройшов конкурсний відбір і отримав фінансування Українського культурного фонду. 18 листопада проект за підтримки Фонду стартує в Одесі, 21 листопада продовжиться в Харкові і 23-го в Одесі. Це будуть покази сценічної версії «Дідони і Енея», а також серія лекцій про музику бароко і майстер-класи з історично-інформованого виконавства.
26 листопада «Дідону» зіграють в Києві у рамках фіналу фестивалю-премії GRA, де спектакль змагатиметься за першість у номінації «Краща музична вистава у жанрі опера/оперета/мюзикл».
У березні наступного року запланована прем’єра опери Георга Фрідріха Генделя «Ацис і Галатея». Цієї осені пройшов один з етапів предпродакшена – майстер-класи з барочному вокалу (теж за підтримки Українського культурного фонду).
Ось що думають про розвиток Open Opera Ukraine (про перші кроки, про сприйняття барокової музики, про кухню «оперного господарства», про гранти, про донорів …) засновниці проекту — продюсер Галина Григоренко та програмний директор Анна Гадецька.
Галина Григоренко: Open Opera Ukraine постала з величезного бажання заповнити вакуум цікавим, якісним продуктом. Я розуміла, що є люди, які вивчають і практикують історично-інформоване виконавство. І є досвідчені слухачі, які можуть відгукнутися на нашу ініціативу. Але всьому цьому потрібен менеджмент, і я можу це зробити.
Анна Гадецька: Складно говорити про попит на старовинну музику – в Україні вона практично не звучала. Парадокс в тому, що сучасні слухачі сприймають старовинну музику як сучасну. Вони кажуть: «Це класно звучить! Це ж про мене! Це ж так емоційно!» Ще слухачі кажуть, що їм подобається інший тип співу – «не так потужно, як в опері». Жваво реагують на незвичайні тембри – наприклад, на контратенорів. Або на те, як у бароковій музиці звучать баси.
Після знайомства з мадригалами багато хто йде приголомшений. Така ж історія з операми Генделя – в них неможливо не закохатися! Опери Генделя в хорошій постановці – класний блокбастер! Сюжет, музична драматургія, контрасти, – усе вибудувано чудово, майстерно.
Галина Григоренко: Важливим стимулом для нас стало знайомство з Opera Europa. Це європейська мережа, яка об’єднує всі більш-менш великі оперні доми. З українських оперних театрів до неї входять Київський театр оперети, київський і львівський оперний театри.
Основна мета Opera Europa – обмін досвідом, створення загального поля взаємодії між театрами, промоушен, колаборація між театрами. Крім того є освітній напрямок – Open Opera Camp, в якому мені пощастило брати участь. У кемпі на конкурсній основі запрошують до участі молодих фахівців з різних театрів. Географія широка: в нашій групі були представники оперних театрів від Сеула до Чилі. Усього тиждень йдуть тренінги по всьому спектру того, чим займається будь оперний дім. По суті, це організація оперного продакшена – слухачам кемпа показують, як це робиться у Франції, в Німеччині, в Англії, у США. Як відбираються артисти, що з фінансуванням, де знайти донорів, як продають квитки, роблять дизайн, де вчаться гримери і костюмери. В кінці нам запропонували практичні завдання: спрогнозувати і спланувати стратегію розвитку одного з оперних театрів Європи – щось на кшталт «hotcase». Наша група працювала над стратегією порятунку опери Монпельє, яка в той момент перебувала в жорсткій фінансовій кризі.
Завдяки організаційній та аналітичної діяльності Opera Europa очевидні тренди в розвитку оперних будинків – це і діджіталізація, і вихід на молодіжну аудиторію.
Особлива роль належить артистичному директору театру (або інтендантові на оперному фестивалі). Це роль мислителя, який фокусує увагу на ключових питаннях і шукає на них відповіді: які твори ми відбираємо, про що ми говоримо з глядачем. Ця роль чимось схожа на роль куратора у візуальному мистецтві, зараз саме куратор складає виставку, продумує її драматургію і концепцію. Просто пропонувати набір творів вже не цікаво. Люди хочуть розуміти, що є стрижнем театру, куди і навіщо він рухається; для кого цей театр – для місцевого глядача або для туриста, для молодої або дорослої аудиторії.
Анна Гадецька: Оперний театр завжди, з часів заснування, перебуває у перманентній кризі. По-перше, це пов’язано з природою оперного жанру – синтезом візуального, драматичного і музичного. І способи цього поєднання завжди були викликом і проблемою для творців опери. Друге питання – зміст. Оперний театр – це найдорожчий з усіх можливих театрів.
