Наприкінці жовтня в галереї «Хлібня» у Софії Київської відкрився мистецький проєкт «Ковчег». Він складається з дев’яти персональних експозицій сучасних українських митців: Віри Кулеби-Баринової, Олексія Потапенка, Інни Пантелемонової, Олександра Мельника, Миколи Жулінського, Мар’яна Луніва, Ігоря Романка, Надії Мартиненко та Андрія Котлярчука. Кожен з митців є унікальним явищем в українському мистецтві. Київ Дейлі пройде разом з художниками та їх творами в середину «Ковчегу». Зустріч сьома — Микола Жулінський.
Чи є спільна ідея експозиції «Ковчег»?
— Так. Гарно продуманий відбір робіт висвітлив характерний пласт українського мистецтва часів Незалежності.
Як ви розумієте сам термін, що став назвою виставки?
— Це подорож до нової свідомості. Наповнення ковчега вселяє надію, що ця подорож нашому народу під силу.
Чи були такі роботи у цьому проекті, які ви бачили вперше?
— Так, більшість.
Як змінилась ваша мистецька оптика під час війни?
— Війна стала логічним завершенням мого бачення українсько-російських відносин.
Чи стало вам важливіше «пряме висловлювання»? Пряма оцінка?
— Так, живе спілкування щиро потішило, розширило сприйняття, оживило думки і емоціонізувало зміст проєкту.
Як вас, художника, змінила війна?
— Я став категоричнішим у судженях і добрішим по відношенню до інших, але як художник не змінився.
Що вам дає сили працювати тут і зараз?
— Гордість за наш народ.
Де й у чому ви їх знаходите?
— У щоденному житті.
Чи є важливим вам ( і всім нам) переосмислення ДНК і наративів нації – зараз та після війни?
— Це головне питання нашого буття. Сьогодні відбувся потужний злет Національного Духу, іде неухильне очищення свідомості і в той же час гинуть кращі. Після війни найважливішим буде утвердження досягнутого, де роль освіти і культури повинна стати головною, так як наше щасливе майбуття залежить від них навіть більше ніж від перемоги. Якщо ми станемо самі собою, ми автоматично гармонізуємо життєвий простір навколо себе і проблема з переосмисленням ДНК, як така, відпаде.
Справка проєкту:
Микола Жулінський. Коди
Микола Жулінський народився 1953 року в селі Чорна на Хмельниччині, навчався в Одесі (Одеське художнє училище імені М. Грекова) та Харкові (Харківський художньо-промисловий інститут, нині Харківська академія дизайну і мистецтв, спеціальність – художник-монументаліст). З 1985 року живе та працює в Сумах, зараз викладає в Сумському державному педагогічному університеті імені А. С. Макаренка. Спеціалізація – монументальний і станковий живопис, графіка. Цікавиться ідеями індійського філософа Шри Ауробіндо, які перегукуються з філософією Григорія Сковороди. Постулат Шри Ауробіндо про відновлення віри у власні сили допоміг художникові пережити світоглядний злам, пов’язаний із розвалом СРСР та став основою художньої серії робіт «Подорож до себе разом з Шри Ауробіндо».
Член Національної Спілки художників України. Заслужений діяч мистецтв України.
Роботи Миколи Жулінського – «картинна зала його душі» (за Германом Гессе), закодована в особливий спосіб. Художник виштовхує нас за межі звичного сприйняття буденності, пробуджуючи інше бачення: травнева ніч наповнюється двоголовими янголами, крик сови вибухає сотнею шарів матерії буття, а сплюндрований берег постає у мареві холодної блакиті, яка від грози вказує шлях до сонячного світла. Незвична форма діалогу з глядачем, продиктована самобутньою манерою автора, викликає стурбованість, за якою іде зачудування тим, наскільки, здавалось би, майже абстрактні фігури та статичні сюжети переплітаються із реальністю, наповнюючи палітру наших відчуттів новими витонченими барвами.
