Сюжети декомунізації, надто у мистецтві, часом несподівані. Кілька років тому напередодні відзначення річниці Незалежності України у фейсбуці прокотилася хвиля протестів стосовно виконання на Майдані музики до опери «Семен Котко» Сергія Прокоф’єва.
Мовляв, як це так, грати твір «про червоних партизанів» за повістю якогось комуніста, до того ж автор музики – російський композитор! Чи у нас своїх нема?! З одного боку, патріотичний пафос можна зрозуміти, але з іншого – це було справжнє свято: класична музика раптом стала предметом всезагального обговорення. Закінчилося тим, що твір зняли з програми. Насправді ідея була в тому, щоб зіграти фрагмент, де Прокоф’єв використовує шевченківський «Заповіт», і зіграти цю музику планувалося на тлі відео зруйнованого донецького аеропорту його імені. Лихо не без добра: завдяки скандалу багато хто дізнався, що всесвітньовідомий композитор мав пряме відношення до України – він народився в селі Сонцівка на Донеччині.
Сюжет про «Петю і вовка», симфонічну казку того ж Прокоф’єва, чимось схожий. Тільки тут нема політичного контексту. А так — завжди знайдеться хтось, хто скаже: «зрада!». Твір-бо написано на зорі радянської влади, 1936 року, після повернення Прокоф’єва в СРСР, і Петя, як пам’ятаємо, — піонер. Втім, тут Петю перейменовано в Петрика, а оригінальний текст казки звучатиме в українському перекладі. Так що, не придертися. Зрештою, українізувати цю казку давно пора, вона перекладена кількома мовами світу, а першу англомовну — анімаційну — версію зробив Уолт Дісней ще 1946 року.
Так чи інакше, а мета, яку ставив автор, музично-педагогічна: навчити дітей розрізняти тембри інструментів оркестру, інакшими словами, розуміти оркестр.
Незвичним доповненням дійства, яке творитимуть музиканти Естрадно-симфонічного оркестру, стане анімація Світлани Тельбух: художниця творитиме свої образи із піску, підкреслюючи образи музичні.
Текст: Олеся Найдюк
- Що: «Петрик і вовк» С. Прокоф’єва.
- Коли: 3, 4 листопада (по два покази щодня), 12.00 і 15.00.
- Де: ВДНГ, павільйон 6, 2-й поверх.