Всі (і професіонали, і музикознавці, й меломани) міркують про одне й те ж: «Навіщо я повинен піти в оперу?», «Чому це мене чіпляє?», «Чи може опера розповісти щось про мене?»
Опера зараз знаходиться на новій хвилі розвитку, нарешті стало зрозуміло, що вона і є той самий Gesamtkunstwerk, про який говорив Вагнер, або те, що ми знаємо про античний театр: коли усі мистецтва, всі види людської рефлексії можуть бути представлені в художній та інтелектуальній творчості. Тепер залишилося зрозуміти, як це втілювати, щоб цей Gesamtkunstwerk знаходив свого слухача.
Кіно на фестивалі возити просто. Драматичному театру, коли він вирушає на гастролі, не потрібно везти із собою хор та оркестр. У стаціонарному оперному театрі спектакль може йти десятиліттями. Але люди хочуть весь час бачити щось нове, а тому – зробити щось прекрасне, масштабне, дуже сучасне, зіграти це шість-вісім разів, а потім – cut, все викинути, знищити костюми, зламати декорації …
Галина Григоренко: Оперою, яка звела нас разом – мене, Анну і нашого артистичного директора Наталію Хмілевську – була зовсім не «Дідона і Еней», а Rappresentatione di Anima et di Corpo ( «Гра про Душу й Тіло») Еміліо ді Кавальєрі. Своїми силами, у концертному варіанті вона була поставлена на передноворічній вечірці «Культурного проекту» у грудні 2015 року. Ми рухалися далі з ідеєю сценічної реалізації, запросили режисера Тамару Трунову. Диригент Назар Кожухар, який почав працювати у проекті від самого початку, зумів переконати нас, що нам рано брати такий твір – три години досить складної музики, не динамічний сюжет, складно забезпечити увесь склад оркестру.
За декілька годин він повернув наші плани в інший бік, і ми погодилися, довірившись його професійному та музичному чуттю. Ми вибрали «Дідону та Енея» і жодного разу не пошкодували про це. У процесі підготовки, впираючись в чергову проблему, ми щоразу переконувалися, наскільки правильним було це рішення – наскільки складніше нам було б, якби це була не «Дідона».
Потім усе складалося як пазл. Наші клавесиністки, відвідавши улітку майстер-клас в Угорщині, познайомилися з відомою британською співачкою Еммою Кіркбі. І ми запросили її сюди на майстер-класи з барокового вокалу, на яких вона підготувала наших співаків до «Дідони».
У першому проекті у нас було дуже багато викликів. Почнемо з того, що витратна частина росла з кожним днем, нам доводилося увесь час шукати джерела фінансування.
Анна Гадецька: Дуже складним акустично виявився Мистецький Арсенал. Там трохи змістилася у просторі сцена, вийшло не так, як ми прораховували. І це відразу ж перетворилося на проблему: перед прем’єрою ми до останнього вирішували, що буде зі звуком, акустична ситуація була екстремальною. В останній момент ми вирішили не робити підзвучку. Завдяки (чи всупереч?) цим труднощам ми стали згуртованою командою, справжнім оперним startup’ом.
Галина Григоренко: Український культурний фонд – це позитивна ініціатива в українській культурі. Фонд підтримав цього року близько 300 проектів різного масштабу. Процедура вибудувана таким чином, що сам фонд є лише розпорядником фінансів, а рішення приймають експерти.
Наш проект «Дідона і Еней: опера без стін. Проект національного нетворкінгу музикантів» оцінювали експерти сектора перформативного мистецтва. Вони займаються театром, різними видами сценічних мистецтв – професіонали-практики, наукові дослідники, активісти своєї професійної сфери, відібрані за жорстким кастингом (ці люди повинні відповідати досить значному переліку вимог), шляхом сліпого жеребкування.
Наш проект пройшов технічний відбір, набрав 82 бали (поріг для проходження конкурсу – 70 балів) і отримав грант на фінансування. Насправді, ми повинні переконати не Український культурний фонд, а спільноту професіоналів, які працюють з нами в одному полі. Це, мабуть, найскладніше – переконати колегу в тому, що твій проект достойніше, ніж чийсь інший. Не можу сказати, що ми спеціально підбирали якийсь проект, який виглядав би особливо презентабельно – швидше було інтуїтивне бажання поділитися нашим досвідом.
Анна Гадецька: Коли ми задумали постановку «Дідони та Енея», вже тоді була ідея networkingа. У різних регіонах України є музиканти, які займаються старовинною музикою. Але ми не співпрацюємо, тому ми хотіли всіх об’єднати.
