Юлiя Ткач: Бог, любов і хорове мистецтво

Юлiя Ткач

«Хоровий колектив має великий пріоритет в потужності енергетичного впливу… У хору є слово, що помножене на сукупність думок та емоцій співаків під орудою диригента»  — художній керівник та головний диригент Академічної хорової капели Українського радіо Юлiя Ткач про Choir Marathon на Kyiv Music Fest, моральну «начинку» митця, iнтелект у поєднанні з емоціями, та міцний ціннісний каркас, який постійно треба живити.

В цьому році Хорова капела Українського радіо братиме участь у ХХХІ Міжнародному фестивалі Kyiv Music Fest. В якому форматі це відбуватиметься?

Насправді, дуже цікавий формат. Наш сольний концерт пройде в рамках Choir Marathon – 29 вересня у Будинку звукозапису Українського радіо. Хорова капела Українського радіо завершить Хоровий марафон КМФ – 2020.

Формат марафону припускає безперервне виконання – виступи колективів без пауз, натомість, в умовах карантину таку «безперервність» розмежують технічні антракти.

Особливим моментом буде виступ нашого колективу у прямому ефірі Українського радіо на каналі «Культура», що додасть події творчого адреналіну та мистецької відповідальності.

Які твори звучатимуть?

Історично, це твори сучасних українських композиторів. В цьому році – музика Богдана Кривопуста, Олексія Скрипника, Олега Польового, Лариси Донник, Віктора Реви, Олександра Рудянського, Володимира Павенського, Володимира Стеценка.

Натомість, до програми сучасної музики додасться творчість Бориса Лятошинського в рамках святкування його 125 річниці від Дня народження. Ми виконаємо фрагменти унікального хорового циклу – «Пори року». Цей видатний твір ми записали до Фонду Українського радіо нещодавно.

Чим є для вас Хор?

Великою частиною мого життя. Колись у одному інтерв’ю визначила для себе пріоритети, і, в принципі, вони лишаються тими ж: Бог, любов (це родина і близькі люди) і хорове мистецтво.

Людина має займатися тим, до чого в неї є поклик. Це як перетин трьох векторів: таланту до справи, задоволення від справи, результату справи, що приносить користь іншим. Якщо всі вони співпадають в одній точці, це і буде покликанням життя – певне служіння людям через справу, якою окрилена і наповнена людина. Для мене це – Хор, Музика, Мистецтво. Це та сфера мого буття, в якій я відчуваю сили, поклик і щастя бути корисною людям.

Як давно ви практикуєте як симфонічний диригент?

Вже 10 років я керую Хорової капелою Українського радіо. А мій дебют з оркестром стався у 2013 році. Тоді ми з Національним ансамблем «Київська камерата» та нашим колективом виконали у концерті та записали до Фонду Українського радіо твір сучасного українського композитора Ігоря Щербакова. Далі, всі ці роки – активна співпраця Хору і мене, як диригента, із провідними колективами країни, створення масштабних мистецьких проектів.

Якщо співак вважає на етичні засади у культурі, розвиває внутрішню естетику й загалом розвинений духовно, його звук стає якісно збагаченим, краще сприймається слухачем. Трапляється, що співака з високою вокальною технікою не хочеться слухати, бо йому не вистачає глибини. Чи мають право співати люди із малим моральним бекграундом?

Я часто думаю про це. Ніщо не можливо без любові до справи! І навіть везіння, професійна фортуна, на моє глибоке переконання, повертається, у першу чергу, обличчям до тих, хто безмежно і щиро любить свою справу – більше, ніж себе самого. А це вже великий моральний бекграунд!

Взагалі, людина-митець повинна мати міцний ціннісний каркас, який постійно треба живити враженнями, книгами, досвідом. Все, що митець транслює у Всесвіт силою свого таланту, так чи інакше, впливає і змінює оточуюче середовище. І дійсно, техніка є важливим, але другорядним елементом.

Ви знаєте, можна по одному дотику піаніста до клавіш зрозуміти його душу і інтелект. Це, дійсно, феноменальні речі! А тим більше вокаліста, який «грає» на інструменті, що знаходиться всередині нього. А тим більше диригента, який заряджає і веде за собою інші, вже сформовані особистості.

