Цьогоріч у Львові вже вдруге відбудеться Майстерклас Теодора Кухара для молодих диригентів, організований Студентським науково-творчим товариством «Octopus» у співпраці з Львівською національною філармонією. Протягом п’яти днів активні учасники/ці працюватимуть з професійним оркестром під менторством видатного диригента Теодора Кухара. Про цілі проєкту та особливості його організації поговорили з головою СНТТ «Осtopus» Олександром Чорним і його заступницею Наталією Кіричук та головним диригентом Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії, ментором майстеркласу Теодором Кухарем.

Як вам спала на думку ідея створення диригентських майстеркласів? Чи не страшно було братись за такий масштабний проєкт?

Наталія Кіричук. Ця ідея висіла в повітрі ще з 2021 року, але у нас не одразу дійшли до неї руки через ковід, потім — через повномасштабну війну.  А коли Теодор Кухар став головним диригентом Симфонічного оркестру Львівської національної філармонії, ми подумали, що треба скористатись цією можливістю, адже повчитись у такого диригента — дуже цінно, це справді непересічний музикант.

Страшно не було, бо, по-перше, ми не уявляли повною мірою масштабів роботи, що нас чекала (сміється). По-друге, відчували, що ця подія справді потрібна. Можливість отримати практику і знання — це велика проблема для диригентів. Тож, усвідомлюючи важливість такого проєкту, ми його просто робили.

Олександр Чорний. Також нам було важливо створити й розвивати цілісну спільноту молодих музикантів, адже це зазвичай одинаки, які не дуже комунікують між собою. А такі комплексні події, як майстеркласи й воркшопи — чудова можливість цих людей познайомити та об’єднати.

Чому вирішили повторити подію цьогоріч?

Н.К. Тогорічний майстерклас минув з успіхом і отримав гарні відгуки. Керівництво філармонії висловило готовність підтримувати нас у наступних таких проєктах, тож чому не продовжити гарну традицію? Адже для диригента справді важливо постійно вчитися і переймати досвід різних людей. У минулому році у майстеркласі було шість активних учасників, але молодих диригентів в Україні набагато більше, кожному потрібні такі можливості для розвитку. Тож цьогорічний майстерклас стане логічним продовженням.

Теодор Кухар. Минулорічний майстерклас викликав великий ажіотаж. Цією подією з її особливим форматом зацікавилися й інші колективи не лише в Україні, а й закордоном. Тому коли організатори запропонували мені знову взяти участь, я радо погодився. 

Я дуже люблю викладати, хоча навчити диригування майже неможливо. Диригування — це кульмінація музичного досвіду: чи це робота в оркестрі, чи гра на музичному інструменті. Підготовка до цієї професії починається ще з музичної школи і триває на всіх етапах формування професійного рівня. Цей майстерклас дасть диригентам можливість піднятись на першу сходинку, отримати розуміння основ диригування і повірити у свій потенціал. У нашій професії дуже важливо отримати практичний досвід, а це зазвичай нелегко, тому я би хотів бути одним з тих, хто це підтримує.

У цьому році репертуар майстер класу виходить за межі класичної програми. Хто обирав твори та чому зупинилися саме на них?

Н.К. Твори підбиралися нами разом з паном Теодором. Це музика дуже ходова на диригентських конкурсах, як-от «Симфонічні метаморфози» Пауля Гіндеміта. Також в програмі «Totenfeier» — можливість доторкнутися до музики Густава Малера, «Варіації на тему Йозефа Гайдна» Йоганнеса Брамса та Другий скрипковий концерт Євгена Станковича. Останній, на мою думку, — найскладніший твір в програмі, він стане викликом для всіх диригентів. Цьогорічна програма справді більш складна, але коли ще у диригентів буде можливість виконати такі твори? Швидше за все, на заняттях в консерваторії вони вивчатися не будуть — за винятком хіба Варіацій Брамса. Тож таким вибором ми хочемо розширити репертуар молодих диригентів.

