30 травня в Києві ансамбль солістів «Київська камерата» виконає програму, з якою у квітні дебютувала на головній концертній сцені світу Карнеґі Xол, диригуватиме як і тоді буде Кері-Лінн Вілсон.

«У Нью-Йорку «Київська камерата» грала за свободу та демократію України. У Києві Кері-Лінн Вілсон диригуватиме українськими музикантами в ім’я людства», — так зазначено в релізі до концерту та відкритої репетиції Кері-Лінн Вілсон з «Київською камератою». Диригентка додає від себе: «Путін сказав, що він не тільки вважає, що українська земля має бути частиною Російської імперії, але, що українська культура є російською культурою. Я заперечую. Україна – горда і незалежна країна, українці — нація зі своєю історією й особливо культурою. Я називаю учасників Ukrainian Freedom Orchestra «солдатами музики», і сама наша присутність – разом з іншими українськими музикантами та ансамблями, такими як «Київська камерата» – потужне підтвердження, що неможливо стерти або замовчати культуру».

Чи здатна музика бути зброєю? В чому зараз місія музики?
— Музика дуже важлива, музика допомагає нашій душі, нашому серцю, нашим емоціям. Музика і є емоція, і мова, всі ці речі одночасно, можливо, вона нам дана для рефлексування всього, що ми відчуваємо.
За допомогою музики ми можемо виразити те, що ми відчуваємо у зв’язку з цією війною.
У музики є дві сторони. Для музикантів музика є важливою, завдяки їй в нас є можливість «промовляти», виражати себе, свої почуття щастя, радості, і позитивні, і негативні. Музика для нас — можливість бути почутими. З початку війни в мене багато злості проти Путіна, проти російської агресії. І коли ми виступаємо і граємо українську музику, це для мене велике щастя, тому що так я виражаю свою підтримку. Путін знищує українську музику, українську мову і українську культуру. А ми голосно створюємо опір. Ми говоримо «ми не згодні».
Друга сторона музики теж є важливою — коли чуємо її. Музика та культура підтримують. Працюють на кшталт терапії, і не тількі для українців.

Кері-Лінн, розкажіть про свої враження від гри «Київської камерати» в Карнегі Холі. Ви вперше побачили та почули цей оркестр. Чим музиканти вас здивували?
— Відразу вразили! Ми з Богданою (Богданою Півненко, очільниця ансамблю солістів «Київська камерата», скрипалька, — ред.) друзі, завжди на зв’язку, разом готувались до концерту. Тому, коли ми вже реально зустрілися вперше, я хотіла просто обійняти Богдану. Це було дуже природньо.
Між нами відразу зʼявився зв’язок, склалося таке почуття, що ми з музикантами ансамблю дихаємо разом. Ми всі розуміли один одного і говорили однією мовою.

Чи можете ви розказати про наступний концерт, який буде відбуватися 30 травня?
— Останній раз я була в Києві у 2009-й році. І скучаю по Києву. Дуже-дуже чекала можливості повернутися. Ми готові показати українцям, що ми відчуваємо зараз, що разом, що ми є. І дуже важливо, бути і грати тут, із вами. Ми є, ми поруч.

Коли ви вперше почули музику українських композиторів та музикантів, які у вас були враження і ваші відкриття української музики?
— Це — особлива, зовсім інша для мене музика. Я ніколи не чула, щоби так грали, так лірично, так поетично. Тому що українські музиканти неймовірно відчувають свою музику. Перше, що ми виконали з Ukranian Freedom orchestra, була 7 симфонія Сильвестрова, минулий рік – Другий Скрипковий Концерт Станковича,   доручили Вікторії Польовій написати новий твір для нашого Туру Свободи цього літа.
Я дуже вдячна долі, що можу грати українську музику. Вона різна, цікава, відверта.
До концерту з Київською камератою я не знала музику Щетинського, Козаренка, Зубицького. Зубицький був для мене відкриттям! Алмаші до того слухала на YouTube.

Що можуть додати українські композитори світу? Які саме здібності вони мають внести своєю музикою в музику іншу, американську, європейську?
— Вони унікальні. Я люблю українську музику, тому що вона має свій характер. Вона чесна, дуже експресивна. Лірична. Це надзвичайно цікава музика і вона передає всі емоції, які ми зараз переживаємо. Особливо зараз. Я розумію українську музику душею і серцем. Сьогодні я як ніколи захоплена диригуванням українською музикою та маю намір присвятити свою кар’єру виконанню її перед аудиторією в усьому світі. Це — моя душа. Я так відчуваю. Я вивчаю зараз українську мову. От побачите, буду говорити краще і краще, крок за кроком.

Спілкувалася Віка Федоріна

Фото: bogdanaviolin

• Відкрита репетиція: 29 травня о 15:00
• Концерт: 30 травня, о 19:00
• Де: Національна філармонія України
• Квитки:  тут.