У «Видавництві 21» виходить книжка Людвіка Флека «Як постає та розвивається науковий факт». Через півтора десятка років цієї роботі виповниться сто років.
Не-встреча с Гавриленко. Разговоры в жанре «Портреты и случаи» мы ведем с художником Матвеем Вайсбергом в кафе рядом с нашими домами, — встречаемся, заказываем кофе, и — из обрывков памяти, полу-анекдотов складываются воспоминания, в которых соединяются история, память, искусство, юмор, жизнь.
Трагедия Вильяма Шекспира «Кориолан» на сцене Национального академического драматического театра имени Ивана Франка в интерпретации Дмитрия Богомазова превратилась в политическую сатиру об украинской демократии. Режиссер-философ, подставляя национальные переменные в вечные классические формулы, отрезвляюще едко рассуждает о народе, о его герое и его же власти, волей случая оказавшихся на одной странице исторической летописи.
З 15 березня – по 5 травня у Малій Галереї Мистецького арсеналу триває виставка «ПОПТРАНС. Дистанційне бачення. Мистецькі практики Ужгорода 90х – 00х». Проект створено в межах Лабораторії сучасного мистецтва і розкриває досі недосліджене в повній мірі явище актуального мистецтва Ужгорода в контексті діяльності неформальної мистецької групи Поптранс. Кураторкою виступила Катерина Тихоненко.
Ім’я цього диригента у київському музичному середовищі доволі відоме. Еркі Пехк починав із «Київською камератою», а тепер є запрошеним диригентом «Київських солістів». Із цим ансамблем співпрацює від 2016 року. Концерт, який відбудеться найближчого вівторка у Національній філармонії, продовжує тематичний цикл, скерований на популяризацію музичної культури Скандинавії. Програма так і називається: «Північні враження». Солістка – естонська флейтистка Моніка Маттійсен. Про свої найперші музичні враження, навчання в Таллінні, Ризі й Лондоні, тип відносин диригента й оркестру, що базується на довірі, менталітет естонців Еркі Пехк розповів у своєму інтерв’ю.
Он — самый известный в мире исполнитель партии Бориса Годунова. Его вокальная карьера началась в середине 70-х прошлого века, о нем пишет The New York Times и главные музыкальные эксперты. Анатолий Кочерга поет в лучших залах Европы и США, но не на сцене Национальной оперы.
Ще не так давно барокова музика в Україні була «долею обраних». Втім, за останні кілька років вона привертає увагу все більшої аудиторії. Як тут не згадати проект Open Opera Ukraine, команду, що складається із трьох осіб (Галина Григоренко, Анна Гадецька і Наталія Хмілевська), і робить дива. Ініційовані нею події, такі як постановка опери «Дідона і Еней» Генрі Персела, приїзд до Києва Емми Кіркбі, створення аматорського барокового хору – засвідчили, що суспільний попит на таку музику у нас є, і він не обмежується лише професіоналами.
