Воїни у лавах Збройних сил України щодня відвойовують кілометри українських територій, українці – донатять на потреби армії, наближаючи перемогу. Ми всі віримо, що невдовзі зможемо відвідати деокуповані території та відпочити в Криму.
Нарешті виловила Дмитра Тіщенка на каву. Він хоч і часто буває у Києві, але ж і має тут безліч справ. Дмитро — пристрасний сум’янин, який досі чомусь щось робить у рідному місті. Він знає його як свої п’ять пальців і вловлює там будь-які зміни. Врешті останню потужну зміну у Сумах відчули ми всі. Це сталося 24 лютого 2022 року, коли ті Суми і той схід України, якими ми їх знали усе своє життя, зникли безслідно.
Директорка Книжкового Арсеналу про все навколо нього — виклики, вимоги, перемоги, робочий файл «Факапи Книжкового Арсеналу» — про все, що робить книжку важливою и допомагає книжкової галузі розвиватися.
«Ми починаємо знайомити читача з культурними подіями в інших містах, та почнемо з Одеси. Одеса набагато молодша за Київ і рубрика у нас молоденька, розширювати і доповнювати її обов’язково будемо, але поступово. Отже, що цікавого відбувалося і відбувається в Одесі наприкінці червня і напочатку липня», — пише письменниця, вчена, поетка Марія Галіна.
У Копенгагені з 2 по 6 липня пройде всесвітній UIA-конгрес архітекторів, на ньому буде представлений стенд архітекторів України з назвою «Конструкція-деконструкція-реконструкція». Сергій Святченко концептуально та візуально створив стенд українських архітекторів на конгресі, він відповів на запитання Київ Дейлі про свою роботу з концепцією стенда.
У київській галереї сучасного мистецтва Voloshyn Gallery триває груповий виставковий проект «Говорю про себе? Говорю про тебе». Катерина Вишнева, Сашко Протяг, Даша Чечушкова, Каміла Янар та Відкрита Група представили в експозиції свої відеороботи, які в різний спосіб розповідають про травму, власне, авторів, але разом з тим – і про нашу колективну травму, як досвід переживання війни. Як митці працюють з колективною травмою?
Автор понад десятка поетичних збірок, книжки оповідань, роману, чотирьох збірок есеїв, перекладач поезії Збіґнєва Герберта, Богдана Задури, Януша Шубера, Анни Фрайліх, Васко Попа, Ґоттфріда Бенна, Джона Ешбері. Український письменник, що вже близько двадцяти років мешкає в Нью-Йорку. Друга частина розмови з Анною Грувер.
Піаністка, публіцистка, викладачка курсу «Емоційний музичний інтелект» Марта Кузій 25 червня зіграє концерт в Музеї Ханенків. В залі «Середньовіччя» з порожніми вітринами та забитими вікнами лунатиме твори Левка Ревуцького, Миколи Лисенка, Віктора Косенко, Фредеріка Шопена.
Цитата із нової книжки Василя Махна «З голосних і приголосних»: «Цього разу, як, зрештою, й кілька минулих, я не почув річки. Вона живе собі за кілька вулиць від центру, а я тільки перейшовся історичною дільницею, почасти відреставрованою, але з неодмінним базарчиком. Проминувши збоку Тернополя автобусну станцію, колись велелюдну, та з’їжджаючи в братовому джипі з крутої височини, я тільки глипнув на Серет крізь автомобільну шибу, прихопивши на мить вересневу зеленавість річки. «Річка,— подумалося,— готується до зими. Не заважатиму їй».
