Віслава Шимборська, Анджей Понєдзєльський, Юстина Баргельська, Ярослав Марек Римкевич, Єжи Жулавський, Ян Спєвак, Єжи Ліберт та Єжи Гарасимович — Наталія Бельченко продовжує знайомить читачів Kyiv Daily з польськими поетами, які народилися у липнi.
Віслава Шимборська отримала Нобелівську премію з літератури 1996 року. А в 2011 році її було відзначено Орденом Білого Орла. Один з перших кавалерів цього ордена – гетьман Іван Мазепа, а 2005 року його отримав президент України Віктор Ющенко. Цікаво, що у творчості Віслави Шимборської важливе місце посідали лімерики, вона навіть входила до Ложі лімериків. Мені сподобалася виставка «Шухляда Шимборської» в Кракові: виставлено різноманітні дрібнички, які супроводжували поетку протягом життя і подеколи розкривають її з несподіваних боків (експозицію можна відвідати до 30 грудня 2020 року).
В яких тільки жанрах не працює Анджей Понєдзєльський: він і поет, і конферанс’є, і сатирик, і гуморист, і гітарист, і сценарист, і режисер, і артист кабаре. Також відомий як актор театру «Атенеум» у Варшаві. А ще він писав тексти для Северина Краєвського та Марилі Родович.
Наймолодша наша сучасниця в цьому місяці – письменниця та поетка Юстина Баргельська виступала на Львівському Форумі видавців 2011 року (читала, зокрема, в тандемі з Іриною Шуваловою) і на Місяці авторських читань 2015 року. Вона – лауреатка літературної премії Гдині, її було номіновано на премію імені Віслави Шимборської та на вроцлавську поетичну премію «Сілезіус». А один з романів Баргельської вийшов у фінал літературної премії «Ніке».
Ярослав Марек Римкевич – відомий поет, прозаїк, есеїст, драматург, історик літератури, а також перекладач, зокрема творів Еліота, Лорки, Мандельштама. На переломі 50–60-х він сповідував у творчості сучасний неокласицизм. У 1990-ті брав активну участь у громадському житті, друкувався у «Газеті Виборчій». Ярослав Марек Римкевич отримав чимало літературних нагород, але чомусь захотілося перекласти один з його не надто серйозних віршів.
Єжи Жулавський був не тільки поетом, драматургом та філософом (у Берні захистив дисертацію «Проблема причинності у Спінози») – він виявився одним з основоположників польської науково-фантастичної літератури. Багато мандрував, мав пристрасть до лиж та альпінізму. Разом зі своїм братом здійснив 28 серпня 1909 року перше сходження у Високих Татрах. Замешкавши в Закопаному, став волонтером служби порятунку Татр. З початком Першої світової він пішов добровольцем на фронт. Помер від тифу в госпіталі.
Народжений у Голій Пристані, Ян Спєвак провів дитинство в Херсоні. Згодом оселився в Рівному. Спілкувався з польськими поетами Зузанною Ґінчанкою та Юзефом Лободовським, які на той час мешкали на Волині, та став членом поетичної групи «Волинь». Після війни одружився з поеткою Анною Камінською. Крім написання власних текстів, багато перекладав з російської та болгарської.
Поет Єжи Ліберт належав до кола, близького до літературної групи «Скамандр». У 1915-му він був разом з батьками евакуйований до Москви, де навчався в російській гімназії, а згодом – у польській школі. У 1918 році, як і багато хто з інтелігенції, зокрема його друг і скамандрит Ярослав Івашкевич, повернувся до Польщі. Перекладав поезії Лермонтова та Блока. Прожив лише 27 років і помер від туберкульозу. Передчував близьку смерть у своїх віршах.
Твори Єжи Гарасимовича перекладали українською Ігор Калинець, Павло Мовчан, Дмитро Павличко, Станіслав Шевченко, Леонід Череватенко. За словами Ігоря Калинця, перед смертю Єжи Гарасимович просив вважати його українським польськомовним поетом, тим більше що до поезії його пробудили саме вірші Шевченка. Працюючи після навчання в лісництві, він побачив у горах закинуті після операції «Вісла» села лемків, зачинені та зруйновані храми. Так він став поетом лемків і Карпат. Його прах було розвіяно над бещадськими полонинами.
Віслава Шимборська
Народилася 2 липня 1923 року в Бніні, померла 1 лютого 2012 року в Кракові.
Музей
Є тарілки, але бракує апетиту.
Є обручки, але взаємності нема
вже щонайменше триста років.
Є віяло, а де ж рум’янець зник?
І є мечі – куди поділась лютість?
І лютня ані бренькне на смерканні.
Через відсутність вічності зібралась
шалена кількість давнішніх речей.
Наглядачеві солодко дрімати
між шаф, де причаїлись експонати.