Окрім київського спектаклю у нас були гастролі – концертні покази «Дідони та Енея» і лекційна програма у Львові та Сумах. Ми зрозуміли, наскільки це важливо. Залишалася найважча робота з оформлення документів, які в кожному гранті мають свої особливості. Як експерт можу сказати, що в грантах є два ключових моменти: хто тебе оцінює і наскільки вдало заповнена заявка. Якщо заявка виконана грамотно, вона прозора і продумана у всіх деталях, це збільшує шанси проекту. Ми зробили нашу заявку максимально чесно, провели велику підготовчу роботу, домовившись з партнерами і з майданчиками.
Галина Григоренко: На самому початку ми думали, що будемо рухатися від проекту до проекту. А зараз розуміємо, що як будь-який оперний театр, ми повинні їх поєднувати. Крім оперних постановок є ще й концертні проекти, і є аматорський бароковий хор. Ми плануємо запускати дитячий напрямок. На зразок Зальцбурзького оперного Кемпа, на який збираються діти абсолютно різних спеціальностей, напрямків (вокалісти, музиканти, диригенти, стилісти, костюмери) і роблять маленький оперний продакшен. Як у Бріттена – Let’s make an opera.
Ще одна наша заявка, яка пройшла конкурсний відбір і отримала підтримку Українського культурного фонду – це передпродакшен, – майстер-класи з барокового вокалу, підготовка до прем’єри опери «Ацис і Галатея» Генделя, яка відбудеться в березні 2019 року. Диригентом нової постановки, як і нинішньої «Дідони» буде Ілля Король – чудовий музикант, фахівець з бароко, наш співвітчизник, який живе в Австрії.
Анна Гадецька: Гендель – звичайно ж, must have для будь-якого оперного театру. Навіть якщо він далекий від бароко. Нам в Україні необхідно все-таки навчитися це робити – співати і грати Генделя.
Галина Григоренко: Майстер-класи по Генделю пройшли на початку жовтня. Ми запросили Ольгу Пасічник, чудового фахівця з бароко, співачку, яка працювала з легендарними режисерами, затребувану в цьому (і не тільки) репертуарі у всьому світі. Крім колосального досвіду участі в оперних постановках, вона має значний досвід роботи на вокальних тренінгах.
До майстер-класів Ольги Пасічник, крім активних 10-ти учасників, в якості пасивних безпосередніх спостерігачів та через інтернет-трансляцію приєдналися різні люди. За реєстрацією було видно, що серед нашої аудиторії, крім музикантів, були психологи, юристи, режисери. Абсолютно різні люди, яким, напевно, було просто цікаво.
Оpen Оpera Ukraine з самого початку відкривала глядачам усі проекти. Ми відкриваємо наш репетиційний процес, наші кастинги, генеральні репетиції робимо відкриті лекції, обговорюємо постановку.
Анна Гадецька: Не секрет, що музикантське середовище дуже закрите. Однак відкритість, прозорість, вміння говорити абсолютно про все – це єдиний спосіб розвивати справу. Чим більше ми відкриваємо, тим більше натомість отримуємо.
Галина Григоренко. Левову частку бюджету «Дідони і Енея» (приблизно 75%) при першій, минулорічній постановці опери склали приватні гроші. Решта – приблизно в рівних частинах кошти, виділені Міністерством культури і те, що ми виручили від продажу квитків. Тобто, гроші на постановку ми шукали самі. По-різному виходило: хтось знаходив нас сам, когось ми знаходили.
Мотивація у всіх наших донорів різна. Нам сказали: «Ми віримо, що ви робите життя навколо кращим. Ви робите суспільство кращим, ви робите взаємини у нашому суспільстві кращими. У такому суспільстві легше, приємніше і надійніше жити ».
Наші донори, кожен у своїй сфері, щось змінюють. Хтось займається бізнесом, хтось медициною, хтось юриспуденцією. Ми для них – паралельна історія в іншій галузі, де вони ніколи не були керівниками, ні на що не впливали. Вони нас просто підтримують, тому що ми такі ж, як вони, просто в своїй сфері.
Анна Гадецька: Адже Open Opera Ukraine виникла зовсім недавно. Це не розкручений бренд на зразок Зальцбурзького фестивалю: це там в чергу шикуються для того, щоб стати патроном фестивалю. Проте, нам повірили – повірили, що все вийде. Це підтримка не тільки фінансова, а й інтелектуальна. Хтось хоче щось змінити, хтось зрозумів, що світ нематеріальних цінностей – це єдине, що має сенс.
Текст: Юлія Пальцевич
Фото надані Open Opera Ukraine
- Що: Генрі Перселл. «Дідона та Еней», барокова опера
- Коли: 26 листопаду о 19:00
- Де: на сцені НСК «Олімпійський», вул. Велика Васильківська, 55