Публіка завжди відчуває, коли митець виходить на сцену заради укріплення свого власного «Я-Его», замикаючи мистецтво на собі. Або того, хто здатен віддавати, горіти, жити, любити, забуваючи про себе. Тому моральна «начинка» митця – це вартісний показник справжності та художньої ваги його мистецтва.

Удосконалення вокально-хорової техніки неможливо без інтелекту, такий звук навіть «забруднює» атмосферу. Ви стикались з цією проблемою?

Інтелект у поєднанні з емоціями є основою будь якої творчості. Навіть у диригентів є умовне розмежування правої та лівої руки. Права рука це «голова» (раціо), що тримає ритм, метр, структурний каркас твору, права рука «серце» (емоціо) – відповідає за динаміку, агогіку, образно-змістовну сферу.

Професійна творчість сьогодні – це творчість, насамперед, інтелектуальна. У співака діапазон образних відтінків звуку може бути безкінечним. І тут присутня пряма залежність рівня мистецтва від рівня інтелекту артиста. 

Особливі правила інтелектуального музикування нам диктує, в першу чергу, сучасна музика, в тому числі і хорова, а по-друге, загальна динаміка мистецтва ХХІ сторіччя. Це вже не ті твори, які співали професійні колективи в середині ХХ сторіччя. Це музика іншого ґатунку, пульсу, виміру; вона «загострена» часом, написана складною мовою, має різні форми і формати виконання. І рівень фахівців тут має бути інший, в тому числі і рівень їх вокально-хорової підготовки. Але у нас в колективі всі артисти високопрофесійні фахівці своєї справи. Тому вокально-хорова робота проходить виключно в інтелектуально-емоційному полі.

Фізіологічний та енергетичний рівень співу: що це таке, чи це важливі поняття і як вони досягаються?

Ще будучи студенткою консерваторії я працювала хормейстером у хоровій капелі «Світоч». Ми проводили там експеримент. Співаки брали ноти і під руку диригента, але внутрішнім слухом, не видаючи жодного звуку, промовляли текст – всі разом, одночасно, тільки в думках, навіть не пошепки. Ефект був просто вражаючий! Від хору, при тому, що зовні він мовчав, просто била енергетична хвиля. Це було дуже сильно! 

Це говорить лише про одне – слово або зміст, які підкріплені думкою і емоційним відношенням до них, мають колосальну силу впливу. Це подібно спільній молитві, яка здатна звернути гори! 

Я вчу своїх студентів по диригуванню у Національній музичній академії, що жоден рух та музична фраза не можуть бути порожніми, не підкріпленими проживанням того, про що йдеться в тексті твору. Це завжди відчувається, коли виконавець пустий або, навпаки, наповнений змістом.

Юлiя Ткач

Як цього досягти?

Це величезна концентрація уваги, емоцій, психіки, фізики, енергетики людини в цю секунду – «тут і зараз», при наявності, звичайно, таланту і здібностей відчути і передати зміст. Це мобілізація всіх внутрішніх ресурсів. 

І тому саме хоровий колектив має великий пріоритет в потужності енергетичного впливу під час виконання. У хору є слово, що помножене на сукупність думок та емоцій співаків під орудою диригента. Саме цим і цінне колективне мистецтво – живою об’єднавчою силою впливу.

Завдяки вібраційній природі, звук, що сприймається слухачем, продовжує звучати певний  час після закінчення співу. Якщо цей звук має високий рівень звучання, він утворює всередині людини гармонійну рівновагу, навіть бореться з хворобою. Чи брали ви участь у лікувальних хорових сеансах?

Це дійсно, так! Високі резонансні частоти мають терапевтичну дію. І хоровий спів з його тембральним розмаїттям, унікальними групами обертонів, вистроюванням вібрацій гармонізує людину на різних рівнях. Люди це відчувають. Тому ходити на концерти хору не просто потрібно заради мистецького задоволення, а й корисно! Особливо в такий нелегкий час. І повірте, це не високомудрі слова, а науково доведені факти впливу (позитивного чи негативного) звуків, слів, думок на людську природу. 

У нас було багато таких виступів, коли під час виконання у слухачів на очах з’являлися сльози очищення, душевної розради. Причому так реагує не тільки публіка в Україні, а й закордоном, не зважаючи на мову і іншу виконавську культуру. Пам’ятаю, у Кракові у Маріяцькому Костелі під час виконання духовного твору вся публіка сиділа зі сльозами на очах. Нашим артистам, навіть, було складно співати під впливом таких сильних зворотних емоцій слухачів.

Запам’ятався також ще один випадок. Після виконання твору Габріеля Форе «Requiem» у Будинку звукозапису підійшла одна слухачка і щиро дякувала за те, що цей концерт став для неї, в певному сенсі, рятівним. Вона переживала дуже скрутні часи, життєві проблеми, стан відчаю. Але під час виконання музики все настільки прояснилось і стало на свої місця, що після концерту вона вийшла іншою людиною, з іншим наповненням і настроєм, з великою надією і вірою.

Саме такі слова, що звучать від публіки, є головною мотивацією невпинного руху мене як керівника та місією нашого колективу, загалом.

Як ви ставитесь до використання хорового співу у кіномистецтві і чи мали ви такий досвід?

Відношусь позитивно і з пієтетом. Це додає атмосфері кінострічки вишуканості і глибини.

Хорова капела Українського радіо неодноразово була учасником озвучування фільмів. Існує, навіть, фільмографія Хору, яку досліджувала музикознавець, солістка колективу та авторка книги «В ефірі Хор Українського радіо» Тетяна Коробка. Це кінострічки стали сьогодні українською класикою. Найвідоміші серед них: «В бой ідут одні старікі», «Літа молодії» — пісня «Про рушник», «Киянка», «Долина синіх скель», «Кров людська – не водиця», «Сон», «Ключі від неба», «Загибель ескадри», «Два роки над прірвою» та інші.

Родзинкою такої роботи стало озвучування знаменитого українського мультфільму «Капітошка». Нещодавно, ідею «повернення» Капітошки до хору запропонував очільник Українського радіо – Дмитро Хоркін. Ми з великим задоволення її відтворили та реалізували. У концерті прозвучала акапельна кавер-версія цього твору.

Озвучування фільмів на сучасному етапі – це кінострічка «Владико Андрей», про життя та діяльність Андрія Шептицького; фільм «Зцілити страх», де змальовується життєвий шлях Святителя Луки Войно-Ясинецького.

З давніх часів вважалось, що хор об’єднує  людей. В наш час це ще актуально?

Сьогодні це актуально, як ніколи. Розвинуті країни підтримують власне хорове мистецтво: країни Балтії, Німеччина, Австрія. В Америці хоровий рух був і залишається найпотужнішим: в кожному університеті, коледжі, школі, установі по декілька різноманітних хорів.

Це говорить про вплив хору на консолідацію, гармонізацію суспільства та здорове виховання молоді. Людина, що співає в хорі, як ніхто, вчиться відчувати іншу людину, вона пристосовується, ансамблює, переживає разом моменти мистецького катарсису. Тому увага та підтримка хорового руху сьогодні, це здорове повноцінне суспільство завтра! І дуже хочеться сподіватись, що це буде підтримано з боку суспільства та країни як велика державотворча цінність.

В якому напрямку ви рухатиметесь із хором у новому концертному сезоні?

Плани позитивні, амбітні, креативні. Вірю, що з початком концертного сезону ми зможемо (звичайно, дотримуючись усіх карантинних норм) відродити активне концертне життя, здійснити наші сміливі творчі задуми, реалізувати проекти.

Вже за тиждень після проведення Київ Музик Фесту, 8 жовтня Хор бере участь у постановці нової української опери «Ніч» Максима Коломійця. Дійство, що окутане таємницею, інтригою, загадкою…

Також у планах реалізувати Медіапроекти Хору, що станують контентом Суспілного. Це вже відомий цикл концертів «Зустріч епох», в якому на цей раз звучатиме музика Перголезі, Брукнера, українських композиторів, а також монументальний проект «Постаті: Шевченко, Лятошинський, Станкович». Записи до Фонду Українського радіо. І просто, насолода від роботи кожного дня!

Всіх шанувальників Хорової капели Українського радіо запрошуємо на наші концерти та прямі ефіри! Гарантуємо животворчі вібрації і наповнення позитивом!

ЮЛІЯ ТКАЧ – художній керівник та головний диригент Академічної хорової капели Українського радіо, заслужена артистка України, лауреат Мистецької премії імені М.Лисенка, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри хорового диригування НМАУ ім. П.Чайковського

Фото Юрій Прияцелюк

Текст Дарина Анастасьєва

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *