22 серпня «Київська камерата» вкотре виступить із концертом української музики. Диригент – Олег Маринченко. Солісти: Кирило Боднар (скрипка), Валентина Буграк (альт), Дмитро Таванець (фортепіано), Мар’яна Головко (сопрано).

Не так давно монографічні концерти української музики були прерогативою спеціалізованих фестивалів, а у програмі сезонних філармонічних концертів траплялися, радше, спорадично. Тепер їх стало не просто більше – вони у тренді. Завдання слухача (і нас із вами) – виправдати і втримати цей запит на українське, по-справжньому, а не поверхово-ситуативно захопитися українською музикою. Вона того варта. 

Відкриє концерт твір патріарха сучасної української музики, Валентина Сильвестрова. Сильвестров у 1960-ті був центральною постаттю київського музичного аванґарду. Та на початку 1970-х у його творчості настав злам: зрікшись аванґарду, він знайшов нову музичну мову в керунку діатоніки, у свій спосіб наближаючись до мінімалізму. П’ять п’єс для фортепіано і струнних, що прозвучать у нинішньому концерті, створено 2016 року й присвячено диригенту Роману Кофману. Втім, Кофман жодного разу не зіграв цей твір. Прем’єру виконала минулого року та ж «Київська камерата». За шість років, що минуло від часу написання твору, це друге виконання в Україні. 

Ганна Гаврилець передчасно відійшла у лютому цього року. Композиторка яскраво заявила про себе ще у 1980-ті. Її творчість – своєрідний синтез народнопісенної та духовно-церковної традицій. Не випадково найбільшу популярність композиторці свого часу принесли хорові твори. Настав час відкривати для себе й не менш цікаву інструментальну музику Гаврилець. Симфонієта «A-corda» для альта і струнних, створена 2001 року, – один з небагатьох творів, де авторка поручає соло альту, хоча її чоловік, Дмитро Гаврилець, – знаний альтист. 

Івана Карабиця немає з нами вже двадцять років. Він стояв біля витоків міжнародного фестивалю сучасної музики «Київ Музик Фест» і до кінця життя був його директором. У своїй ранній творчості застосовував додекафонію, але ця техніка не викристалізувала стилю композитора. Пізніші його твори – це гармонійне поєднання українського фольклору, стилю бароко, музичної мови класиків ХХ століття, а також масової пісенної культури. Власне, вокальний цикл «Мати» на вірші Бориса Олійника, що є справжнім шедевром камерно-вокальної лірики Карабиця, – яскравий зразок композиції на перетині високої культури й маскульту. Твір прозвучить в оркестровій версії Олега Маринченка. 

На завершення програми прозвучить Камерна симфонія №7 Євгена Станковича, написана у другій половині 1990-х. Станкович, як і Сильвестров та Карабиць, був учнем Бориса Лятошинського. У молодості захоплювався аванґардом, та аванґардистом не був. Його стиль формувався під впливом Белли Бартока, Іґоря Стравінського, Дмітрія Шостаковіча. Драматичний темперамент і епічний розмах, прагнення до філософського осмислення життя властиві чи не всій творчості Євгена Федоровича. 

• Що: концерт української музики
• Коли: 22 серпня, 17.00.
• Де: Національна філармонія України

Текст: Олеся Найдюк