Наприкінці жовтня в галереї «Хлібня» у Софії Київської відкрився мистецький проєкт «Ковчег». Він складається з дев’яти персональних експозицій сучасних українських митців: Віри Кулеби-Баринової, Олексія Потапенка, Інни Пантелемонової, Олександра Мельника, Миколи Жулінського, Мар’яна Луніва, Ігоря Романка, Надії Мартиненко та Андрія Котлярчука. Кожен з митців є унікальним явищем в українському мистецтві. Київ Дейлі пройде разом з художниками та їх творами в середину «Ковчегу». Зустріч шоста: Андрій Котлярчук.
Чи є спільна ідея експозиції «Ковчег»? Як ви розумієте сам термін, що став назвою виставки?
— Ідея показати зв’язок українських художників з рідною землею правильна та своєчасна. Без національного підґрунтя, без глибинних сенсів будь яке мистецтво поступово вихолощується.
Чи були такі роботи у цьому проекті, які ви бачили вперше?
— Так, майже всі роботи були для мене приємним відкриттям. А роботи Віри Кулеби-Баринової вразили своєю глибиною та силою.
Як змінилася ваша мистецька оптика під час війни? Чи стало вам важливіше «пряме висловлювання», пряма оцінка? Як вас, художника, змінила війна?
— Світ став більш контрастний. Віддалив від себе багато людей. Дуже багато працюю. Треба встигнути пропустити через себе рефлексії суспільства на сьогоденність та переплавити їх у художні твори.
Що вам дає сили працювати тут і зараз? Де й у чому ви їх знаходите?
— В мене багато є несказанного. Воно просто йде з мене потоком історій, вражень, рефлексій. А сили мабуть дає Бог.
Чи є важливим художнику (і всім нам) переосмислення ДНК і наративів нації — зараз та після війни?
— Цей процес для мене нескінчений. І зрозуміло, що треба звільнятися від напластованих міфів останніх сторічь. Нові першоджерела з Європи, Азії, генетика, археологія, етнографія дадуть нову цікаву картинку. І художники мають бути причасні до цих процесів.
Справка проєкту
Андрій Котлярчук. Ідентифікація простору
Фотограф Андрій Котлярчук народився 16 лютого 1966 року у Києві. У 1993 році закінчив Київський національний університет ім. Тараса Шевченка та у 2006 році Державну академію керівних кадрів культури та мистецтва, факультет мистецтвознавства. Займається фотографією понад 35 років. З 2012 року – член Британського королівського фотографічного товариства. Провів більше сорока авторських художніх фотовиставок в Україні та за кордоном.
Фотоекспозиція Андрію Котлярчука – неочікувано містичний простір, виштовхнутий за межі невпинного перебігу часу, але разом із тим, завдяки фіксації через об’єктив, в особливий спосіб долучений до моменту «тепер». Унікальний матеріал, що став основою для серії – елементи культури язичницького Полісся, з якими автор зіштовхнувся під час мандрівки тією місцевістю.
«Знайомство з поліськими язичниками сталося випадково. Я досліджував притоки річки Тетерів на їх фотогенічність. Час від часу ці струмки нагадували мені справжні джунглі, над зовнішнім виглядом яких працювали дорогі декоратори з кіно. Чистий білий пісок на дні, мальовничим бурелом створювали неповторний ефект. А петлі, які робили стрімкі потоки приводили мене у захват», – ділиться враженнями фотограф.
Як і під час реальної зустрічі Андрія Котлярчука з язичниками Священного гаю, представники цієї культури органічно вписані в експозицію фото. Важко повірити, що це не найняті актори зі спеціально підібраними костюмами. Еклектичні образи чоловіків та жінок є відображенням особливостей існування їхньої віри: вона досить толерантно та міцно переплелася з православ’ям, поповнилася відлуннями тенгріанства та романських свят. Тож її представники бережно проносять крізь роки елементи 1000-літньої культури. Наприклад, поліські святкові маски-личини взагалі не відрізняються від тих, які одягали жителі давнього Новгорода. Разом із тим, тут люди відзначають Свята Мертвих, поклоняються Священним камінням або навіть деревам.
Всі світлини зроблені на професійну чорно-білу плівку великого формату 4х5 та 5х7 дюймів. Знімав двома камерами та кількома об’єктивами. Найулюбленішим об’єктивом виявився бронзовий Портрет-Апланат Еміля Буша 280/4 кінця ХІХ сторіччя, який доповнив загадкову атмосферу світлин.