Перебороли час метали, глина,
тихенько тішиться перо пташине.
Регоче тільки шпилька вар’ятки-єгиптянки.
Корона голову пережила.
Долоня вщент програла рукавиці.
Взяв гору над ногою черевик.
А щодо мене – я живу, повірте.
Моє змагання з сукнею триває.
Але який же чинить сукня опір!
І як воліє пережить мене.
Анджей Понєдзєльський
Народився 4 липня 1954 року в Іванісьці.
* * *
Це неправда
що не ступиш
у ту саму річку двічі
можна часу плин священний взять на кпини
посміятись
Треба тільки страх здолати
і на глум людський начхати
треба
тільки
міст
вздовж річки
збудувати
Юстина Барґельська
Народилася 7 липня 1977 року у Варшаві.
Третій вірш, що починається з «я би хотіла»
Сезон шершнів, накритих склянками,
розставленими по всій квартирі,
власне почався. Отже так:
можемо частину з них повідкривати,
можемо відкрити тільки ту іншу частину,
можемо пити зі склянок, з яких випустимо шершнів,
також можемо лишити шершнів накритими
і пити з власних долонь, з пупків, з уст,
тобто звідки хочемо. У нас багато часу, аби прийняти рішення,
цей будинок тільки-но почав руйнуватися,
і ще навіть не тут,
тільки там.
Ярослав Марек Римкевич
Народився 13 липня 1935 року у Варшаві.
У приміському потязі
У приміському потязі мандрують дві німфетки
Вдягла одна зелені друга палеві шкарпетки
Руді в одної кучері а в другої косиця
Тримаються за руки і вдивляються в зіниці
Обидві прехороші як червневі теплі ранки
Можливо це сестрички а можливо і коханки
Можливо це коханки а можливо і сестрички
Як гострі ножики блищать їх очі з електрички
Єжи Жулавський
Народився 14 липня 1874 року в Липовці, помер 9 серпня 1915 року в Дембиці.
Цілуй іще!
Цілуй іще! твої вуста нестямні й божевільні!
Немов од келиха вина, від них сп’яніти можна!
Обманюють? – нічого, я обманюю так само.
Ніхто з нас не кохає одне одного. Дурниця!
Обман свій добре знаємо і любимо обман свій,
Цю вправну гру над пащею розжареного пекла
І ці несамовиті наші губи та криваві,
В єдиний пломінь злиті, з насолоди непритомні,
В яких нуртує кров жива, прямуючи до втіхи!
Нехай усе обманом буде – що мені до цього,
Коли єдина правда – розкіш губ твоїх, дівчино!
Обманюй і цілуй! Палкіше! дикими вустами!
Ян Спєвак
Народився 18 липня 1908 року в Голій Пристані, помер 22 грудня 1967 року у Варшаві.
Пісня про домівки
Моя перша домівка мала сім вікон.
Моя друга домівка – дві шибки вологі.
Дудка-самогудка – каламар маленький.
Дерево співуче – гімназійна форма.
Серце неспокійне – місяць на галявці.
Все колись покинув. Полишив назавжди.
Моя третя домівка дивилась на мальви.
А четверта домівка: вогонь і надія.
Вулички незнані – фрази бунтівничі.
Тужні пообіддя – куля та надія.
Гарних снів, Матусю, – спи, коханий Батьку.
Все колись покинув. Полишив назавжди.
Моя п’ята домівка – це кохання й бентега.
Моя п’ята домівка – це хмарини й усмішки.
Дудка-самогудка – чубчики біляві.
Неспокійні ночі – пустощі й непослух.
Небо над очима – зір тепло тендітне.
Це не відпустити. Це завжди зі мною.
Єжи Ліберт
Народився 24 липня 1904 року в Ченстохові, помер 19 червня 1931 року у Варшаві.
Два вина
Рожевий напій світанку
Туманить очі пташині,
Птах, ніби мушля з росою,
Розбризкує краплі винні.
Як струмінь у срібній скриньці,
У горлах вино дзюркоче,
І бачать весь світ нерівно
Примружені п’яні очі.
Хитає велику землю,
Неначе духмяні віти.
Мені за Твоє здоров’я
Вино досконале пити.
Єжи Гарасимович
Народився 24 липня 1933 року в Пулавах, помер 21 серпня 1999 року в Кракові.
Лемківському цвинтарю
Ось цвинтар
травами зарослий
Ось вирубка
на місці повалених хрестів
бурелом
священного дерева
Ось цвинтарі лемків
у Злоцькому
у Щавнику
у Лєлюхові
Ось сплять на долівці
давно вже струхлій
без хреста над головою
Пилипи
Никифори
Гарасими
осінь їм лише
з осоту запалює
свічки
листя шумить
вінок
нікчемний чорт
вовком у чагарі
тікає
Переклала Наталія Бельченко