О.Ч. Ми обирали репертуар дуже довго, розглядали ще більш скажені варіанти: тромбоновий концерт Георга Фрідріха Гааса або фортепіанний Генрі Ковелла. Але все ж треба розраховувати сили і оркестру, і молодих диригентів. Тож в результаті у нас вийшла досить збалансована програма, що містить і більш класичну, і сучасну музику, і модерністський твір. Вона справді піднімає рівень складності в порівнянні з минулим роком. Але в нас є диригенти, які справляться із такими творами.

Адже для учасників робота з оркестром такого рівня буде чимось новим, а це завжди стрес. У такому випадку з легшою програмою ви відчуваєте себе трохи впевненіше і можете спокійніше працювати.

З іншого боку, виконати такі твори з професійним оркестром — це шанс, що може трапитись перший і останній раз в житті. Тож я погодився на цей репертуар, бо, по-перше, хочу підтримати Студентське товариство Octopus, які інвестують багато сил і енергії в цей проєкт, а по-друге, такий вибір програми має свої переваги.

Минулорічні твори оркестр дуже добре знав і виконував багато разів. Це дозволяло нам одразу працювати власне над диригуванням, а не розбирати твори з музикантами. У цьому році запропоновано репертуар, що ще не виконувався або виконувався дуже давно. Тож у диригентів буде можливість «вчити» оркестр. Я вважаю, що вміння працювати з музикантами – чи не найважливіше для диригента. Головний його обов’язок в репетиційному процесі — бути вчителем. Тож цьогорічні учасники майскеркласу будуть мати шанс показати свої здібності повною мірою. Адже ніхто не почне свою кар’єру з Берлінської філармонії; швидше за все, це буде з оркестром набагато нижчого рівня. Я передбачаю, що у цьогорічному майстеркласі моя роль вимагатиме набагато активнішої участі, ніж торік, зважаючи на складність репертуару. Адже для оркестру це будуть перші репетиції цієї програми, і я радію, що в кожного диригента буде можливість попрацювати на різних фазах репетиційного процесу.

Феноменальною школою для диригентів стане Другий скрипковий концерт Євгена Станковича. Кожен може виконати симфонію чи оркестровий твір. А коли ви диригуєте акомпанемент, то швидко усвідомлюєте, у чому полягає справжня майстерність. Тут справді дуже багато залежить від диригента. Зрештою, якщо в Україні твори з програми майстеркласу виконуються не так часто, то закордоном деякі з них, як-от «Симфонічні метаморфози» Пауля Гіндеміта, вважаються класикою ХХ століття. Чому б не почати їх виконувати і у нас?

Н.К. У цьому році на основі успішного досвіду з Диригентським воркшопом з сучасної музики “Точки перетину” (відбувся у грудні 2023 року у Києві на базі Національного президентського оркестру — авт.), ми додали до майстеркласу новий формат — дискусії на актуальні для музикантів теми. Якщо коротко, це будуть розмови про те, що робити після закінчення консерваторії. У дискусіях з Теодором Кухарем, Орестом Ковалем та Анною Гадецькою поговоримо про організацію проєктів в Україні та закордоном, а з Аліною Плахтієнко — про стажування на старті кар’єри. Ми сподіваємося, що досвід, яким вони поділяться, дасть музикантам поштовх розвиватися у своїй професії та не полишати музику у пошуку більш оплачуваних посад.

О.Ч. Ці майстеркласи існують ще й для того, щоби розширити функціонал молодих музикантів. Важливо не зводити себе до однієї активності — гра на інструменті чи диригування, а відчувати себе частиною мистецького процесу як складного механізму та інтегруватись в спільноту.

Пане Теодоре, Ви будете брати участь в одній з таких дискусій про організацію мистецьких проєктів. Чим такий формат буде корисний для диригентів, чого очікуєте від події?

Т.К. Це дуже корисний і потрібний формат. За останні роки наша професія дуже змінилась. Раніше оркестри перш за все були зацікавлені в диригентах, які мають музичний досвід і розуміють специфіку оркестрового виконавства. Зараз успіх в конкурсі на посаду диригента отримають люди, які знають потреби публіки, які мають досвід чи то заснування фестивалю, чи створення креативних програм, чи контакти з сучасними композиторами. Кожен оркестр шукає щось нове.

Коли я почав працювати головним диригентом в оркестрі Брісбена (Австралія), я заснував фестиваль камерної музики. Я купив свій перший комп’ютер, писав гранти, складав бюджети. Ніхто мене не вчив цього робити, але якщо ви в щось сильно вірите, ви самі зможете себе навчити. Я бачив великий потенціал своєї ідеї. Австралія — екзотична країна: Великий Бар’єрний риф, мальовничі пляжі — очевидно, що сюди захочуть приїжджати найкращі музиканти. Але на той час там ніхто не знав, що таке камерна музика, в місті не було жодного оркестру. Фестиваль почався з публіки що налічувала 120-130 людей. У цьому році – це 18 концертів, близько тисячі глядачів на кожному. Фестиваль перетворився на головну подію року, що приносить більше семи мільйонів доларів щорічно і робить місто відомим культурним центром.

Розуміння справ, пов’язаних з фінансуванням і залученням спонсорів, дуже важливе для диригента, оркестр — це також бізнес. Я переконаний в тому, що сьогодні бути головним диригентом в Америці, Австралії, чи Європі — це на 25% диригування, а на 75% — зустрічі зі спонсорами, створення контактів, генерування нових ідей. Якщо ви любите свою роботу, якщо хочете тривалий час працювати з певним оркестром, завжди треба дивитись трішки наперед, думати про його майбутнє.

Ці навички впливають і на конкурсах на посаду диригента. Оцінювати лише диригування — це дуже суб’єктивно: в когось кращі руки, в іншого переконливіша концепція. Це все добре, але коли кандидат на посаду при цьому знає, як знайти спонсорів, збільшити попит публіки, має цінні контакти — він обов’язково матиме пріоритет.

У програмі майстеркласу крім роботи з оркестром плануються репетиції з концертмейстерами. Що передбачається досягнути кожним форматом?

Н.К. Робота з концертмейстерами задумана у перші два дні майстеркласу. Для цього ми запросили провідних львівських піаністів Єву Куліковську та та Павла Янушевського. Такий формат допоможе диригентам встановити довірливі зв’язки з ментором, відчути музику в руках і підготуватись до роботи з оркестром, а ментору —  оцінити можливості учасників. Також ці репетиції дозволять диригентам поставити питання Теодору Кухару та отримати від нього поради, що полегшать подальшу роботу.

Наталю, в минулому році ти не лише займалась організацією, а ще й була активною учасницею майстеркласу. Що тобі дала участь у події, який досвід був найціннішим?

Н.К.  Цінною була можливість попрацювати з оркестром Львівської філармонії, з оркестрантами, які зіграли багато різних програм з видатними диригентами й солістами у найвідоміших залах світу. Коли стояла за пультом, відчувалося, що музиканти хочуть мені допомогти, а не нашкодити. Таке ставлення до молодих диригентів говорить про високий професіоналізм цих людей.

Теодор Кухар вчив нас знаходити підхід до будь-якого оркестру. Він часто звертав увагу на комунікацію з музикантами, адже від того, як диригент говорить, багато залежить. Говорити чітко і по ділу — порада, яка запам’яталась найбільше.

Після майстеркласу мене відібрали для участі у проєкті «Диригенти. Українською». Для мене це було можливістю вперше мати повноцінний репетиційний процес, працювати над програмою як доросла запрошена диригентка. За цей досвід я дуже вдячна.

Чи стикалися з такими проєктами закордоном, чим відрізняються закордонні майстеркласи від ваших?

