«Іван Гончар. Збирач»

«Іван Гончар. Збирач»

Відкрилася перша віртуальна виставка Музею Івана Гончара.

Вона присвячена експедиційній діяльності Івана Гончара і у чотирьох залах презентує народні картини, вбрання, предмети побуту та інші експонати Музею Івана Гончара. Однією з унікальностей 3D експозиції є перший в Україні віртуально реконструйований предмет – руків’я козацької шаблі ХVІІІ століття. Особливими акцентами стали зали, присвячені знаходженню Іваном Гончаром скульптури Спасителя та народних картин «Козак Мамай». 

Кураторами виступили провідна художниця НЦНК «Музей Івана Гончара» Ольга Ващевська та заслужена працівниця культури України, етнографиня та мистецтвознавиця Тетяна Пошивайло. 

Під час презентації у прямій трансляції на фейсбуці, Петро Гончар, ідейний натхненник виставки та директор Музею Івана Гончара, зазначив:

«Музей Івана Гончара опановує нові форми комунікації і вони неймовірні. Оскільки наш музей зараз в процесі реконструкції, такі проєкти дають нам можливість бути активно присутніми в культурному просторі. Навіть якщо ми тут трохи імітуємо виставкові зали, думаю, що у майбутньому виставки в приміщеннях і у просторі онлайн не будуть підміняти одні одних. Тож, чекаємо на нові програми, які би дозволили це робити. У мене є багато ідей і я думаю, що з часом ми це з командою реалізуємо.»

Дигітальний куратор виставки, Сергій Ніжинський, також розповів про технічні та естетичні особливості розробки віртуальної 3D експозиції:

«Зали виконані в зелено-червоній кольоровій гамі, властивій українській народній творчості. Частково використовується малиново-червоний – колір українського козацтва. Але кольори узяті не відкриті, а складні, що робить дизайн виставки сучаснішим. Саме таким і було одне із головних художніх завдань – подивитися на народну творчість через призму сучасних художніх рішень і технологій. У просторах реалізовано динамічне світло, що додає реалістичності та об’єму, інтегровані фото, текстові, аудіо та відео матеріали. Була пророблена велика, мультидисциплінарна, дуже складна робота, результати якої, сподіваюся, стануть корисними в якості естетичного та дидактичного матеріалу.»

  • Відвідати віртуальну 3D експозицію «Іван Гончар. Збирач» можна за посиланням. 
  • Подивитися запис відкриття виставки «Іван Гончар. Збирач» можна за ланкою.  
  • Проєкт «Віртуальна виставка «Іван Гончар. Збирач» підтримує Європейський Союз за програмою Дім Європи.

Віртуальні виставки світу: від приватної колекції засновника Christie’s до музею сучасного мистецтва в Стамбулі. Онлайн-експозиції, які допоможуть вивчити історію мистецтва, не виходячи з дому.

1. 22 травня 2021-го в Парижі відкрився Музей приватної колекції Франсуа Піно — власника аукціонного дому Christie’s. Це вже другий його музей, перший – Палаццо Грассі (Palais Grassi) — відкрився 2006-го у Венеції. Паризька галерея, як і венеціанська, зберегла свою історичну назву — La Bourse de Commerce. П’ять тисяч експонатів розмістили в будівлі Фондової біржі, яка до середини XIX століття була кукурудзяною біржею. Завдяки реновації будівлі під керівництвом архітектора Тадао Андо вдалося максимально розширити функціональний простір біржі, еклектично поєднавши історичний стиль і лаконічні бетонні конструкції. При цьому було збережено історичні мальовничі панно та архітектурні деталі. 

Колекція Піно — це не тільки напрочуд велике зібрання сучасного мистецтва, а й ціла інституція, що ініціює культурні проєкти по всій Європі. Зібрання включає роботи таких метрів, як Лучіо Фонтану, Брюс Науман, Мауріціо Каттелан, Урс Фішер та інших не менш знакових художників. 

Цікаво, що колекція Піно, актуальний художній актив, є у вільному доступі — більшість мистецьких творів оцифровано, тексти перекладено англійською. Ця оцифрована версія є архівом виставок колекції Піно, проведених з 2006-го по 2021-й. Експонати зібрано воєдино й доповнено загальними відомостями та фотографіями експозицій. Тож кожен може дослідити як історію колекції, так і її безпосередній зміст.

La Bourse de Commerce —  перша у Парижі галерея сучасного мистецтва на базі приватної колекції. Це досить консервативна ініціатива, далека від моделі виставкового блокбастера.

2. Музей сучасного мистецтва в Барселоні (MACBA) представляє виставку «Короткий вік. Колекція MACBA». Це своєрідна спроба представити історію сучасного мистецтва під одним дахом за принципом маркування ключових подій і напрямів — від дадаїзму до сучасних імерсивних інсталяцій. Чого лише варта можливість віртуально поблукати лабіринтом Крістіана Болтанські!

Окремі зали присвячені мистецтву на службі ідеології, європейському поп-арту (тут ключовою фігурою є Річард Гамільтон) і перетину мінімалізму з концептуалізмом 1970-х років: у центрі — скульптура Сола Левітта та робота Condensation Cube Ганса Ґааке. В експозиції також представлені роботи таких художників, як Олександр Колдер, Фелікс Гонсалес-Торрес, Кіт Ґарінг, Жан-Мішель Баскіа та Дженні Хольцер. Охопити в межах одного виставкового проєкту всю історію мистецтва, починаючи з другої половини XX століття, — завдання, звісно, нездійсненне. Однак експозиція на базі колекції MACBA — приклад дозованої разової освіти. Завдяки поступальному дотриманню хронології виставка доповнює і прояснює загальну картину, видає необхідні пазли та ключі до естетичного знання. Поки що суттєвий недолік онлайн-розробки — невелика кількість читабельних текстів усередині експозиції.

