Сучасність нерозривно пов’язана з музикою, вона звучить усюди і весь час. Заповнюючи тишу старовинних храмів, зали філармонії, пронизує торгові зали і прибирає шум метро долинаючи з навушників.
Фільм «Явних проявів» немає» вийшов 2018 року і вже встиг отримати низку міжнародних відзнак. В прокаті він відсутній, тому всі, хто цікавиться документалістикою, дотичною теми війни на сході України, можуть побачити стрічку лише на фестивалях чи спецпоказах. Один із них відбувся 24 січня в кінотеатрі «Жовтень». Із повною залою, із людьми, що сиділи не лише на приставних стільцях, а й на сходах. Із очима, повними сліз.
В киевском академическом театре «Золотые ворота» режиссер Стас Жирков выпустил «Отелло/Украина/Facebook», в котором хулигански перемешаны тексты украинских драматургов Павла Арье и Марины Смилянец, Вильяма Шекспира и Юрия Олеши, YouTube блоги и актерские исповеди, интервью-вербатимы и стихи Зо Леонард, Scorpions и Степан Гига… Зачем? Хороший вопрос.
Наталья Бельченко родилась и живет в Киеве. Ее стихи переводились на немецкий, французский, английский, корейский, польский. На голландский, болгарский, литовский и латышский. Не так давно она сама стала переводить с польского. И писать стихи на украинском.
«Две королевы» — кино, сейчас в прокате, и книга. Книгу написал Джон Гай — ученый, историк, преподаватель Кембриджа. Его «Две королевы» — не авантюрный исторический роман, скорее хороший пересказ и переоценка истории, новый взгляд на историю Шотландии.
Улітку 1956 року Стівенс, який усе життя прослужив у багатому маєтку під назвою Дарлінґтон-Голл, вирушає в автомобільну мандрівку південно-західною Англією. Коротка шестиденна виправа перетворюється на подорож у минуле, що виринає на тлі розкішних англійських пейзажів, у минуле, в якому особисті драми розгортаються разом із драмами світовими.
Концертная программа «КАСКАДИ та КОНСОНАНСИ» киевского пианиста Евгения Громова составлена из произведений Владимира Губы (Украина, р. 1938) и Освальдаса Балакаускаса (Литва–Украина, р. 1937).
Попри свою хрестоматійність, опера «Дон Жуан» Вольфганга Амадея Моцарта, прем’єра якої відбулася понад двісті років тому у Празі, у Києві чомусь не ставиться.
Во-первых, если из истории Украины каким-то образом вычленить еврейскую компоненту, то никакой истории не получится. Во-вторых, появление на свет учебного пособия «Страницы еврейской истории Украины», допущенного для использования в учреждениях общего среднего образования – абсолютный феномен.
Я встречалась с режиссером Стасом Жирковым накануне премьеры «Отелло». Про Жиркова известно: умные постановки, молодой, но маститый. «Маститый» дурацкое, но точное слово — шесть премьер (не только в собственном театре, по всему миру) только за последний год, как и когда Жирков все успевает, совершенно непонятно. То есть, отчасти понятно: я брала интервью у худрука и директора Театра Золотые ворота. Опубликовано оно через неделю после разговора, и уже дня три официально объявлено, что Стас Жирков возглавит академический театр драмы и комедии на Левом берегу Киева.
