Професорка, перша голова Національної комісії зі стандартів державної мови Орися Демська про те, чому кожне звернення Президента — важливе, чому його промови чутні та резонують не тільки тут, в країни, де йде війна, а всюди.

З початку війни президент України виступає перед парламентами та громадами світу: Велика Британія, Польща, Сполучені Штати Америки, Японія, Ізраїль, Канада, Литва… 

Кожен виступ – подія. Кожен текст – сплав розуму та почуття. 

Спікер добре розуміє природу людини. Знає свого слухача. Розуміє контекст і місце промови – парламент, площа, кінозал… Кожного разу звертається до спільноти, але кожен раз веде розмову з конкретною людиною-представником конкретної спільноти.

Модерний лаконічний текст, позбавлений звичної для української мови бароковості. Короткі речення, легко трансформовані на мову слухача без втрати змісту. Фактично, виникає новий стандарт української мови, яка щораз більше виходить за межі системи координат лише рідна мова українців і стає однією з мов світу. Саме лаконічність посилює конкурентність мови в умовах відкритого світу.

Інструментом створення спільного семантичного поля для мовця і слухача часто є неповні речення, чи такі, у яких пропущено слово-член речення. Такий пропуск дозволяє мовленнєва ситуація і те, що всі учасники розмови знають про що йдеться. Цей прийом дозволяє кожному учаснику моделювати власне розуміння ситуації, залежно від своїх знань і свого розуміння світу. Фактично промовець формує матрицю за допомогою слів-ключів, яку кожен слухач наповнює самостійно і відчуває себе важливим, причетним до подій.

Ці визначальні текстові стратегії промовець системно реалізує в усіх своїх виступах.

Парламент Великої Британії

Каркас тексту збудований на ключових, зрозумілих для слухача, словах: людина, діти, герої, Україна, Велика Британія. І не має значення, хто ви – британець чи українець. Використано прийом повтору-посилення думки та емоції І ми відчули силу. Велику силу нашого народу… Бомби, бомби, бомби, знову бомби…, це терор проти всіх. Це великий терор… Вжито неповне речення, яке запускає уяву та емоцію кожного слухача.

Спікер покликається на справді важливі для аудиторії речі. Речі, які мають екзистенційні сенс. Це засвідчує не просто знання важливого для слухача, а є повідомленням про те, що я знаю ваші цінності, вони так само важливі для мене, я, мій народ, ми однакові у цьому світі.

Говорячи у Британському Парламенті, покликаючись на шекспірівське, зрозуміле кожному британцеві «Бути чи не бути», Президент не просто підтверджує, що ми у тім самім інтелектуальнім та культурнім човні, дає не просто ствердну відповідь, а екзистенційну відповідь свого народу Очевидно, що бути. Очевидно, що бути вільним. А як саме бути вільним – відповідь суголосна з Черчелевим Ми будемо битися на морях, будемо битися в повітрі, ми будемо захищати нашу землю, хоч би якою була ціна. Просто. Зрозуміло. Емоційно.

Усі наступні звернення кожного разу ніби посилюють це перше, британське, але кожного разу це індивідуальна історія спікера і аудиторії, до якої він промовляє.

Сейм Республіки Польща

Люди і діти – не просто слова, які повторює Президент у всіх своїх промовах. Вони мають велику вагу в кожному його тексті, так само, як у сучасному цивілізованому світі. Це проста і зрозуміла річ.

У промові до поляків з’являються не те, що правильні змісти і слова, а ті змісти і слова, які нам – українцям і полякам – належало давно актуалізувати у наших спільних справах і розмовах: українська гідність і польська честь, ми боремося разом, …нас разом 90 мільйонів! Ми разом можемо все. Очевидно, що, як казав Іван-Павло ІІ, на все має бути повнота часу. Зараз маємо цю повноту. І промовець відчуває це.

Звертаючись до італійців – Президент, знову ж таки спираючись на рості людські основи життя діти, рідні, надія, щастя, актуалізує зрозуміле і цінне для італійців площа/площі – фрагмент стародавнього міста, який маркує європейський світ, до якого належить і Україна: Навіть площі. Такі ж площі, як ваші. …Як бомбили площу в нашому місті Харкові – площу Свободи. Це найбільша площа Європи… Коли розмовляєш зі співрозмовником про зрозумілі йому речі, стаєш зрозумілим, стаєш своїм. Свого людина схильна підтримати.

Промови Президента України вийшли окремою книжкою й у перекладі іншими мовами. Ці тексти фактично є інвентарем загальнолюдських цінностей і тих індивідуальних спільних цінностей для українців і кожного іншого народу, до якого звертається промовець. Саме ключові слова-назви спільних реалій буття треба розглядати як точку входу до побудови гідного спільного майбутнього українців-британців, українців-поляків, українців-французів, українців-ізраїльтян… Якщо навіть це ще не до кінця осягнуто раціонально, то на рівні емоції це вже зрозуміло, хто чув і читав звернення Президента України.

Вперше опубліковане тут