28-й міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «Два дні й дві ночі нової музики» відбудеться в Одесі 26-27 серпня. Захід пройде в Одеській обласній філармонії та представить взірці сучасної української та закордонної академічної музики. 

До програми увійшли 43 твори композиторів із десяти країн. Зокрема, роботи Алли Загайкевич, Володимира Рунчака, Максима Коломійця, Людмили Самодаєвої, Борислава Стронька, Всеволода Сіренка, Андрія Мерхеля, — 10 світових прем’єр. Концертні номери будуть представлені у виконанні соло, дуетів, тріо, ансамблів, камерного оркестру та хору. Частина виступів матиме театральний характер, поєднаний із художньою дією, звуковими, відео-, кіно- та мультимедійними інсталяціями. 

Про подію спілкувалися з Кармеллою Цепколенко,  артистичною директоркою фестивалю, композиторкою та професоркою Одеської національної музичної академії.

Як вдається зберігати статус ключового українського фестивалю сучасної академічної музики впродовж майже трьох десятиліть та яке місце нині посідає цей захід на музичній мапі нашої країни?

— «Два дні й дві ночі нової музики» – один з найбільших фестивалів академічної нової музики та виконавського мистецтва в Україні. Захід презентує найновіші й найвизначніші досягнення українських та іноземних композиторів. Скеровує міжнародну співпрацю так, щоб твори вітчизняних авторів виконували закордонні музиканти, а твори їхніх композиторів – наші виконавці. 

За своїм першим задумом фестиваль містив у собі ідею європейського демократичного суспільства та інтеграції української культури. Він постійно розвивається і сприяє зміцненню позицій України в міжнародному фестивальному русі, розквіту сучасного вітчизняного мистецтва та його залучення у світовий культурний простір. 

У нинішній доленосний час відчувається велика пасіонарність українського народу, який попри всі труднощі став на шлях найвищого піднесення у всіх сферах життя. Тому проведення фестивалю є реальним кроком світової солідарності з нашою країною в галузі культури.

Як це — повертатися після першої за всі роки паузи й відновлювати фестиваль під час повномасштабної війни? 

— Повномасштабна російська агресія перервала на рік дію нашого фестивалю. Повертаємося з радістю та надією, що більше пауз не буде. Але воєнний час вносить свої корективи – захід уже не може відбуватися вночі, після довгих коливань іноземці не наважилися приїхати.

Складно проводити таку подію під час повномасштабної війни. Але наш фестиваль — живий організм, і він не може не відбутися, інакше загине. Має жити й випускати свої нові опуси. До того ж це елемент «культурного фронту», який має бути розгорнутий на всій території України.

Є речі, які ніколи не втрачають своєї актуальності. У цьому сенсі наша ідея дуже багатозначна і не вичерпала себе. Це міжнародний фестиваль нового сучасного мистецтва. Має таку назву, тому що охоплює також напрями, пов’язані з театром, живописом, перформансом, інсталяціями. Хоча, безумовно, головний акцент на музичній частині. 

Форма нашого заходу унікальна завдяки тому, що будується за принципом художнього твору. Можна сказати, що «Два дні й дві ночі нової музики» — це симфонія, роман або п’єса, яка складається з різних розділів і має чітку драматургічну концепцію. 

У когось можуть виникати думки, що за понад 20 років наш фестиваль міг застаріти, але я проти зміни форми. У нас усе ж таки є своє обличчя. Якщо простежити еволюцію всіх 27-ми опусів, то можна зауважити, що концепція постійно змінюється завдяки перестановці акцентів. Скажімо, в один рік акцент більше на театр, в інший – на оперний жанр, потім – на спектр інструментальної музики. Мені здається, з цієї причини наш фестиваль безмежний. Він не вичерпує себе, хоча сама форма, яка його облямовує, начебто зберігається. 

Яка концепція цьогорічної події? 

— Головна стратегічна мета проєкту – показати українцям і світу, що мистецтво має свою «зброю», яка допомагає і наближає нашу спільну перемогу. Музика, кіно й живопис, які виконуватимуться та демонструватимуться в Одесі, потім поширяться світом. Понесуть той дух незламності та героїзму української нації, який надихнув на написання цих робіт. 

Фестиваль передусім спрямований на розвиток нової музики та нового мистецтва в Україні. На популяризацію творів, створених під час війни. На ознайомлення широких верств населення зі свіжими академічними зразками. 

Захід у реальному часі має продемонструвати, що культура – це символ нашої незламності, й усі зусилля ворога послабити або зруйнувати нашу культуру є марними. Війна розкрила найкращі риси нашого народу – розум, героїзм, стійкість, оптимізм і незламність. Усі ці риси можна буде виявити в музиці, яка звучатиме в Одеській обласній філармонії.

