Віднайдення та встановлення авторства досі невідомих хорових концертів Максима Березовського в інших культурних реаліях могло би стати музичною сенсацією.
І справді, адже постать без перебільшення рівнозначна постатям Моцарта, Бетховена. З тією лише різницею, що імена віденських класиків знають усі, а Березовського досі плутають у нас з його однофамільцем, олігархом.
Є три основні речі, як треба знати про Максима Созонтовича Березовського, попри те, що вся його біографія – через відсутність левової частки документальних свідчень – міфологізована. Точно не відома і дата років його життя: 1745 (?) – 1777.
Він народився на території сучасної України, більшість джерел вказують Глухів, походження – «давній козацький рід». У Глухові від 30-х років ХVІІІ століття за ініціативи гетьмана Данила Апостола існувала Співоча школа, яка готувала кадри для Імператорської придворної співочої капели в Санкт-Петербурзі. Очевидно початкову музичну освіту майбутній композитор отримав саме тут.
Творчість Максима Березовського (хорові концерти, кантати, опера «Демофонт», літургійні піснеспіви, камерно-інструментальні п’єси) фактично заклала фундамент класицистичної естетики в східно-європейській музичній традиції, що було модою у культурі Західної Європи другої половини XVIII століття. Березовський був одним із творців жанру циклічного хорового концерту, вокального (відповідно до православної музичної традиції) аналогу центрального жанру західноєвропейської інструментальної музики тієї доби: симфонії.
Класицистичні принципи організації музичної форми Березовський опанував упродовж свого чотирьохрічного перебування в Італії, де він навчався у Болонській філармонічній академії у славетного падре Джованні Баттіста Мартіні (вчителя Моцарта, Глюка, Мислівечека та ін.) й отримав почесне звання «академіка-композитора» (accademico-compositore). В архіві Академії зберігаються екзаменаційні роботи Березовського – єдині автографи композитора, що дійшли до сьогоднішнього дня.
І останнє, але не менш суттєве – музика Березовського багато в чому випереджає свій час. Справа не лише у складних філософських питаннях, які вона порушує, і які турбуватимуть людство значно пізніше, у наступному столітті (чого вартий знаменитий концерт «Не отвержи мене во время старости» з його емоційною адекватністю музичного і вербального рядів), але й у самій інтонаційній мові, елементи якої візьмуть за основу композитори-романтики.
Упорядником, реконструктором і редактором видання 4-голосних хорових концертів Максима Березовського є знаний київський музикознавець Мстислав Юрченко, який у 90-му році захистив дисертацію на тему творчості цього композитора, а в цілому досліджує її вже понад сорок років. Твори Березовського дослідник віднайшов на початку 2000-х у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України і після проведеного ним стилістичного аналізу, порівняння київського і московського джерел, вдалося встановити авторство. Нотне видання побачило світ у видавництві «КОМОРА».
У концерті-презентації видання буде представлено також аудіозапис творів за участю об’єднаного Хору Патріаршого собору УГКЦ і Хору «Українського фонду духовної музики».
Текст: Олеся Найдюк
- Що: концерт-презентація нотного видання творів Максима Березовського та компакт-диску
- Коли: 2 грудня, неділя, 14.00
- Де: Михайлівський Золотоверхий собор
