У пошуках незнаної цілісності

Кундера

Читання романів Кундери – це як практика медитації. До цього процесу слід підготуватися, поставити обов’язково запит, налаштуватися на глибокий аналіз і рефлексію прочитаного. Саме такого читання очікує від нас автор, і лише такий підхід дасть максимальну користь, якщо сучасний модерний роман потрапив до ваших рук.

Зрозуміти Кундеру

Аби зрозуміти романи Кундери, варто трохи розібратися у тому, як Кундера-комуніст став Кундерою-некомуністом – з усім його життєвим багажем, переосмисленням власного вибору та невидимою і завжди присутньою меланхолією. Кундера належить до унікального покоління, яке виросло споглядаючи боротьбу двох режимів – нацизму і комунізму. 

Тому не дивно, що, народившись у 1929 році Кундера став прихильником комуністичного світогляду, однак власне чехословацького комунізму, а не якогось іншого. Найкраще визначення що таке комунізм у Чехословаччині показав у своїм міркуваннях Вацлав Гавел. У своєму листі до Густава Гусака, Гавел показує, як маленька нація чехів шукає себе і свою цінність на карті Європи, і намагається не стільки створити краще майбутнє, як зрозуміти власний шлях існування, який не належить ані до Західної капіталістичної Європи по той бік залізної завіси, ані до Східної – яка уособлювала собою Радянський Союз. Чехословаччина у ХХ столітті – це постійний пошук приналежності до чогось більшого.

І зрозуміти один із проявів цього пошуку читачеві може допомогти роман Кундери «Життя деінде», який вперше побачив світ у 1975 році, і став спробою автора переосмислити свій життєвий шлях.

Читач, роман і пошуки головного героя

Майже весь роман увага читача буде прикутою до життя головного героя – Яромила і його постійного пошуку власної величі і генія. В чому саме він шукає себе? З першого погляду може здатися, що в поезії. Однак Кундера більш детально розповідає про внутрішні переживання Яромила, які показують його бажання стверджуватися в чиїхось очах знову і знову через поезію, картини і згодом – політичну діяльність. Це його переважаюча сутність, яку у ньому виховало його середовище, особливо матір, яка від перших до останніх днів сина не відпустила його у самостійне життя. 

Повертаючись до ідеї, що романи Кундери – це медитація, тобто роздуми над певним об’єктом, запитання яке ставить сам автор у назві роману – це що означає жити? чому герої живуть деінде, а не тут і зараз? Протягом всього життя Яромила, Кундера аналізує як і чому у ньому закладаються різні людські якості, імпульси і стремління, які мають перетворити його у дорослу і поважну людину. Чи стане Яромил тим ким він прагне? Чи подолає Яромил дитячу емоційність, незрілість, сліпоту і зробить власний свідомий вибір без бажання ствердитися в очах когось? Через аналіз важливих екзистенційних якостей, властивих на думку Кундери всім людям – відповідальності, цілісності, внутрішньої свободи, пошуку ніжності та такої бажаної мужності – він крок за кроком описує Яромила і знову виникає запитання: чи він живе тут і зараз, чи спить і бачить життя деінде? 

На сторінках роману «Життя деінде» Кундера уникає дидактики та морального оцінювання вчинків і подій. Він лише показує, дає відчути життєвий досвід найважливіших моментів життя Яромила. З одного боку це лишає сюжет роману незавершеним, а з іншого – дає можливість читачу перенести потік читання і внутрішнього споглядання роману на себе, оцінити власний вибір і можливо – переосмислити якусь сходинку власного життя. Таке перенесення сюжету на особистий досвід зумовлює обдумування власних життєвих стремлінь – це один із ефектів вдумливого читання Мілана Кундери: а чи живеш тут і зараз ти? Що є для тебе творчість? Таким чином «Життя деінде» – це не монолог автора, це діалог роману і читача, який допомагає переосмислити і глибше зрозуміти наскільки людський досвід особистий і унікальний, тобто неповторний для іншої людини.

Роман як сповідь старого вибору і пошук нової реальності

«Життя деінде» не обіцяє бути романом, захопливим і насиченим на історичні події. І попри властивий піднесено-іронічний початок, вже з перших сторінок стає зрозумілим особливий стиль автора: свої романи Кундера пише не стільки для логіки, як для відчуттів. Тому найперше що може дивувати (особливо якщо це перший роман Кундери) – це мінімальне історичне тло, нехтування хронологією і часто – відсутність послідовності у самому романі. Така реконструкція подій має головну мету – показати читачеві, що людське сприйняття нелінійне, вибіркове і не завжди співпадає з реальністю інших. Романи Кундери – це глибока інтроспекція і пошук власної істини, власного «я», власного джерела існування і справжності. Саме тому «Життя деінде» не виділяється чітким соціальним контекстом. Абсолютна увага письменника і його задум – це направити читача у внутрішній світ твору, головного героя Яромила, і по інерції – власне у внутрішній світ самого читача. 

Аби створити таку концентровану на відчуття оповідь Кундера ігнорує важливі канони європейського роману (який правда любить всім серцем). Більшість часу читач не розумітиме у якому році відбуваються ті чи інші події, хіба трохи здогадуватиметься. В загальному для розуміння «Життя деінде» не стільки важливо які події відбуваються за вікном, як у проявленні внутрішнього світу і стремлінь головного героя. До чого прагне Яромил? Що веде його по життю? Головне враження, яке не зникає протягом читання роману «Життя деінде» – це пошук Кундерою цілісності Яромила. Що означає бути особистістю? Що виправдовує його геніальність? Чи він взагалі геніальний? Чи мужній? Чи його вчинок – донести на свою дівчину поліції – це дійсно прояв мужності, яку він так яро шукає? 

Аби зрозуміти світ Яромила, Кундера вводить в сюжет паралельну оповідь, де герой Ксавер є діаметрально протилежною особистістю. Він діє і живе – за іншими принципами і цінностями, ані ж наш головний герой. Для розуміння творчості Кундери, ухопити цей момент вкрай – такий сюжетний відступ дозволяє показати повноту і широту сприйняття світу про який пише автор, а не звузити його до однієї перспективи. Чи вибиває комуністичний режим поезію та мистецтво? Що формує особистість та її цілісність? Історія Ксавера гармонійно збалансовує реальність сюжету в показує іншу альтернативу як жити в комуністичній Чехословаччині.  

Відмінна від звичного структура роману створює ефект розмитого сприйняття сюжету. Читач не може сформувати чітких когнітивних образів, тому часто лишається відчуття, що їхні переживання заміщуються переживаннями автора, або ж переживаннями самого читача. Такий рівень занурення в сюжет дає стимул для чуттєвого пізнання роману. Тому читаючи «Життя деінде» правильніше здається не стільки ввімкнути логіку і аналіз, а звернутися до призабутого сприйняття світу про які писав колись Аристотель і Френсіс Бекон: бачити, чути, відчути на дотик, смак і нюх, – у власній уяві перенестися в шкіру героїв чи автора і спробувати відчути ідею роману з позиції першої особи, а не спостерігача, відповідаючи на найважливіші запитання: Чого прагне герой? Що хоче сказати автор? Що спільного у мене з досвідом головних героїв? Чи розділяю я цю мораль? Чи дійсно це відповідальність?

Зрозуміти Кундеру

«Життя деінде» вперше побачив світ, коли Кундера залишив Чехословаччину, тому цей роман можна назвати якоюсь мірою рефлексивним і автобіографічним. А ще –  початком нового життя, отого самого життя деінде, яке таки сталося. З іншого боку, цікаво обдумати і те, що цей роман побачив світ у 1975 році. Що собою представляє Європа 1975 року? Як вона ставиться до комуністичної ідеології? На що європейське суспільство покладає свої надії, і чи не живе воно деінде, а не тут? 

Хоча читати Кундеру можна як роман, на мою думку, все ж таки читати Кундеру краще як екзистенційну філософію – вдумливо,  розуміючи ціль автора, ставлячи власні запитами, супроводжуючи читання глибокими роздумами.

Мілан Кундера. «Життя деінде» / Л.: Видавництво Старого Лева, 2021, 336 с.

Текст: Надія Скокова

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *