У Харкові попри війну та постійні російські удари пройшов KharkivMusicFest. Фестиваль проходить із 2018 року. У 2022 році через повномасштабну агресію росії відбулося символічне відкриття фестивалю: музиканти на станції метро «Історичний музей» виконали твори всесвітньо відомих композиторів та обробки українських народних пісень, також пройшли концерти в лікарнях і для військових. Цього року залізне місто влаштувало красивий Фестиваль про музику та силу і стійкість. Фестиваль KharkivMusicFest-2024 — це в першу чергу можливість підтримати харків’ян, — зазначив у пресрелізі президент фестивалю Сергій Політучий. В розмові з Київ Дейлі Сергій Політучий розповів про підготовку до Фестивалю цього року, головні виклики, питання та ризики.

Фестивалі давно стали невід’ємною частиною культурного життя України та рушієм економічного розвитку міст та містечок, де вони проходять. На жаль, через повномасштабну війну ставлення до фестивалів у країні розділилося: хтось бачить у них гарну можливість для людей бодай трохи відпочити та перезавантажитись, а хтось — зайві ризики та недоречну витрату ресурсів. Чи мали ви сумніви щодо проведення KharkivMusicFest у прифронтовому Харкові?

— Чи могли ми не проводити фестиваль в цей час? Так могло бути, якби ми керувались суто матеріалістичним підходом. Та фестиваль – це, в першу чергу, про емоції, позитивні та яскраві. І наш фестиваль ставить за мету подарувати мужнім харків’янам, які попри щоденні повітряні тривоги та атаки залишаються зі своїм зраненим містом, радість занурення у прекрасне, у світ музики; підтримати їх, стати розрадою. А ще продемонструвати, що агресору не вдалося залякати нас, змусити відмовитись від повноцінного життя. Фестиваль – це декларація того, що попри жахи війни у нас попереду світле та щасливе майбутнє. 

І нехай через бойові дії ми не можемо запрошувати на фестиваль, як було раніше, закордонних зірок першої величини, ми невимовно вдячні тим, хто має сміливість бути з нами зараз. Наприклад, іспано-німецький диригент концерту-відкриття Рок Фаргас – його приїзд у прифронтовий Харків для багатьох європейців є героїчним вчинком; Рок розуміє, наскільки зараз важлива для харків’ян моральна підтримка, тому прибув сюди попри острах, розуміючи значущість мистецтва, музики в такі трагічні часи. Ми також щиро вдячні українським блискучим виконавцям, які  цьогоріч дарують своє мистецтво харків’янам, це прояв солідарності і гуманізму.

Музика нібито не вимагає від її учасників (виконавців, композиторів тощо) ні політичних позицій, ні інтелектуальних зусиль, музика була століттями приємним фоном для війн і геноцидів. Що змінилося зараз з українською музикою?

— Через трагедію свого історичного розвитку, Україна довгі часи перебувала під впливом і пресом культури метрополії, яка проводила тут колоніальну політику, насаджуючи власний світогляд і, по суті, намагаючись нівелювати все, що відображало особливість української нації, українського народу, його відмінність і самобутність, а подекуди й присвоїти собі досягнення українців. І треба визнати, що їй це вдалося. На жаль, існує безліч прикладів, коли суто українські прояви культури сприймаються за кордоном як російські, бо імперія робила все для того, щоб українське не уявлялося світові як щось окреме.

Поштовхом до повертання до свого коріння стала, значною мірою, російська збройна агресія. Перший крок до цього був зроблений у 2014 році, а після 2022-го в українському суспільстві сформувався чіткий попит на повернення до своїх культурних коренів, на самоідентифікацію. Саме у цей драматичний для країни час у нас з’явився шанс знову подивитися на своє культурне минуле через історичну ретроспективу та показати світові те особливе, що в нас є, те, що заслуговує на увагу та повагу, що вчора було сховане під покровом імперської політики, та заявити світові про себе як про абсолютно унікальну, окрему культуру, показати її красу. Саме тому, зокрема, на KharkivMusicFest звучить багато творів українських композиторів, як класиків, так і сучасних, деякі твори мають прем’єрне виконання. 

Тож для мене це не питання політичності музики, це проблема необхідності України відірватись від імперії. 

Культура під час війни — вічна тема. Навіщо вкладати гроші у щось крім снарядів, які працюють на перемогу, — як ви відповідаєте для себе на це питання?

