Наталія Бельченко знайомить читачів Kyiv Daily з польськими поетами, які народилися у вересні: Кшиштоф Шатравський, Єжи Фіцовський, Ян Ростворовський, Яцек Гуторов, Томаш Яструн, Юліан Корнхаузер та Аліна Бернацька.
Кшиштоф Шатравський
Народився 1 вересня 1961 року в Кетжині.
бутель у прихистку тихім підвальної ніші жив бутель боклатий найбільший цар бутлів планети сулію лоза обплела мов ті змії в півтемряві втіхи сонливому блиску бога скляного довірся а пам’ять словам доливала надії на здорове і довге життя аби знову щорік наповнявся у щедрі дні літа заповідається на соковите рубіново-рясно ігристо і чисто ах як винно запах невинне бажання химерного сусла одвічних секретів чекання і зміни а час плинний сам себе міряв м’яким булькотінням як мовиться – дріжджі працюють а чиста вода у трубці зі скла вибагливо вигнутого рахувала хвилини та дні до дегустації фільтрування розливання коркування етикеток не наклеювання бо до наступного літа лишались тільки споминання і може ніколи не було кращої міри часу десь там чемне цокання дельбанів палласів схиляло до пунктуальності у справах які губились в забутті великого міста тут бо час був інший у ритмі який не завести життя тут тривало стало і смак в нього був солодкий може трохи винніший і сонце йому мірило
Єжи Фіцовський
Народився 4 вересня 1924 року у Варшаві, помер 9 травня 2006 року у Варшаві.
Мій щасливий фах Дякую тобі доле що я не голодний сухар відчаю ховаю на чорну годину я ще зароблю на щастя я поет маю гарний фах ЛАГОДЖУ ДІРЯВІ ПАРАСОЛЬКИ ДОЩЕМ
Ян Ростворовський
Народився 10 вересня 1919 року в Кракові, помер 14 листопада 1975 року.
К’янті А з Мілану, моя красуне, їхав не самотою: літр к’янті в боклатій пляшці, я та салямі, — нас троє. «Salami prego, Chianti prego...» — лиш це міг сказати я чисто; у мандолінами сповнений потяг пан зі свистком нас утиснув. А ти в кінці колій — правда? — стояла В брильянтах, обітована! Ніхто не цікавився нами, і нам самим було непогано. І вже коли стало ясно мені, що нам гарантовано спокій, із пляшкою міцно мене з’єднав найперший ковток глибокий. Ослячим щастям я закусив (у хлібі не мав потреби), і пронеслося паприки поле, і став я на два ковтки, моя доле, ближче до тебе. (Знаєш, що горлечко пляшки гладке, немов твої нігтики в поцілунку?) На третім ковткові один здоровань в нас врізався ліктем лунко, аж хлюпнуло це вино на сорочку і ніжним променем в душу; і знову трохи ближче до тебе, адже це вино було біле, а сорочку з віконця підсушить. Лише пів пляшки залишалось, коли домчали до Верони; був полудень, усе спустіло, В ВЕРОНІ КАЛАТАЛИ В ДЗВОНИ! (Насправді Генуя була це, в керунку іншому Верона, але дзеленькала так пляшка, тож про Верону ми законно.) Вздовж моря біг по тунелях він, цей потяг, повний мандолін. Море було на лівій партитурі, на правій — гори, попереду знаєш сама, що було: вище за гори, блакитніше від моря повітрям надходило кохання. А потім все сталось раптово: останній ковток винний, остання вічність часу без тебе... і заспівало пальмами в небі
ДІАНО-МАРИНА! Тоді — пам’ятаєш? — вода і гори, вино і сліз сліди, і мандоліни, і мандоліни, ще більше мандолін, і знову ніжний промінь на серці, і це вже була ТИ.
Яцек Гуторов
Народився 12 вересня 1970 року в Ґродкуві.
Ружевич: прощання Відходжу від поезії без жалю Наче відштовхуюсь від берега Уява мовчить Слова сповільнюються Відхід від поезії Це теж поезія
Томаш Яструн
Народився 15 вересня 1950 року у Варшаві.
Самотня Вона спускає ролети Вона спускає колготи Вона заплющує очі Вона підтягує ковдру Сама мов жива комаха Прохромлена шпилькою своєї статі Чує як рипить ліжко За стіною І як в криницю горла Падає камінець слини
Юліан Корнхаузер
Народився 20 вересня 1946 року в Ґливицях.
