Kyiv Daily публікує вірші польської поетки Еви Ліпської з поетичної збірки «Кохання в аварійному режимі» (2019) в перекладах українською Ії Ківи.
Ми були одкровенням Ми були одкровенням. Пришестям північного сяйва. Позбувалися лахів після всього адреналіну. Цитували наші тіла без біографічних приміток. Звільняли з роботи розум. І хоч нічого ще не завершилось однак вже поклало на себе хрест. В аварІйному режимі Там де підводилось щоб злетіти наше ліжко нині летовище. Ніхто вже не пам’ятає що було тут життя яке відлетіло у аварійному режимі. КАТАСТРОФА Ми не хочемо робитися катастрофою. Подалі тримаємось від вечірки невдах. Дивимось на змарнілий наш дім. Скрики вогників околицею розливаються. Ми відчуваємо у повітрі поразку. Ніч хилиться до завершення. Туга наче розбитий келих проїжджою смугою котиться. А ми крізь запахи постілі бредемо по коліна в коханні. Сніг за нами волочиться. Білі сніжинки липнуть до вуст. Ми не хочемо робитися катастрофою. Тож обираємо трагедію щастя. Звичайнісінький порт Звичайнісінький порт. Не вартий і опису. Летючі риби нашої молодості сюди припливали поїсти. Потім фестивалі поезії у морозильниках поважних закладів. Запах рибальських розмов на тему скандинавської алітерації. Слизькі слова-риби. Плавці годинників які змушують нас поспішати «Ті, що померли, невдовзі тут будуть» тікали просто над головами. Але ми знали: це жарт. Життя буває лише раз. І назавжди. І треба мати талан щоб померти до смерті. а
Те, що ЛИШИЛОСЯ Те що лишилося в шафах лише вішаки для тіла. Хтось виніс наші стільці і кидає в море. Подорож мрії Подорож мрії. Наше вино дозрівало в імперії сонця. Озброєні до зубів виноградники в зелених мундирах із листя. Чагарники шикувалися у військові колони. У виногронах любовних зброя, що хапає за серце. Ми були згір’ям яке позаростало травою. Географічним відкриттям. SALE Вілла нашого ліжка Виставлена на продаж. МУЗЕЙ На вечері в музеї. Цебро з льодом. Устриці. Дині. Лимони. Глечик із Делфта. Келих білого вина. Щоразу менше змагаюсь я із красою каже старий поет і підносить мушлю до вуст. Потім підводиться і йде до свого призначення. Залишок життя має щось від кохання. Хоче все і відразу.
Знов ми п’ємо Знов ми п’ємо. На столі літр померлих. Вже немає нікого хто є. Так було. Так може бути Так було. Твій дім мав кепський вигляд. Тіні під вікнами як після безсонної ночі. Він на рингу міста стояв. У куті. Після довгої виснажної боротьби упав. Першими під дім повибігали валізки пропонуючи подорож. Прощання також зібралися. Як і страх готовий на все. Як і запах брунатного листя за наказом осені. Так було. Війна тебе не вигнала, однак мир убив. Коли Коли смерть починає дихати прокидається страх померлих.
З польської переклала Ія Ківа
Про авторку:
ЕВА ЛІПСЬКА (нар. 1945 року в Кракові) – польська поетка. Навчалася в Краківський академії мистецтв на факультеті живопису. З 1970 по 1980 рр. була редакторкою „Wydawnictwa Literackiego”. У 1975-1976 рр. була стипендіаткою International Writing Program University of Iowa в США, в 1981-1983 рр. – співредакторкою літературного щомісячного журналу „Pismo”, у 1983 р. – стипендіаткою DAAD (das Kunstlerprogramm des Deutschen Akademischen Austauschdienstes) у Берліні, в 1990-1992 рр. працювала в редколегії „Dekady Literackiej”, в 1991-1995 рр. – Першим секретарем Посольства Польщі в Австрії і заступницею директора Польського інституту у Відні, в 1995-1997 рр. – радником Посольства Польщі у Австрії, заступницею директора і директоркою Польського інституту у Відні, 21 червня 2012 року отримала ступінь габілітованого доктора Університету ім. Яна Кохановського в Кельцях. Є членкинею Польського ПЕН-клубу і Польської академії знань. Авторка понад 30 поетичних книжок. Учасниця багатьох поетичних фестивалів, семінарів і авторських зустрічей, зокрема в Німеччині, Австрії, Великій Британії, Голландії, Данії, Швеції, Канаді і США. Іноземними мовами виходило більш як 40 збірок віршів авторки, зокрема німецькою, англійською, французькою, датською, голландською, чеською, словацькою, угорською, болгарською, албанською, сербською, шведською, івритом, каталонською, іспанською. Ева Ліпська – володарка багатьох премій і відзнак, зокрема Премії ім. Анджея Бурси (1971), Премії Фундації ім. Косьцєльських (1973), премії «Літературний лавр Сілезії» (2002), Вроцлавської поетичної премії „Сілезіус” за сукупність творчих досягнень (2019). У 2020 році отримала Літературну премію міста Варшави, а також вчетверте була номінована на Літературну премію „Ніка”.