О.Ч. Особливість наших майстеркласів — це те, що вони безкоштовні для всіх. Такого точно немає ні в Західній Європі, ні в США. Крім того, здебільшого закордоном такі проєкти — це лише навчання з ментором, а в нас крім цього буде фінальний концерт, в якому диригенти виступлять з оркестром на публіку. Тож такі можливості, які дає Львівська філармонія для студентів — це безпрецедентний випадок.

Н.К. Львівська філармонія від самого початку роботи над цим проєктом показала дуже високий рівень відкритості до нас, готовність надавати підтримку. Така залученість справді може стати прикладом для всіх українських і не тільки музичних інституцій. Те, що майстеркласи безкоштовні, — це теж заслуга філармонії, яка взяла фінансування на себе.

У цьому році для допомоги з організацією ви вирішили набрати волонтерів. Які переваги це матиме для них і для вас?

Н.К. Ми набираємо в якості волонтерів студентів музичних училищ та перших курсів музичних академій, щоб одразу інтегрувати їх в професійне середовище. Долучитись до “внутрішньої кухні” — це дуже цікавий досвід. Коли людина бере участь в організації таких подій вже з малого, в неї формується певне уявлення, що задає планку, змушує в майбутньому прагнути до створення щораз кращих проєктів. Крім того, залученість студентів з усієї України розширює коло їхніх контактів, а в наш час це найважливіше. У свою чергу, волонтери дуже допоможуть нам, адже зайві руки в ніколи не завадять.

Яким є для вас ідеальний результат цього майстеркласу?

О.Ч.  Розширити коло диригентів, які активно діють в Україні та дати їм надію на те, що їх майбутнє можливе тут. Показати, що мистецтво інтенсивно розвивається навіть попри повномасштабну війну. Зрештою, хочеться, щоб усі просто добре провели час, познайомились, насолодились компанією один одного і розширили свій світогляд. І звісно, щоб фінальний концерт мав успіх.

Н.К. Ідеальним результатом цієї події було б дати поживу для роздумів молодим диригентам. Дати зрозуміти, що проєкти, які відбуваються в Україні, часто на голову вищі, ніж деінде. В Україні можна і треба диригувати, брати на себе відповідальність бути музикантом тут, бути рупором українських ідей. Не боятися диригувати, жити й працювати в Україні. Адже всі умови, яких немає, можна створити. Немає нічого неможливого, особливо після того, як студентам довірили організацію такої події. Треба стукати, і вам відчинять.

Т.К Хочу навчити учасників працювати з оркестром. Взяти невідомий для всіх репертуар, і цей камінь перетворити на блискучий діамант. Я буду дуже радий, якщо досвід, здобутий на цьому майстеркласі, допоможе кожному диригенту відчувати трішки більшу певність у своїй роботі.

Також важливо, щоб сам оркестр побачив і оцінив потенціал молодих диригентів.  Оркестранти — це дуже об’єктивні критики, вони завжди підтримують тих, хто цього вартий. Найбільший комплімент — це визнання оркестром, тож я би хотів, щоб кожен учасник справив на музикантів найкраще враження. Гарну роботу не забудуть і захочуть співпрацювати ще, згадають цю людину, коли для якоїсь події терміново потрібен буде диригент, а таке буває часто. Так створюються шанси.

Майстерклас Теодора Кухара для молодих симфонічних диригентів відбудеться цьогоріч 17–21 серпня у Львові на базі Львівської національної філармонії ім. Скорика. Проєкт завершиться Галаконцертом — 21 серпня о 19.00. Квитки за посиланням. Партнером проєкту став Благодійний фонд Козицького, одним з напрямків роботи якого є підтримка молодих українських митців та мистецьких інституцій.

Програма: 

• Йоганнес Брамс. Варіації на тему Йозефа Гайдна op.56 (1873)
• Густав Малер. Симфонічна поема «Totenfeier» (1888)
• Пауль Гіндеміт. «Симфонічні метаморфози» на тему Карла Марії Вебера (1943)
• Євген Станкович. Концерт для скрипки з оркестром № 2 (2006)
• Більше про Майстерклас можна дізнатися тут. 

Текст: Дарія Шевченко