Фестиваль “Віртуози” у Львівській національній філармонії ім. М. Скорика відбувається щороку. Організатори фестивалю обирають фокус-тему, з якою пов’язана кожна програма концерту. Цьогоріч фестиваль має на меті захищати культурні цінності особливо ретельно, а девізом фестивалю став вислів “Віртуози-2022. Українські музи не мовчать”. Кошти від продажу квитків організатори передають на потреби ЗСУ, а благодійні пожертви з онлайн-трансляцій спрямовують на підтримку музикантів, які залишились в Україні. 

Володимир Сивохіп, генеральний директор Львівської національної філармонії ім.М.Скорика, так прокоментував програмний вектор фестивалю: “Впродовж сорокарічної історії “Віртуози” завжди докладали зусиль для презентації українського сегмента програми, але звучала і європейська класика. Тепер всюди, де це можливо, ми представляємо насамперед українські твори”. 

Європейський контекст музики звучав на концерті “Видіння Аміня”, що відбувся 24 травня, за участі відомої пари піаністів Оксани Рапіти та Мирослава Драгана.

Цикл “Видіння Аміня” (“Visions de l’Amen”) несе особливу символічність, бо був замовлений Олів‘є Мессіану для виконання в Парижі під окупацією, в серії “Концерти Плеяди”.  Така своєрідна циклічність як і тоді, так і зараз, показує необхідність підтримки музикантів, що залишились в країні, де є війна. 

Піаністи Оксана Рапіта та Мирослав Драган розподілили фортепіанні партії ідентично до виконання Олів’є Мессіана та його дружини Івонни Лоріон. Для першої, яку виконувала Оксана Рапіта, є характерно ритмічні та акордові складнощі, базове гармонічне наповнення. Натомість другій, яку виконував Мирослав Драган, надана провідна мелодична роль. 

“Амінь, слово Буття, яке веде до Одкровення; Амінь, слово Одкровення, яке є завершенням Буття”, — цей епіграф є цитатою із книги “Слово Боже: роздуми про декілька священних текстів” Ернеста Елло. Власне, ця книга справила велике враження на Мессіана й він, як і філософ Елло, створив своє бачення слова АМІНЬ. Цикл складається з семи частин, до яких композитор додає власні коментарі, де вказує на образні принципи з деталізацією на спеціальні композиторські техніки. 

I.Амінь Створення (“Amen de la Création”). “І сказав Бог: “Хай станеться світло!” І сталося світло”. У цій частині партія другого фортепіано проводить головну тему усього циклу — тему Створення. Вона виникає з дуже тихих акордів і, як денне світло, що поступово потрапляє в храм, розширюється. Акорди все голосніше виблискують, ніби дорогоцінні камені на сонячному світлі.

II.Амінь зірок та Планети у кільці (“Amen des étoiles, de la planète à l’anneau”). “Зорі блищать на своїх чатах і веселяться; покличе їх, – вони відкликаються: “Ось ми!”. В коментарі до цієї частини Мессіан вказує на характер завзятого і дикого танцю. У виконавців Оксани Рапіти та Мирослава Драгана цей танець росте і росте. Він досягає своєї найбільшої експресивності, наче круговерть зірок і планет.

III.Амінь агонії Ісуса (“Amen de l’agonie de Jésus”). “Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте, не як Я хочу, а як Ти…”. У цьому Аміні три головні музичні теми: 1) тема прокляття Бога-Отця грішного світу, 2) тема-вигук Ісуса і 3) тема стогону помираючого на хресті. Виконавці вміло опановують швидке почергове виконання акцентованих співзвуч, що робить загальне звучання безперервним і цілісним. Для партії Мирослава Драгана тут приготована не тільки складна сольно ритмічна частина, але і фактурний виклад, що справляє враження одночасної гри двох людей. Така диференціація потребує високої зосередженості та опирання на образні коментарі Мессіана про зітхання і болючі акценти, що крокують поруч.

IV. Амінь бажання (“Amen du désir”). В основі цієї частини дві теми бажання, перша — повільна і статична, а друга — надзвичайно чуттєва, у якій це бажання переростає у пристрасть. Повне просвітлення повертається вкінці частини, де Оксана Рапіта, надзвичайно кристалічно та делікатно виконує ці високонебесні акорди. 

V.Амінь ангелів, святих та співу птиць (“Amen des anges, des saints, du chant des oiseaux”). “І всі ангели <…> впали перед престолом ниць і поклонилися Богу, говорячи: “Амінь”. На початку пісня ангелів і святих звучить досить строго, але згодом вона наповнюється блиском. Також швидкі форшлаги нагадують спів пташок, гомін яких  записував Мессіан. Тобто у цьому циклі композитор об’єднує небесне і святе з земним пташиним співом. 

