Сни Пантаґрюеля

«Пустотливі сни Пантаґрюеля»

Київ повільними, але впевненими кроками виходить з карантину і, звісно ж, ледь не першими почали «прокидатись» галереї, в яких назбиралось вдосталь цікавих матеріалів для зголоднілих за мистецтвом. 

Однією з таких подій стане доволі нестандартна експозиція серії літографій 1973 року «Пустотливі сни Пантаґрюеля» Сальвадора Далі в Аукціонному домі «Золотое Сечение», яка проходитиме з 10 по 26 червня включно. 

Чому варто відвідати цю моновиставку? По-перше, це роботи найвідомішого сюрреаліста в історії — Сальвадора Далі, — якого знають навіть ті, хто не може назвати себе поціновувачем мистецтва. По-друге, це авторські відбитки найлімітованішого тиражу у 50 примірників, які пронумеровані та підписані власноруч художником. Дане зібрання робіт зберігається у спеціальному футлярі у вигляді середньовічної книги, що, безумовно, натякає на своєрідне наступництво Далі у зображенні цієї історії. Представлена серія походить з приватної колекції, яка з Іспанії перекочувала до київського збирача культурних артефактів та ілюструє контраверсійний роман французького письменника 16 століття Франсуа Рабле «Ґарґантюа та Пантаґрюель», який не втрачає своєї актуальності і сьогодні. 

Для початку, пару слів про техніку виконання. Літографія — це різновид друкованої високої графіки, який був винайдений у Мюнхені в 1796 році типографом Йоганном Алоїзом Зенефельдером. Основою служить відшліфований камінь (а сьогодні і цинкова або металева пластина), на який спеціальним літографським олівцем/тушшю на олійній основі наносять малюнок, а згодом обробляють поверхню кислотним розчином. Кислота пом’якшує непокриту поверхню, чим створюється необхідний рельєф з малюнком. 

Олівець або туш змивають і змочують всю площину каменю водою — в місцях нанесення малюнку олія відштовхує воду, а оброблені кислотою поверхні навпаки вбирають. Вода відбиває типографську фарбу, яка добре наноситься на матрицю. Опісля на камінь кладеться змочений папір і на літографському станку зі спеціальним пресом створюється відбиток. Художник може виконати всі етапи самостійно (в такому випадку це матиме назву «авторська літографія»), або створити ескіз і «технічну» роботу довірити типографу, опісля підписати готові відбитки, кожний з яких вважатиметься оригіналом. Що, власне, і зробив Далі з представленою серією. 

«Пустотливі сни Пантаґрюеля» включають в себе 25 зображень, які є своєрідною парафразою ілюстрацій 1565 року видавця Рішара Бретона. Це була серія зі 120 гравюр, які через потішні і водночас бридкі образи зображають людські пороки. Це і не дивно, адже Рабле присвятив свій роман лицемірству духовенства і церкви, але не забув також і про гріховність людства загалом. Далі взяв за основу дивакуватих створінь Бретона, створивши з кожного зображення фантасмагоричну композицію, яка викликає водночас і посмішку, і відчуття дискомфорту через чіткі зображення фізіології. Це було зроблено не лише на забавку глядачу – текст роману переповнений натуралістичними описами людської життєдіяльності.

Художник не вказує, які пороки зображено на кожному відбитку, але одразу впадає в око те, що це в першу чергу такі людські слабкості, які пов’язані із задоволенням найнижчих потреб і максимальним бажанням догодити своїм тілесним покликам. Звісно ж, яка критика духовенства без зображення пихатості, лицемірності, жадібності та прагнення влади. Оглядаючи ці ілюстрації, одразу можна згадати Ієронімуса Босха та безліч його потвор, які стали фундаментальною базою для розвитку теми образності чудовиськ у мистецтві. 

У продовження теми художника як медіатора, який доносить людям ті чи інші змісти, у контексті занепаду людського єства, неможливо не згадати знакову серію «Капрічос» іспанського художника Франсіско де Гої, не менш відомого за свого епатажного колегу-сюрреаліста. У цих офортах Гоя теж звернувся до проблеми моральності представників церкви і загальних “негласних” правил тогочасного суспільства, хоча і в доволі реалістичній формі. До чого це? Власне, Іспанія завжди славилась своєю релігійністю та жорстокістю у питаннях віри і моралі, саме з Піренейського півострова і бере свій початок Інквізиція. Але, як можна помітити за темами, до яких звертаються іспанські художники різних століть, людям з країни-”вартової” моралі не вдалося обійти земні напасті. 

У пустотливій формі, як були створені роман та ілюстрації, можна сказати, що це своєрідна візуальна Біблія гріховності, де кожне зображення глядачі можуть сприймати по-різному, знаходячи ті хвилюючі теми, які стосуються кожного особисто. Не зважаючи на загальну тему зображень та їхнє формальне вирішення, вони складаються у цілісну серію з власною естетикою, яка спочатку може відштовхувати, проте згодом все більше приваблює до розглядів. “Ґарґантюа та Пантаґрюель” ніколи не переставав бути популярним, а до його ілюстрування вдавались немало художників, серед яких і відомі французькі митці Гюстав Доре і Оноре До’мє. Зібравши докупи всі ці факти, можна сміливо зазначити, що пропустити дану виставку, а особливо після спустошливого карантину, буде прирівнюватись до ще одного гріха, який Далі з радістю б зобразив у одній з серій, присвячених людським порокам.

Текст: Анастасія Уразбаєва

  • Що: виставка «Пустотливі сни Пантаґрюеля» 
  • Коли: з 10 по 26 червня; графік роботи: Пн-Сб 11.00-19.00, Нд – вихідний
  • Де: в галереї Аукціонного дому «Золотое Сечение», вул. Леоніа Первомайського, 4.

Возможно вам также понравится

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *