Різновид батьківщини — «Плач Єремії»

«Плач Єремії»

У десятому класі мені давали 2 грн на кишенькові. В середині 1990-х половини цієї суми вистачало на пиріжок, на решту я мав доїхати на підготовчі курси в університет.

Виходив з метро на Майдані Незалежності й чвалав з улюбленою мелодією у вухах. Слухав позичені касети світової рок-класики. Одного разу надибав біля Головпоштампту чи не єдину в Києві розкладку, де продавали касети українських виконавців. Вперше окрім звичних «Бітлів» і Гребенщикова з обкладинок дивилися Олег Скрипка і Тарас Чубай.  Я почав економити «пиріжкову» гривню з метою задовольняти тепер свій меломанський голод. Два дні без обіду – одна касета. Зараз ті раритети, акуратно складені за абеткою у шістьох коробках, припадають пилом у мене під ліжком. 

Перлиною колекції досі вважаю записи гурту «Плач Єремії». На компакт-дисках Тарас Чубай чомусь досі не перевидав декілька   альбомів. Наприклад   «Най буде все як є…» 1995-го. На ньому вперше записав свою версію балади Костя Москальця  «Завтра прийде до кімнати…». В народі відома як «Вона», пісня стала чи не першою альтернативою хітам російського року в посиденьках з гітарою української молоді перших років Незалежності. Поет Віктор Неборак ділився спогадами, що бачив навіть роту солдат, що крокувала у лазню під «Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна, буде пити не п’яніти від дешевого вина…». З пісень того ж альбому я вперше дізнався про художника Енді Воргола.  

Андрій Вархола – русин чи хохол?
Греко-католик, ставленик поп-арту.
Енді Воргол – це джаз і рок-н-рол!
Куди до нього віршнику чи барду... 

Композицію «Сервус пане Воргол» Тарас Чубай написав на вірші закарпатця Петра Мідянки. Друга сторона касети  «Най буде все як є…»  занурювала у творчість батька лідера «Плач Єремії» – поета Грицька Чубая, світ  літературно-мистецького андеґраунду Галичини 1960-х, 1970-х, 1980-х. На тлі переважно стьобних або пафосно патріотичних пісень тодішніх наших рокерів, це була справді висока поезія. «Плач Єремії» показали,  наскільки текстово інтелектуально насиченим може бути український рок-н-рол. 

— «Плач Єремії» це не лише рок-група, скоріше літературний проект. Насправді ми знаходимось на прикордонні  музики і поезії. Тому звужувати нас до рок-н-ролу занадто примітивно, —  каже Тарас Чубай.  — Почав займатися музикою завдяки батькові. Вдома була фонотека велика, наскільки це було можливо у радянські часи. Плюс варився у дитинстві в соку творчої атмосфери. В нашій  хаті завжди було багато музикантів, поетів, художників, це навчило любити добре мистецтво. 

Батька не стало, коли мені було 12. Здавалося, що з його відходом забувають і про нього, і про його творчість. Один із способів доносити його поезію було писання музики. До того ж,  мені здавалось, це полегшує сприйняття. 

Маю слабкість  перфекціонізму. Я сам собі критик. «Плач Єремії» існує з 1990 року.  Головна проблема — матеріал записаний у студії в ті часи. Самі твори написані добре, але, нажаль, реалізація заважає сприйняттю.  Наприклад пісню «Коли до губ твоїх…» на вірш батька написав ще 1987-го, а популярною балада  стала лише наприкінці 1990-х, після перезапису на альбомі «Добре». І то мені ця  версія теж не подобається. 

Кілька поколінь ходить на мої виступи. Упродовж усього часу, що я є на сцені. Розумію, що творчість «Плач Єремії»  для них  різновид батьківщини і предмет самоідентифікації. Це головне, що може зворушувати у стосунках з публікою.

Виступи «Плач Єремії» зараз можна умовно поділити на декілька відділень. У першому віддається данина творчості Грицька Чубая. Далі гурт виконує пісня на вірші наших сучасників — Юрія Андруховича, Віктора Неборака, Івана Малковича. 

Підлітком я намагався не пропускати по четвергах програму «Український рок-н-рол» на радіо «Промінь». Слухав її з зошитом, у який нотував, на вірші яких сучасних поетів пишуть пісні львівські гурти «Плач Єремії», «Мертвий півень», «Їжак»,  «Сіґал Спожив Спілка». 

Тому, коли вперше побачив у книгарні  роман Юрія Андруховича «Перверзія», навіть здивувався прозі від цього автора. Наївно думав, що Патріарх Бу-Ба-Бу виключно класний  рок-поет. 

Завершальним акордом концертів «Плач Єремії» зазвичай є виконання легендарних хітів Володимира Івасюка  «Я піду в далекі гори», «Червона рута» та  повстанського бойвика «Лента за лентою». 

Текст: Іван Столярчук  

  • Що: Концерт «Плач Єремії»
  • Коли: 2 серпня, 20.00 
  • Де: Caribbean Club, вул. Симона Петлюри, 4.

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *