Рік з польськими поетами

«Польські поети місяця»

Це святковий випуск «Польських поетів місяця». Проєкту рівно рік! Відчуваю себе буквально оточеною з усіх боків поетами, — завершує «польський» рік Наталія Бельченко.

Кшиштоф Бочковський 

Народився 2 травня 1936 року у Варшаві, помер 1 листопада 2018 року у Варшаві. 

 Тіло й вино
 

 Саме так стається перетворення вина в кров,
 а хліба – в тіло,
 як під час нашої першої
 вечері –
 коли ти поклав голову мені на плече,
 ні про що
 не питаючи;
 а жести апостолів
 були тільки флейтами пінії
 над фіолетовою рікою віолончелі –
 серед вологих трав
 долини Ломбардії
 і альтів скель 

Ервін Крук

Народився 4 травня 1941 року в Добжині, помер 31 березня 2017 року в Ольштині.  

 
 Традиція
 

 Є в мені старе залізяччя, брязкіт обладунків, моління язичників,
 є землі, які відомі тільки з неточних снів.
 Є в мені суворість півночі, твердінь неба зимова,
 чужа культура, кров іржава – як старе залізяччя. 
 

 Ніколи мені не перемогти в брязкітливих обладунках. В тій землі,
 де історія відреклася від своїх синів і крові,
 тільки мертва північ втілилася, а на ній – закони релігії.
 На небі, але це неточно, палає меч з сімома клинками.  

Галина Посвятовська 

Народилася 9 травня 1935 року в Ченстохові, померла 11 жовтня 1967 року у Варшаві. 

 * * *
 наче темне вино вона була
 стікаюча світлом ніч
 гіркотою вина вона була
 з губ через зуби протекла
 в перехоплене горло – ніч
 

 танцюючі стопи – трава
 долоні – гілки дерев
 несуть золотий смолоскип
 до темно задумливих уст
 

 і все було про кохання
 і навіть Джиммі з дверей
 і Джиммі глухий і сліпий
 хитав головою в такт
 

 як міцнюще вино вона була
 у краплях воску – в сльозах
 сутінь глибока на очі спливла
 і тінню лягла на вустах
 

 була як вино в таверні
 опівніч – зі світла зірок 

Ерна Розенштейн

Народилася 17 травня 1913 року у Львові, померла 10 листопада 2004 року у Варшаві. 

 Щастя
 

 Домувати.
 Мовити світлом.
 Вирощувати кристал.
 Спливати променем і молоком.
 Відмикати сонце.
 Світити в прозорості.
 Володіти землею та небом.
 Наближати помахом далеке. 

Генрик Береска

Народився 17 травня 1926 року в Шопеницях, помер 11 вересня 2005 року в Берліні.

 Художник Павел Врубель
 

 Перед очима порожні свинарники,
 закинуті голубники,
 сталеливарні заводи, труби, витяжні вежі
 свинцеві, закіптюжені, вкриті попелом,
 малює, втиснутий в кімнатку для мітел,
 живописець підземелля,
 світ в кольорах, які вже давно
 поховані.
 

 В загадовні на Вільгельміні
 між Гельґоландом і Нікішовцем – 
 ані дерева, ані куща, ані стебла.
 Він змішує кольори джунглів,
 вицвілі місцини оживляють
 вимерлих тварин:
 зайців, кіз, ведмедів.
 Шлак відвалів
 накладає він на дошку –
 розпустилися дерева, рослини,
 живуть радісні люди.
 

 Живописець підземелля,
 брат Піросманішвілі,
 з темряви шахти видобуває він
 свою верхньосілезьку Грузію. 

Анна Подчаши

Народилася 25 травня 1972 року в Легниці.

 За що
 чи за голову хапатися чи за серце
 коли пісня вибухає з глибин настільки прихованих
 що думав ніби вони з іншого боку
 були а не тут особливо після
 

 того звуки всипано в конус
 нотки та скрипки вписано як ключі
 птахів у небо яке не зважаючи ні на що на нас
 роїться в голові за що
 

 маю хапатися коли після всього
 натискаю кнопку пульта і мелодія 
 змітає мене ще раз а тоді
 ще раз вибухає моє серце? 

Томаш Ружицький

Народився 29 травня 1970 року в Ополю.

 Вечірнє кохання
 

 У хлопця, який купив світ, свої п’ять
 хвилин, і бармен йому ставить значок
 при прізвищі. Як її звати? Небо
 дрібниться, як в Груйцю і як в Горинцю.
 І сніг заніс повністю світ твій, авжеж?
 І літери білі встелили тло чорне, й немає
 вже сліду, немає слідів саней. 
 Вечірнє кохання його водить на шворці
 

 по барах, з китайського ув італійський
 район і далі, за будь-який інший кордон.
 О, як він це любить: свій келих нагріти
 в долонях, узріти предмети в порядку,
 помітному тільки під певним кутом.
 Тож вгадуй цей код. Допоки кохання
 ще в кухні, допоки кохання готує нам, 
 всі ці ножі та виделки якийсь мають сенс. 

У день народження Булгакова пишу про польського лікаря, пристрастю якого стала поезія. Одна з книжок Кшиштофа Бочковського мала назву «Скелет Бога». Не полишаючи лікарську працю та наукові дослідження, переважно з цитогенетики, він став автором понад десяти поетичних збірок і перекладів, зокрема з Еліота й Вітмена. Метрами для нього були Ярослав Івашкевич і Чеслав Мілош. Так само, як і Івашкевич, Бочковський прагнув утілити чистий захват від краси чоловічого тіла. Герої його віршів – Верлен, Пазоліні, Кавафіс. Дослідники звертають увагу на його глибокий естетизм і бісексуальність поетичного світу.

Ервін Крук був засновником літературної групи «Ялівець», що діяла в шістдесяті. У сімдесятих роках ним зацікавилася служба безпеки, підозрюючи у ворожій діяльності проти Польської Народної Республіки, адже він описував післявоєнну долю репресованих владою ПНР жителів Вармії та Мазур. У 1980-му Ервін Крук вступив до «Солідарності». Поетового батька було вивезено свого часу «на роботи» до Радянського Союзу, звідки він не повернувся.

Творчість і харизма Галини Посвятовської захоплюють і досі. Через хворобу серця поетка все життя практично не виходила з лікарень і санаторіїв. Одружившись із також хворим студентом Лодзької кіношколи Адамом Посвятовським, вона в 21 один рік стала вдовою. Відвідуючи її в лікарні восени 1967-го, поет Тадеуш Новак не міг навіть уявити, що прощається з нею назавжди. Писала Галина Посвятовська також і прозу – її автобіографічна повість «Розповідь для друга» вийшла українською 2013 року в перекладі Володимира Гарматюка. 

Ерна Розенштейн відома здебільшого як художниця. Сюрреалістка, хоча вона не любила цього визначення. Зростала у сім’ї львівського юриста, але шокувала рідних своїми соціалістичними вподобаннями. Навчатися поїхала до Відня – на жіноче відділення Академії образотворчого мистецтва. Під час війни вона потрапила з родиною до гетто у Львові; втеча до Кракова та згодом до Варшави не врятувала: батьків було замордовано. Образи їхньої загибелі потім виникали в її картинах. У Польщі Ерна Розенштейн брала участь в історичній «Виставці дев’яти» 1955 року, співпрацювала з Тадеушем Кантором, була в шлюбі з Артуром Сандауером. 

У родині Генрика Берески, як у більшості верхньосілезьких родин, розмовляли двома мовами – польською та німецькою. У 1939 році він був польським харцером, а в 1944-му потрапив до Люфтваффе, а згодом – до американського полону. Після війни втік до Східного Берліну. Вікна його квартири виходили на Берлінський мур, і хоча їх замурували, Генрик Береска чув звуки пострілів по втікачах. Він переклав з польської на німецьку понад 200 книжок. Перекладаючи його вірш про земляка Павла Врубеля, я дізналася про цікавого художника-примітивіста, який працював у шахті, відбув ув’язнення в таборі на Камчатці й мав славу сілезького Брейгеля.

Дебютну книжку Анни Подчаши було номіновано на літературну нагороду «Ніке». А в житті ця поетка викладає англійську та є баскетболісткою. Протягом багатьох років вона – провідна гравчиня жіночої баскетбольної команди «Лев» у Легниці, грає під номером 10. Нещодавно Анна Подчаши стала авторкою й поетичної книжки для дітей.

А Томаш Ружицький викладає французьку мову. Предки поета походять зі Львова. У нас його вірші перекладали Юрій Андрухович, Віктор Неборак, Ярина Сенчишин. І хоча сучасна польська поезія – переважно неримована, восьма книжка Томаша Ружицького складається з віршів, які тримаються римами, зокрема внутрішніми, як-от перекладений мною. Ця збірка, як сказав автор на зустрічі з читачами, має свого героя – «хлопця, який купив світ». Купив – це значить прийняв: «Кожен з нас купує світ; питання в тому, яку він платить за це ціну».

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *