XII Meridian Czernowitz, день перший, чернівецька молодіжна поетична сцена. Для Кyiv Daily цей огляд написала Саша Гольдіна — вона живе в Чернівцях з мамою (перекладачкою) і татом (вченим), вчиться у 9 класі, створила і веде книжковий блог. 

…Цього року я мала змогу побувати (в якості глядачки) на молодіжній сцені літературного фестивалю Meridian Czernowitz.  Насамперед скажу, що мені надзвичайно сподобалося, наскільки різноманітними були учасники заходу. Четверо молодих поетів —  в кожного свій життєвий і літературний досвід, тож у їхніх текстах висказувалися зовсім різні думки, а теми не повторювалися. Відрізнялася й манера читання. Завдяки цьому кожен автор, який виступив на молодіжній сцені того вечора, добре мені запам’ятався. 

“я кажу тобі слово і чекаю на відповідь, але все це жахливо виснажує,
ти говориш мені, що слова – це про відданість, але знати б кому їх віддати ще, тож тамую я голод словесний мовчаннями, може так хоч комусь полегшає, але далі, усе ж, закипаючим чайником я виприскую здавлені речення...” 

Уривок з вірша Єгора Дьоміна. 

Самі вірші не лише мали оригінальні теми (цікаві не лише молоді, а й більш дорослій або молодшій авдиторії), а й дуже різнилися своїм написанням. Мабуть, це вразило мене найбільше: те, наскільки творче, вишукано та по-різному можуть підходити автори приблизно одного віку до практичного боку написання поезії. Вони використовували цікаві, незвичні стилістичні прийоми. Дехто писав більш метафорично, дехто писав навпростець. А один із віршів навіть написаний кількома мовами: 

“Право на вибір системи знаків - твоя особиста свобода,
Хотя все они, по большому счету, сделаны из кислорода, Непорозуміння, гортанних змичок, проривних, фрикативних, назальних, Горкі грыфеля, жменькі байтаў, намераў, дзеянняў, ваганняў,
Невербальних сигналів, симпотмів ступору, рук завислих над клавіатурою, Vocabularul este oțetul balsamic care a uitat cum e să fii strugurel.
І шансів щось зрозуміти хоча б з контексту стає тим менше,
толкова повече говорим за едно и също нещо. (...)”

“...у цьому вагоні провідник Брахма,забуває звідки та чому він нас знає,проте дозволяє тебе щоранку бачити,допоки ти зверху у світі не кидатимуть бомби” 

Уривок з вірша Андрія Куранова. 

допоки я знизу, ти можеш мене зніматина телефон та свою свідомість,у знайомстві із Господом потрібна повага до себе, вона стартує з любові.” 

Уривок з вірша Вадима Германа. 

“Щоб не плакать, я сміялась, І себе топила в масці Радощів, бо так боялась,Що не буду жити в казці... Надягала безтурботність, Вишивала рот-усмішку, Дурнуватую потішку, 
Щоб скривати всю тошнотність. Стала жити я, як в казці,А насправді тільки в масці (...)” 

Уривок з вірша Тамари Гаврилюк.