VI.Амінь Судного дня (“Amen du jugement”). “Відійдіть від Мене ви, які чините беззаконня!”. Цій частині характерно жорсткі, майже льодяні, співзвуччя. Виконавці уважно втілювали найдетальніші акценти композитора, що дозволило слухачам перейняти мотиви Судного дня.

VII.Амінь Звершення (“Amen de la consommation”). “Шлях праведних — як світило променисте, яке більше і більше світлішає до повного дня”. У другій партії фортепіано повертається тема Створення, яка була у першій частині. Вона перетворюється на хвилю дитячої радості, а спіралі дзвонів приєднуються до космічного крещендо все більш яскравого і віртуозного. Натомість перша партія усіляко ритмічно окутує основну тему. Цей тандем нагадує грім і блискавки, але в основі яких велична тема і фундамент творення Буття.

Різнотембровість музики викликала великий спектр порівнянь з немузичними явищами. Наприклад, аналогії з пощипуванням, плинністю річки, басовим тембром голосу, який, здавалось, промовляє до тебе з усіх найнесподіваніших і найтемніших місць залу. Також порівняння з кришталем та світлячками, що з’являються в темряві. Такі фантазії та марення стали можливими завдяки образному і експресивному виконанні Оксани Рапіти та Мирослава Драгана. Творчий потенціал піаністів у цьому циклі проявляється не тільки за допомогою володіння різними технічними складнощами, але й за внутрішньою художньою роботою над сенсами та філософією Олів’є Мессіана.

Український контекст фортепіанної музики звучав на концерті, що відбувся 26 травня, “Сильвестров: поезія серця” за участі піаніста Йожефа Ерміня. Піаніст виконав такі твори Валентина Сильвестрова: три п’єси тв. 262, два миттєві вальси тв. 239, «Весняні серенади» тв. 25, чотири вальси тв. 29, п’ять п’єс тв.278, п’ять п’єс тв.14, «Ностальгія». Присвята Леоніду Грабовському, чотири п’єси тв. 277 та дві багателі тв. 16. 

Валентин Сильвестров — український композитор, який з початком повномасштабного вторгнення змушений був виїхати зі своєї домівки в Києві. Ці багателі, вальси, миттєвості, що виконувались на концерті, написані композитором уже в XXI столітті. У них Сильвестров залишається відданим своїм принципам музичної мови: прозорості та образній просвітленості. Важлива риса музики Сильвестрова — це велика градація тихого звучання. Часто він каже музикантам, що звук має бути таким, ніби ти йдеш по тонкій кризі. 

Усі мініатюри об’єднує одна ідея, це ідея — миті. Ця ефемерна сутність вабить усіх мрійників та мистців. Багателями, п’єсами, вальсами композитор намагається вловити її і висловити в музичному вимірі. Тому Сильвестров детально фіксує цю мить і, відповідно, хоче, щоб вона була ідентичною під час повторного виконання. Така композиторська скрупульозність безперечно звужує інтерпретаційні пошуки піаніста.

Під час виконання цього багательного епосу Йожефом Ермінем виникали нові сенси. Піаніст має великий досвід інтерпретації сучасної музики, й музики Сильвестрова зокрема. Серед усіх творів, особливим світлом запам’яталися “Весняні серенади”. Їхня прозорість, спокійність і плавність налаштовувала на дуже мрійливий настрій. Хоча протягом усього концерту переважали думки про щось особисте, грунтовне та глибоке. Помисли про існування та перебування у цьому місці та у цей час. Завершились ці миті концерту двома багателями тв.16. У першій присутня певна містичність та неймовірна ніжність. Ця взаємодія мрійливості і маленького сумніву крокують разом.

Йожефу Ерміню притаманна максимальна уважність до кожного звуку та мінімалізація рухів для зосередження уваги слухачів саме на музиці. Головним для виконавця є вслухання та музична скромність, а не патосність і бравурність почуттів. Прослуховування концерту одним мазком, завдяки безперервності музики, дозволяла цілком зануритись в музику Валентина Сильвестрова. Слухачі ж подякували виконавцю уже після звучання останньої ноти. 

Ці два концерти фортепіанної музики на фестивалі “Віртуози” переконали у тому, що роль музики зараз — це не про пишність, а про особистісне та суб’єктивне. Звичайно, фортепіанній музиці, завдяки будові сучасного інструменту, характерна масивність звуку, але вона вже не для обожнювання, а для втілення того чи іншого образів. На цих концертах була музика з глибокими суб’єктивними сенсами композиторів та виконавців. Вона пробивалась крізь темряву залу і нагадувала про те, що світло таки проламує, що з кожним днем ми все ближче до нашої перемоги.

Текст: Роксолана Кіт

Фото з концерту “Видіння Аміня”, автор – Данило Бедрій.