Виставка сучасного українського мистецтва «Форми присутності» — це спроба об’єднати різні, але дуже схожі досвіди та відчуття війни українських художників. Ця виставка виконує завдання терапевтичного щоденника, тобто передає глибину емоцій і переживань митців, фіксуючи їх у реальному фізичному просторі, а також документує події довгого року війни з лютого 2022 по квітень 2023.
Кожен твір на виставці стає своєрідним свідченням та викликом до роздумів, збуджуючи глядачів розглядати події з різних ракурсів і пізнавати справжній образ війни. У просторі виставки кожен з авторів і авторок присутній не тільки через роботу, а й через власну історію, що дозволяє ширше зрозуміти умови, в яких ці роботи стали можливими. Використання неідеальних, грубих матеріалів віддзеркалює внутрішні переживання та демонструє способи оприсутнення війни, через які життя пульсує на противагу порожнечі відсутності.
За словами кураторів проєкту Олександра Соловйова та Наташі Чичасової, одного дня знайомий світ щезнув. Принаймні так відчувалося тоді, коли вибухи розбудили вночі 24 лютого. Ця мить початку повномасштабної війни розладнала час, перетворивши його на навалу історії, що набула майже безжальної швидкості й тягучості очікування водночас. У цьому буревії речі, що роками оточували нас, звичні вулиці, міста, обриси власних квартир і будинків стали напівпрозорими, крихкими, ладними зникнути будь-якої миті. Ця тотальність і циклічність зла породжували колективний спротив через доведення власної присутності.
«Присутність, за визначенням філософа Ганса Ульриха Ґумбрехта, є моментом відчуття часу, просторовим стосунком зі світом та об’єктами — чимось осяжним для людської руки. Якщо діяльність людини загалом спрямована на виробництво присутності, то війна продукує відсутність. Відсутність — це порожнеча, що забирає крихти пам’яті, які нагадували про життя, послаблює усвідомлення себе і перериває історію. Саме тому в часи війни особливої ваги набувають дві практики протидії — збирання і створення. Збирання допомагає накопичувати артефакти буття та унеможливлює забування, а створення протиставляє руйнуванням життя.»
Масштабна робота Юрія Болси «Іграшкові монументи» являє собою хаотично розкидані у просторі фігурки, що виступають у ролі іграшок, розкиданих дитиною на підлозі. За словами митця, зробивши це з іграшками свого дитинства у перші дні повномасштабного вторгнення, він побачив картинку розбомбленого Маріуполя з висоти.
Робота Антона Карюка «Мій противотанковий їжак» являє собою серію їжаків, зроблених із димчастого кварцу. 3 початку повномасштабного вторгнення росії на територію України одним із символів опору українців у війні став їжак — найпростіше протитанкове загородження, що являє собою обʼємний шестикінцевий хрест. На оборону столиці стали протитанкові їжаки 1941 року з колекції Національного музею історії України у Другій світовій війні. Через 81 рік вони знову виконують своє завдання. За словами художника, матеріал, із якого виготовлено їжаки, було вибрано не випадково. Серед жахів новинної стрічки та знімків спустошених земель у попелі димчастий кварц став втіленням дорогоцінного досвіду, тимчасово затуманеного війною. Антон Карюк створив 68 таких виробів — стільки, скільки днів протитанкові їжаки простояли до того, як повернулись до музею.
Втрата художниками опори під ногами та стабільності у перші дні війни посилило відчуття незворотності і матеріальне виробництво стало способом протидії і свідченням війни, ніби «заземлення». Це явище влучно охарактеризувала художниця Леся Хоменко: «Коли панує фізичне знищення, ми будемо фізично створювати». Так, робота з матеріалом стала терапією, документом часу і поверненням до себе.
Роботи виставки «Форми присутності» являють собою емоції, спогади та страхи, що матеріалізуються у реальному житті у формі арт-об’єктів — так художники можуть залишити їх за рамками своєї свідомості та зафіксувати їх назавжди як арт-об’єкт. Вони можуть направити невпинний процес творення реальності у мистецтво замість жаху війни.
Цей творчий ритуал є сподіванням, що протитанкові їжаки назавжди перетворяться у мініатюрні димчасті кварцові фігури для зберігання у музеї.
На виставці до 30 липня можна побачити роботи таких українських художників та художниць: Юрія Болси, Андрія Денисенка, Анастасії Дицьо і Саши Рошена, Антона Карюка, Яни Кононової, Олени Курзель, Максима Мазура, Дар’ї Молокоєдової, Данііла Немировського, Каріни Синиці, Лео Троценка, Тамари Турлюн, Сани Шахмурадової-Танської, Віталія Янкового, Три вправи з реалізму, commercial public art і Світланки Конопльової.
Текст підготувала мистецтвознавець, арт-менеджерка галереї Imagine Point Сафір Тетяна
Коли: до 30 липня
Де: Мистецький Арсенал, вул. Лаврська, 12