Цей дім Цей дім, накритий дахом сонця, він пахне тиньком, цей дім, обернений обличчям до ріки, яка, біжучи, губить шалик трави, цей дім, це дерево прихованих новин, це невдячне око вулиці, цей дім, який втратив довіру до вікон, цей дім, він мовчить вночі, але і вдень не надто балакучий, цей дім, він задкує перед хлопцем у джинсах, цей дім, він працює зранку на шматок хліба, цей дім, ця молодість, яка вже знає, ця пора року, це дражливе повітря, цей дім вже оселився в мені назавжди.
Аліна Бернацька
Народилася 30 вересня 1942 року в Варшаві.
Умовні рефлекси Умовні рефлекси: склянку до рота, обернутися до вмивальника, нахилитися до підлоги в гонитві за пігулкою. А тепер глупої ночі встаю, не знаючи, що на мене чигає, що це, де я? Твереза й розсудлива в мені радить просто напитися чаю (чай мені прояснить: де знаходжусь), ковтнути аспірину (аспірин противага раптовій порожнечі). Сідаю: рука – скланка – пігулка – вмивальник. Вмивальника не було в плані, а є вже підметена чергова пігулка з підлоги. Зчитую незнайомі назви на навколишніх предметах. Тихіше! завмираю – а може, вже ранок? надто ранній, аби будити дитину? Ні, заспокоює твереза та розсудлива в мені – це тільки мить ясного погляду. Зараз заснеш. Ти в себе. Клямки на всіх дверях ще не зникли.
Кшиштоф Шатравський проводить конференції з музичної культури і друкує в міждисциплінарному науковому щорічнику «Forum artystyczne» статті, які стосуються музики інших країн, зокрема української. Його текст про вино мені захотілося опублікувати знову, бо сайту перекладацької премії «Метафора», де було викладено цей вірш, більше не існує.
Єжи Фіцовський брав участь у Варшавському повстанні 1944 року. Був активним учасником руху «Солідарність». Він перекладав з іспанської вірші Лорки, з їдишу – єврейську народну поезію, досліджував ромську культуру. Пісні на його вірші виконували Анна Герман, Мариля Родович, Едіта П’єха.
Стосовно Яна Ростворовського є цікава відомість: у 1972 році він опублікував оповідання, яке називалося «Гаррі Поттер». Тобто за 25 років до видавничого дебюту Джоан Роулінг з’явився твір з однойменною назвою. У 1940-му він як солдат Польської армії прибув із Франції до Британії, де замешкав на 28 років. Тоді повернувся до Кракова. Знаменно, що к’янті в його вірші – ще біле вино. А вже з 1967 року називатися «к’янті» могло тільки червоне вино.
Яцек Гуторов не лише письменник, але й критик. Його ранню поезію відносять до неокласицистичної, а як критик і дослідник літератури він займається переважно авангардом. Поет зберігає певну дистанцію до своєї творчості: «Я не літератор, у мене немає літературних планів. Я стою збоку, дивлюсь, записую. Подеколи щось із цього виходить, щось збирається».
Томаш Яструн був постійним фейлетоністом паризької «Культури». У 90-х роках обіймав посади директора Польського інституту в Стокгольмі й аташе з питань культури в Швеції. Одна з його книг має назву «Особистий путівник по депресії». Цей автор ось просто зараз, 24 вересня, бере участь в «Ночі поетів» на фестивалі «Сади поетів» у Перемишлі.
Батько Юліана Корнхаузера під час Другої світової зробився в’язнем чотирьох концтаборів, останній з яких – Дахау. Сам поет у 1973 році разом із Адамом Загаєвським, теж членом поетичної групи «Тепер», видав книжку, що стала маніфестом покоління. Донька Юліана Корнхаузера – дружина президента Анджея Дуди. Сам поет підписав кілька років тому лист проти звільнення директора Польського інституту книги Гжегожа Гаудена.
Аліна Бернацька – художниця та поетка – донька композиторки та скрипачки Гражини Бацевич, племінниця поетки Ванди Бацевич, мати художниці та письменниці Йоанни Сендлак, яка й зробила це фото своєї мами. Аліна Бернацька навчалася живопису в Варшаві, у 70-ті роки займалася металопластикою. Як поетка дебютувала на сторінках «Культури».