— Це одночасно і складне, і легке питання. Річ у тому, що коли ми говоримо про націю, що можна назвати її визначальною рисою? На мій погляд, нація – це люди, які об’єднані спільними духовно-культурними цінностями та усвідомленням своєї ідентичності. Для того, щоб зберегти націю, ми повинні зберегти культуру. Прикладом, який гарно висвітлює це питання, є доля та історія єврейського народу, який тисячоліттями жив поміж іншими народами, але зберіг свою культуру, і не так давно, за історичними мірками, знову створив свою державу Ізраїль. Тож для мене є речі, які не можна відокремити одну від одної. Саме тому я вважаю, що ми повинні обов’язково допомагати нашим Збройним силам і робити все, що ми можемо для перемоги. Та водночас дбати про підтримку, збереження, розвиток національної культури.

Культура та пропаганда — де проходить водорозділ?

— Культура часто є частиною пропаганди, вона її обслуговує. Так радянська культура через кінофільми, пісні, літературу допомагала вибудовувати в умах широких мас населення картину прекрасного життя у СРСР, вона ж створювала образ українців як недолугих селюків або ворогів-зрадників «бандерівців»; сучасна російська культура служить державній пропаганді, допомагаючи виправдовувати збройну агресію проти України. А що пропагує сучасна українська культура? На мою думку, вона допомагає зростанню національній свідомості, демонструє, що для почуття меншовартості все менше підстав: у України величезне культурне надбання, і за гідної підтримки сучасні українські митці здатні створювати культурний продукт світового рівня. Якщо ж говорити про пропаганду української культури як політику держави, то я бачу щире намагання українців бути українцями – більше слухати українську музику, читати українські книжки, бажання повернення до свого коріння. Ми погано помічаємо, а люди мого покоління тільки зараз починають помічати, наскільки багато хто з нас є носіями російської культури – цитуємо російських письменників та поетів, сміємось над російськими комедіями тощо. І це не так погано само по собі, але коли поміж строк ми бачимо у творах роль, яку відводили Україні та українцям, то виходить, що ми разом з росіянами сміємось над карикатурними образами себе, які нам нав’язують. Тож для мене відмова від російської культури як домінуючої – це визволення від корости імперського мислення. 

Будемо відверті: інтерес, який зараз виник у країн Європи до нас, нашої культури, виник значною мірою через війну та нашу виняткову мужність і стійкість опору. Як ви вважаєте, яким чином ми можемо його максимально продовжити? Яку роль в цьому ви вбачаєте для KharkivMusicFest? 

—Так, це правда, зараз ми привертаємо увагу, і тому нам треба сконцентруватися на тому, щоб через музику, літературу, мистецтво, креативні індустрії доносити наші цінності, знайомити з культурним надбанням і показувати, що попри деяку віддаленість від центру Європи, ми — такі самі європейці, які живуть тими самими проблемами, мають спільні цінності.

І культурний обмін, і презентація нашої культури для представників європейських країн є одним із найважливіших завдань нашого KharkivMusicFest. На фестивалі звучить як музика відомих українських композиторів, так і нові, створені протягом кількох останніх років, у тому числі і під час війни, твори. Фестиваль відповідає запиту на відтворення культурного надбання та презентацію доробок молодих талановитих українських митців. Я впевнений, що після нашої перемоги, коли буде можливість провести фестиваль з повноцінною програмою, Європа та й увесь світ по-новому побачать Україну, і хтось познайомиться, а хтось заново відкриє для себе багатство нашої культури.

Про що для вас Фестиваль саме сьогодні?

— Сьогодні фестиваль – це про лікування поранених війною душ харків’ян. Це про маяк, світло в кінці тунелю, про те, що життя триває, мистецтво вічне, а отже нація вічна, і Україна, і Харків.  

Довідка: 

• Сергій Політучий — бізнесмен, меценат і громадський діяч. 
• Засновник Групи компаній «Фактор», Почесний консул Французької республіки в Харківській, Сумській і Полтавській областях. 
• Голова Наглядової ради Благодійного фонду громади Харкова «ТОЛОКА», член координаційної ради Харківського офісу Європейської Бізнес Асоціації,  Ротарі-клубу «Харків-сіті» та інших громадських організацій. Голова Опікунської ради міжнародного фестивалю класичної музики KharkivMusicFest.
• Кавалер Ордена «За заслуги» (Франція). Відзначений нагородами міжнародної та української торгових палат «Скіфська пектораль» і «Золотий знак Меркурій», почесною відзнакою Харківської обласної ради «Слобожанська слава».
• Кандидат економічних наук, Заслужений економіст України. 

Дізнаватись про фестивальні події та новини можна на сторінці KharkivMusicFest у фейсбук.