Безумовно, представлені роботи варто побачити й наживо — естетичне враження зберігає свою значущість і в традиції сучасного мистецтва. Однак у більшості випадків на перший план тут виходить художній задум, тобто текст, з яким запросто можна ознайомитися на сайті.

3. Арт-галерея Toi o Tāmaki в Окленді (Нова Зеландія) представляє віртуальну виставку сучасного мистецтва племені Маорі. На відміну від більшості подібних онлайн-проєктів, віртуальному туру виставкою Toi Tu Toi Ora вдається передати своєрідну атмосферу — синтез техно-трансу та образів племінної міфології.

З одного боку, експозиція демонструє естетичну наступність сучасного мистецтва Маорі традиціям мінімалізму та концептуалізму. Також художники використовують інструменти відео- та лайт-арту, залучають техногенні образи та заграють із бінарним кодом. Так цільне тіло виставки перетворюється на масштабну аудіовізуальну інсталяцію. З іншого боку, це образ, наповнений традиційними космологічними та космогонічними наративами. 

Структура виставки — тематична. У першій частині представлені роботи, в яких художники в різний спосіб візуалізують міфологічний образ Te Kore — Великого Ніщо, яке передувало створенню світу. Потім у роботах актуалізуються образи неба-батька та землі-матері, їхнього союзу, походження світу. Окремі роботи відкривають моделі стародавньої морської навігації за зоряним небом.

Загалом експозиція — це не лише занурення, а й дослідження радикально іншого, незнайомого матеріалу періоду з 1960-го по 2021-й. Особливо цінно, що її було переведено в онлайн-формат — так VR-виставку можна розглядати як постколоніальний вислів, вихід за межі звичного поля західноєвропейського мистецтва.

4. Черговий варіант історії сучасного мистецтва в нашій добірці — турецький. Музей сучасного мистецтва у Стамбулі представляє віртуальний тур виставкою «Художники свого часу», яка в офлайні завершилася 2018 року. Тут представлені приклади абстракції, ташизму, оп-арту, лайт-арту та концептуалізму. Поряд із національними іменами є і світові — мальовничі роботи Ансельма Кіфера та Германа Нітча, інсталяції Вільяма Кентріджа та Томаса Сарасено з його проєктом альтернативної архітектури-утопії. Декілька робіт Олафура Еліассона (яскравого представника сучасного лайт-арту) та Саркіса (французького художника турецького походження) також відіграють роль маркерів світового художнього контексту.

За кількістю експонатів виставка є колосальною. В основі експозиції, сформованої з мальовничих полотен, скульптур, інсталяцій, імерсивних об’єктів та відеоробіт, лежать стилістичний та тематичний принципи організації. Широко розгорнуто теми урбанізму, мілітаризму, несподіваного перетину традиційного орнаменту й мікроорганіки.

Істотна перевага проєкту полягає в тому, що до кожної роботи додається посилання на сторінку в електронному каталозі з англійським текстом. Масштаб та якість оцифрування приємно дивують. Мабуть, єдиний недолік віртуальної виставки — втрата імерсивності. Наприклад, віртуальна навігація не дозволяє проникнути всередину роботи Ґейл Тенґер Strange Fruit — зовні вона має вигляд білої завіси з мішури. Ситуацію рятує те, що роботу розгорнуто описано в каталозі.

5. Єврейський музей у Нью-Йорку презентує виставку «Луїз Буржуа: дочка Фрейда». Об’єкти експозиції (ключові твори та записи) частково представлені на сайті галереї «Hauser and Wirth». На сайті Єврейського музею у вільному доступі розміщено аудіогід кількома об’єктами експозиції, а також щоденники Буржуа — глибоким тембром їх читає актриса Рейчел Вайс.

6. Галерея «Hauser and Wirth» у Цюриху також представляє онлайн-версію виставки «Арп: мистецтво як плід/фрукт».Це творча біографія Жана (іноді по-німецьки Ганса) Арпа  —

великого авангардиста, учасника руху «Синій вершник», сформованого Василем Кандинським і Максом Ернстом, представника сюрреалізму та співрозмовника абстракціоністів. Онлайн-версія пропонує фотографії експозиції, окремі твори в кількох ракурсах, а також скромний текстовий супровід (включно з біографією художника), якого цілком достатньо для первинного та не надто втомливого знайомства з мистецтвом Арпа.

7. Добірку робіт анонімної групи арт-активісток Guerilla Girls представлено на платформі About Art At ATime Like This, заснованій незалежними кураторками Барбарою Поллак та Ганною Верхаллен. Платформу відкрито навесні минулого року. Проєкт Поллак і Верхаллен — приклад активної підтримки політики вільного доступу та відмови від всеїдної комерціалізації мистецтва. Серед інших представників сучасного художнього контексту, які заявляють про себе онлайн-виставками на цій платформі, Guerilla Girls дуже міцно пов’язані з політикою публічності та вільного доступу. У своїх роботах (переважно текстових) вони піддають сумнівам свободу інституційного споживання мистецтва, дотепно й різко розкривають застарілі механізми сексизму й расової дискримінації, які досі справно функціонують. Саморепрезентація Guerilla Girls — також меседж: художниці не показуються на публіці без іронічних масок у вигляді мавп. Виставка існує виключно в онлайн-форматі. 

Додатковий приємний бонус – виставка існує тільки в онлайн-форматі, тож страждати на автентичній аурі мистецтва не доведеться.

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *