Йоанна Поллякувна, Іреней Ірединський, Казімєж Ґлінський, Барбара Росєк, Чеслав Мілош та Мирон Бялошевський – Наталія Бельченко кожен місяць знайомить читачів Kyiv Daily з кількома польськими поетами, які в ньому народилися.
Батьком варшав’янки Йоанни Поллякувни був поет і перекладач Северин Полляк, у якого вчився перекладу Адам Поморський, мамою – дитяча поетка Ванда Гродзенська. Відомо також про дружбу Йоанни Поллякувни, яка була ще й історикинею мистецтва, з Юзефом Чапським.
Іреней Ірединський народився у Станіславові, сучасному Івано-Франківську. Після Другої світової його родина переїхала до Бохні; поетичний дебют шістнадцятирічного Іренея відбувся у Кракові. А в Харківському театрі ім. Тараса Шевченка 2013 року було поставлено його п’єсу «Прощавай, Юдо…».
Позаяк тільки-но відшумів напівкарантинний День Києва, особливо приємно згадати Казімєжа Ґлінського, автора «Київських сонетів». Він народився неподалік Фастова, закінчив гімназію у Бердичеві, був приватним учителем у Житомирі, а згодом і у Варшаві. Писав повісті з українського життя, а його драма «Шалапут» йшла у львівському мандрівному Руському народному театрі. Ще два сонети зі згаданого циклу можна прочитати за посиланням.
Барбара Росєк відома передусім як психолог, авторка автобіографічного «Щоденника наркоманки». В інших книжках нею використано ще й досвід пацієнтів. Але Барбара Росєк видала також десять поетичних збірок. Перекладений вірш узято зі збірки «Вдова». Мене вразило те, що пішла вона з життя зовсім недавно, у квітні цього року.
Неможливо не знати Чеслава Мілоша – 1980 року він отримав Нобелівку з літератури. Народився поет у Литві, перед Другою світовою переїхав до Польщі. Під час німецької окупації Варшави він працював сторожем в університетській бібліотеці та брав активну участь у підпільному культурному житті. З 1951 року до початку 90-х перебував у еміграції. Повернувшись у 1993-му, він оселився в Кракові, який, на його думку, був найбільш подібний до Вільнюса.
Мирон Бялошевський народився в один день із Мілошем, але на 11 років пізніше. Він пережив Варшавське повстання, був вивезений спочатку до концтабору, а потім на примусові роботи до Німеччини, але втік і повернувся до Варшави. Працював на головпоштамті та як журналіст. Перша його поетична збірка вийшла аж у 1956 році.
Йоанна Поллякувна
Народилася 1 червня 1939 року у Варшаві, померла 28 червня 2002 року у Варшаві.
* * *
Де раки зимують?
В отруєних водах;
тіла рачині труться з хрускотом.
Де лиси зимують?
В задимлених норах
холодне хутро лисів до глини лине.
Куди біжать люди?
В краї випадкові
ліси свої тягнуть
міста свої тягнуть,
що трухнуть між пальців.
Іреней Ірединський
Народився 4 червня 1939 року в Станіславові, помер 9 грудня 1985 року у Варшаві.
Середньовіччя
До Каносси твого живота
я плазую в глибокому розкаянні
Минаю замки де мене спокушають
інші брами та під’їзди
Але я повзу
аби під брамою твого замку
таїтися в покутному вбранні
Прихильності просити
співчуття
Пагорб Каносси увінчаний
зіркою пупка
Казімєж Ґлінський
Народився 13 червня 1850 року в селі Василівка, помер 1 січня 1920 року в місті Наленчів.
Київські сонети
1
Наче поясом шовковим, сплетеним з блакиті,
Так Дніпром підперезався Київ старовинний –
Снігом хат заповз в яруги та улоговини,
Банями святинь зелені гори оповиті.
З задніпрянських лук в небесні барви соковиті
Піднялась червона повня – з туманів низинних,
Позлотила – посріблила – присмерку сивини.
Мури міста тихим світлом місячним облиті.
Плине тиша у повітрі – безгомінь безкрая…
Лиш розбурхався Славута, з берегами грає.
Спів бринить прадавній, дивний у річному лоні.
Чуєш грім? То ніби молот, стиснутий в долоні
Велетня, стовпи вбиває в глиб ріки потроху…
– Дніпре, це не ти співаєш!.. це – віки, епохи!
Барбара Росєк
Народилася 25 червня 1959 року в Ченстохові, померла 27 квітня 2020 року.
* * *
так боюся
що ти згаснеш
а я ще не подорослішала
хто кота вночі пригорне
хто купить перестиглі персики
і хто буде так любити
– мамо…
Народився 30 червня 1911 року в садибі Шетені, помер 14 серпня 2004 року в Кракові.
Фрагмент
Подай мені, сестро, води і пробач провини.
Біліє очіпок твій Альпами на світанні,
У крилах його заховалися дві долини,
Земля Тур у правому, в лівому – Галаад.
У тебе єврейські очі, предки мої – слов’яни,
Залізний світ переміг нас в годину втрат.
Руками торкнися лоба мого незримо.
Нехай наді мною ще раз відлуння зрине
Всіх тронок з-над Вілії, гавкіт собак з левад.
Вікно зачини, там йдуть германські Юнони.
Стрибають в ріки мої, ніяк не спинить їх,
Там, де рибалка лише хилився над сіттю
В чайчиному, ластівочому колі єдиний.
Склянки стукотять на столі, стіна у заграві –
Коли майорять хоругви під вітром криваві,
Заорюють вигін чорні військові машини.
Не йди, лишись біля мене. Бо днями, здається,
Відчув, що в мене раптово спинилося серце
І в ліжку моєму лежить уже хтось інший.
Рана тяжка так само, та не дорослий більше,
А сестра-жалібниця стоїть біля вікна
Й пряде довгу нитку з хмарини як з веретена.
Мирон Бялошевський
Народився 30 червня 1922 року у Варшаві, помер 17 червня 1983 року у Варшаві.
Вивчення ключа
Ключ
пахне
цвяховою водою
на смак він сама електричність
а як плід
він терпкий
недозрілий
і весь є в собі
кісточкою
Переклала Наталія Бельченко
