Як відшукати своїх в чужому міст, маркет гешефт, скарби Садової та Коблівської
Марія Галіна про те, що і де в Одесі цими вихідними.
Валерій Юхімов: «Провінційність – завжди подвійна гра»
Народився в Одесі. Закінчив Одеський політехнічний інститут, кандидат технічних наук. Завідував лабораторією в Українському НДІ верстатів та інструментів. Займався журналістикою, з 1995 р. жив та працював у Києві. У 2002-2007 роках. генеральний директор Видавничого дому «Автопрофі», головний редактор однойменної газети. Публікував вірші у журналі «Соти», збірнику «Вільне місто» («Вольный город», Одеса, 1991), антології «Звільнений Улісс» («Освобожденный Улисс» та ін. Учасник низки художніх виставок, остання – 2023 року у Музеї Західного та Східного мистецтва. Роботи представлені у приватних колекціях в Україні, Франції, Німеччині, Ізраїлі, США, Японії. Про художню діяльність, методи творчості та установи див. також тут.
Війна не є метафорою
Фестиваль «Меридіан Черновіц», що восени презентує себе в кількох містах України, 3-5 листопада приїхав до Одеси.
Володимир Умма: «Кожен виходить із катастрофи якомога»
Володимир Уманенко (Володимир Умма) – відомий художник, дизайнер, стиліст, актор, режисер. Той самий художник по костюмах, який створив образи культових в 90-ті роки «Маски шоу» і «Джентльмен шоу». Брав участь в масштабній виставці «ИноеЕ. Экоурбанизм 2015». Також відомий виставкою «ПЛАТТЬОПИС» – експозицією з розписаних художницями 40 суконь всіляких відтінків білого. Під час війни організатор серії яскравих проектів, пов’язаних з арт-спротивом — зокрема виставки «Вільні та люті» у «Пункті незламності», акцій на Катерининській площі та інших. Інтерв’ю взято під час чергової вже акції на Дерибасівській, коли Володимир Умма разом з художником Ярославом Войцеховським розклеювали нову серію постерів. Під час інтерв’ю лунав сигнал повітряної тривоги, який на Дерибасівській завжди гучний, але на одному із нових постерів як раз була надпис «Тривога триває, але нам не заважає».
Мови війни
В цю п’ятницю в Одеському Художньому Музеї водночас відбулось відкриття двох виставок з циклу «Мови війни» — «Великі луги, рясні трави» художниці Kinder Album та «Вівтар небесного війська» Альбіни Ялози.
Кирило Ліпатов. Мови війни. Досвіди війни
Парадоксальним чином останні два роки сучасне мистецтво переживає підйом, хоча б тому, що, оскільки музеї перестали виконувати свою офіційну функцію зберігання, а стали використовуватися як галереї, як виставкові зали, вони, завдяки своєму статусу перетворились на провідників сучасного, актуального мистецтва. У той же час галереї, які продовжують функціонувати саме як галереї, нікуди не поділися і також продовжують працювати. Додаймо той шок, то занурення в жахливі реалії війни, який перевернув творчість багатьох художників, зробив його по-справжньому актуальним, по-справжньому важливим і значущим, зробив його лінзою, що висвічує всі жахи війни, всю мужність захисників, усю жорстку матерію війни. Інакше кажучи, мистецтво зараз значить дуже багато, набагато більше, ніж воно означало до війни. Воно нарешті знайшло своє місце. Про це, і багато чого іншого з Кирилом Ліпатовим.
Святослав Померанцев: «Продовжую працювати в царині мистецтва. В цей раз – ювелірного»
Чернівці. Міжнародний поетичний фестиваль. Щільний розклад читань та дискусій. Цього разу на Меридіані відкрили виставку картин, створених для книг, які тут видають. І ювелірні прикраси, які «виросли» з книг. Kyiv Daily попросив Святослава Померанцева розповісти, як все це сталося, й ось, ми сидімо, розглядаємо альбом з ескізами. Й видавець розповідає про прикраси, далі — його пряма промова.
Татьяна Ретивова: «…я выбрала Украину»
Поэтка, переводчица, издательница. Основательница издательства «Каяла». Правнучка писателя Евгения Чирикова. Татьяна Ретивова о «своем» Киеве, семье, Иосифе Бродском и Саше Соколове.
«Ми — двоє божевільних, модератора в нас немає»
Це — остання розмова Kyiv Daily на фестивалі Meridian Czernowitz. Але вона поєднується із рубрикою «Разом» — циклом статей про людей, які створили й роблять спільну справу. Зазвичай вони не підписують між собою трудових угод, їх мало цікавлять корпоративна етика і комерційна вигода. Героїв цієї рубрики об’єднує справа, яку їм важко назвати роботою у звичному сенсі цього слова. Ця історія — про Євгенію Лопату та Святослава Померанцева, людей, що творять Meridian Czernowitz.
«мои тексты это моя эволюция»
