31 січня у Національній філармонії України вперше із сольними програми у супроводі симфонічного оркестру виступлять юні киянки, сестри Почебут – 14-річна піаністка Єлизавета та 11-річна скрипалька Маргарита. Прозвучать Перший фортепіанний концерт Петра Чайковського та «Іспанська симфонія» для скрипки з оркестром Едуарда Лало.
– Коли твої діти тебе переконують, що все буде добре, політика політикою, а музика – вічна, то ти починаєш розуміти, що музика в нашому житті тепер буде поруч завжди, – розповідає мама сестер Почебут Оксана Сітнікова.
Єлизавета займається музикою із шести років. Зараз навчається в 11 класі у професора, народного артиста України Юрія Кота, у Київському державному музичному ліцеї. Свій перший Міжнародний конкурс піаністів імені Моцарта у Римі виграла у віці 7 років, де отримала гран-прі та неймовірний відгук міжнародного журі, яке захоплено назвало її «маленьким Моцартом». Тож дебют із симфонічним оркестром 8-ми річної піаністки відбувся саме із концертом №8 В.А. Моцарта. На даний момент Єлизавета зіграла десятки концертів з різними оркестрами, як в Україні так і за її межами. Вона – лауреатка понад двадцяти міжнародних фортепіанних конкурсів.
Маргарита, молодша, свій професійний шлях також почала із шести років, навчалася у класі Богдани Півненко у Київській спеціалізованій музичній школі-інтернаті імені М. Лисенко. Зараз вчиться у Наталії Анненкової (випускниці Богодара Которовича). Через півроку навчання дебютувала, як солістка, із симфонічним оркестром. Того ж року взяла участь у своєму першому Міжнародному конкурсі скрипалів імені Міши Ельмана та отримала гран-прі. Нині вона учениця 7-го класу Київської «десятирічки» (минулого року «перескочила» із 5-го в 7-й клас). Як і старша сестра, Маргарита активно бере участь у міжнародних конкурсах і є лауреаткою понад десяти міжнародних конкурсів.
– Добре, що дівчата грають на різних інструментах – у них ніколи не було конкуренції, тільки постійна співпраця. – продовжує пані Оксана. – Єлизавета є партнером по сцені для Маргарити. Дівчата грають камерну музики, виступають як у дуеті, так і в тріо, з віолончелісткою.
Як вплинув на концертну діяльність ваших доньок карантин?
Минулий рік був дуже важкий психологічно, бо треба було адаптуватися. Але дівчата собі так постановили, що вони гратимуть щонеділі онлайн, й виходили в Live на їхніх сторінках. Минулого року давали концерт у Харкові, Маргарита грала концерт Мендельсона для скрипки з оркестром, а Єлизавета – концерт Шопена для фортепіано з оркестром. Нещодавно виступали у Львівському оперному театрі, давали сольний концерт, але це був речиталь, без оркестру. Також минулого року Ліза брала участь у конкурсі Серафими Могилевської в Одесі, де взяла гран-прі та приз сім’ї Могилевських і мала честь виступати на open-air концерті на Потьомкінських сходах.
Як виникла ідея концерту у Національній філармонії?
Коли дівчата роблять великі програми, то ми розуміємо, що для того, аби ця програма була довершеною, вони мають її зіграти з оркестром на сцені. Минулого року ми познайомилися із «Київськими солістами». Ще не знали, коли й де це буде. Але це той випадок, коли склалося все: є оркестр, солісти, є першокласне місце, де можна грати.
Твори Чайковського і Лало – це, звичайно, вибір викладачів. Але до цих творів треба дозріти, це складні «дорослі» твори. Цікаво, що «Іспанська симфонія» Лало надихнула Чайковського на створення його скрипкового концерту. Я хочу сказати, що в Україні, зрештою, й у світі цей твір Лало повністю дуже рідко грають, виконують окремі частини, але весь твір – рідко. Маргарита гратиме весь твір. Обидва твори, і Лало, і Чайковського, цікаві тим, що вони потребують максимального складу симфонічного оркестру. Тому «Київські солісти» будуть грати із музикантами Національного духового оркестру. Диригуватиме Ігор Пучков.
Як мама, можу сказати, що ці концерти – це дуже важко для нас емоційно. Особливо, коли двоє твоїх дітей грають в одному концерті, одна – одне відділення, друга – друге відділення. Кожен крок на сцені ти робиш разом із дитиною, і як тільки видихаєш один раз, після перерви робиш те саме.
Текст: Олеся Найдюк
Фото з репетицій – Андрій Хільченко