Згідно з описом, у вас зазвичай звучать переважно твори експериментального напряму. Цього разу буде такий же акцент чи на ширший діапазон сучасної музики?

— Наш фестиваль не сучасної, а нової музики. Треба зазначити, що це не просто всілякі композиції, які пишуть композитори сьогодні. Нова музика — узагальнювальне поняття, яке об’єднує різні течії в європейській академічній музиці, в яких досить яскраво виражені інноваційні тенденції.

Нова музика охоплює пошук нових звуків, форм або сполучень старих стилів. Почасти завдяки продовженню наявних традицій, а частково завдяки навмисному розриву з традицією. Проявляється як прогрес або оновлення — нео- чи постстилі. 

Музикознавці кажуть про дві хвилі авангарду у сфері академічної нової музики. Друга хвиля постала після Другої світової війни наприкінці 1940-х років і триває до сьогодні, хоча й нерідко ділиться на періоди, що відрізняються стильовою своєрідністю. Її українськими представниками свого часу стали, наприклад, Валентин Сильвестров та інші учасники «Київського авангарду». 

Усі різноманітні напрями та різні композитори нової музики зовсім відмінні між собою та аж ніяк не подібні на класичну музику. Парадоксальним чином саме ця несхожість їх єднає. Нова музика не має жодного певного стилю, сталих жанрів і форм. Вона має бути завжди свідомо новою, тобто експериментальною як сама собою, так і у стосунках між композиторами, виконавцями й публікою. Тому мусить уникати повторення та закріплення у ранзі «нової класики», а залишатися завжди у певному сенсі «новою», хоча саме стабілізація та перетворення на «авангардну класику» є постійною принадою, небезпекою та пасткою. 

У будь-якому разі сьогодні нова музика і першої, й другої хвилі авангарду постійно лунає у концертних залах та оперних театрах розвинутих країн. Вона є обов’язковою для студіювання та виконання в найавторитетніших музичних навчальних закладах академічного профілю.

Що взагалі входить у поняття сучасної музики на вашому фестивалі?

— Як я вже зазначала, сучасна музика – це широкий термін, бо сучасні композитори пишуть у різних стилях і різною мовою, яка не завжди збігається з поняттям нового. Нова музика відмовилась у своїй основі від пісенної форми розвитку, яка тисячоліттями панувала у свідомості та стереотипах людей, та ознаменувала народження нової музично-естетичної парадигми, заснованої на інших принципах і формах розвитку. 

Композитори шукають нові естетичні моделі, створюють теорії, винаходять нові форми нотопису зовсім не тому, що хочуть чимось здивувати публіку. А тому, що вони вже вступили в еру, в якій не існує типових форм, звичних стереотипів, квадратності, пісенності, мелодії. Музика стає багатопластовою та багатопараметровою, і кожен автор прагне створити не тип, а індивідуальний проєкт твору. 

«Два дні й дві ночі нової музики» є своєрідною мегаструктурою, де в ролі матеріалу я використовую твори інших композиторів, розміщуючи їх за законами сучасної концепції формотворчості й сучасного світовідчуття. Фестиваль був задуманий як єдиний надвеликий твір зі своєю фабулою, динамікою, стилістикою та іншими параметрами, властивими музиці чи театру. Він сконструйований як цілісний синтетичний твір нового мистецтва – музичного, виконавського і мультимедійного. Між структурними частинами форми існують зв’язки й тяжіння. Усі вони гранично театралізовані за допомогою інсталяцій і перформансів та складаються у своєрідну виставу. 

Фестиваль існує як величезний гіпертекст з асоціативно-символічними «посиланнями», як-от перформанси, інсталяції, дії експериментального та інструментального театрів, мультимедійні вистави. Навіть якщо деякі з представлених складових нагадують традиційний квазі-концерт, звичайні концертно-ритуальні форми всюди замінюються театралізованими та ігровими – дуель-дует, соло-соліссімо тощо. Така форма дозволяє фестивалю жити й розвиватися в жанрі художнього твору, змінюючи щоразу акценти. 

Кожен захід вибудовується як гігантська музична конструкція, що розвивається за законами драматургії. Де окремі твори використовуються як структурні елементи, які у своїй сукупності призводять до кульмінацій і спадів, стрімкого розвитку і послаблення, яскравих ударних акцентів. Фактично «Два дні й дві ночі нової музики» стали феноменом, створивши новий зміст, стилістику і фестивальну форму. 

У програмі першого фестивалю “Два дні й дві ночі нової музики” 1995 року було 20% української та 80% західної музики. Яке співвідношення тепер і завдяки чому воно змінилося?

— У перші роки ми залучали багато іноземних колективів, які демонстрували нам світові досягнення в галузі нової музики. Це була дуже професійна школа, бо щоразу ми запроваджували майстер-класи багатьох учасників. 

Потім фестиваль поступово почав впливати на нашу молодь, підросло покоління композиторів і виконавців, які стали врівень зі своїми західними колегами. Тому останніми роками ми вже вирівняли баланс українських та іноземних авторів та артистів. У компакт-дисках, які ми випускали після подій, намагалися презентувати переважно музику наших композиторів у виконанні іноземних і вітчизняних колективів. 

Скільки цьогоріч буде представлено творів та чи вдалося залучити закордонних гостей?

— На фестивалі прозвучать 43 твори композиторів із десяти країн. Окрім України, це Австрія, Велика Британія, Грузія, Китай, Німеччина, Польща, США, Чилі та Японія. 

Цього року ситуація дуже складна. Після варварського обстрілу центру Одеси, коли було зруйновано Преображенський собор, численні пам’ятки культури та житлові будинки, багато іноземних учасників вирішили не відвідувати фестиваль. Тому вони зафільмували свої виступи й візьмуть участь онлайн. Наживо гратимуть музиканти з Одеси та різних міст України.

Як зазначено в анонсі, нинішній фестиваль присвячений героїчній боротьбі українців проти російських загарбників. Об’єднає роботи вітчизняних і закордонних композиторів, які написані до та під час повномасштабної війни й тою чи іншою мірою відображають незламність нашого народу та Збройних сил України. Розкажіть на прикладі якихось творів програми, як вони втілюють цю ідею?

— Ще на початку повномасштабної війни ми зрозуміли, що вперше за роки існування фестиваль не може відбутися. Але ми не припиняли роботу над ним. Війна змінила напрям авторської стратегії. Для одних людей з огляду на різні обставини прийнятним і розумним виявилося залишити країну, збоку спостерігати за розвитком подій і побічно віддзеркалювати війну у своїх роботах або ж надихатись іншими темами. Для інших природним вибором стало лишитись у країні та «своєю зброєю», тобто творами, боротися з ворогом. Ці митці спрямували свій креативний пошук на збереження досвіду тих, хто переживає нинішню війну з Росією.

Я вирішила залишитися в моїй країні та рідному місті й боротися з ворогом. І, наскільки це можливо, відобразити в художній формі перебіг боротьби, стійкість і непохитність українців, мужність і героїзм наших воїнів. Моя зброя – це мої твори. 

Для своєї авторської стратегії я вигадала слоган «Українські мисткині зі своєю зброєю». Оскільки наш фестиваль мав відбутися наприкінці квітня 2022-го, а через повномасштабне російське вторгнення це стало неможливим, мені спала на думку ідея створення серії концертів із творів, написаних торік під девізом «Музика – наша зброя» як відповідь наших авторок на війну.

Окрім мене, у проєкті «Українські мисткині зі своєю зброєю» взяли участь композиторки Кіра Майденберг-Тодорова, Алла Загайкевич, Асматі Чібалашвілі та Ганна Копійка. А також поетеси Оксана Забужко, Ліна Костенко, Юлія Дмитренко-Деспоташвілі, Валерія Жигаліна та Ія Ківа. 

Спеціально для цієї ініціативи були написані такі твори: 

Кармелла Цепколенко – «Читаючи історію», кантата для сопрано з малим барабаном, віолончелі та фортепіано за поезією Оксани Забужко;

Ганна Копійка – «Відчуття 2022», кантата для сопрано, віолончелі та фортепіано за поезією Ліни Костенко;

Асматі Чібалашвілі – With faith in Ukraine, кантата для сопрано з темпл-блоком, віолончелі та фортепіано за поезією Юлії Дмитренко-Деспоташвілі;

Кіра Майденберг-Тодорова – «Люба моя», кантата для сопрано, віолончелі та фортепіано за поезією Валерії Жигаліної;

Алла Загайкевич – Signs of Presence, кантата для сопрано, віолончелі та фортепіано за поезією Ії Ківи. 

Ці роботи будуть представлені на фестивалі у виконанні співачки Тетяни Муляр, віолоночеліста Михайла Безчастнова та піаніста Олександра Перепелиці. 

Яка аудиторія події «Два дні й дві ночі нової музики»?

— Це шанувальники сучасної музики, викладачі та студенти, туристи, працівники виробництв, пов’язаних з культурою, представники середнього класу, врешті-решт  широке коло слухачів. Серед публіки є люди різного соціального статусу та рівня освіти, однак переважно це молодь. Зазвичай за добу захід відвідують близько 2-2,5 тисячі людей, а за дві доби — понад 5 тисяч. До повномасштабної війни на фестиваль приїжджали слухачі з різних міст. Як буде тепер — невідомо.

Текст: Ілля Прокопенко