На всіх музичних цифрових платформах з’явився аудіоальбом за віршами Василя Стуса «Стус. Перехожий», його презентували актори театру ДАХ.
Ми поспілкувалися із співавторами проєкту — акторами Софією Баскаковою, Ігорем Димовим та композитором Володимиром Руденком.
Героїчна і трагічна доля дисидента Василя Стуса може заступити для читача найвищий рівень його творчості. Як цього уникнути? Як звернути увагу на творчість Стуса та зробити його сучасним?
Софія Баскакова: Нема нічого поганого в тому, що доля Стуса цікавить людей більше за його ж творчість. Однак потрібно розуміти, що занурення в його поезію — це найкращий шлях, аби зрозуміти його долю. Бо все, що ми знаємо про Стуса, не вивчаючи його поезію та статей — це лише констатація подій та чиясь інтерпретація його поведінки. Головні мотиви його поведінки закладені саме в текстах. Тому нехай звертаються до Стуса, але самостійно, запитуючи у себе – за що Стус загинув у в’язниці, чи для мене це важливо? І Стуса не треба спеціально робити актуальним, він уже актуальний, як ніколи. Він пише про те, як і навіщо виховувати себе, про служіння призначенню. Ці ж питання турбують мільйони людей у всьому світі. Він поза часом. Він вже є, прислухайтеся.
Володимир Руденко: Героїчна і трагічна доля Василя Стуса — це тяжка плата / розплата / платня за його світосприйняття, за його чесноти та за гідність і непохитну позицію. Так, було таке середовище і такий час, які зробили цю ціну надмірною.
Стус — видатний, адже йому боліло, він постійно шукав відповіді, прагнув зрозуміти життя і чесно говорив про це у своїй творчості. Якщо ми просто прочитаємо те, що написано у Стуса — побачимо, що він пише про нас сьогоднішніх, про наше вчора і навіть про завтра. Він абсолютно актуальний. І це факт.
Пам’ятаєте свою першу зустріч із віршами Стуса? Що це були за поезії?
С.Б.: Пам’ятаю, що в школі я пройшла повз його творчість. Не зрозуміла нічого, для мене тоді це було надто серйозно.
В.Р.: Я пригадую, як ми вчили в школі вірш «Терпи». Звичайно, років у дванадцять важко осягнути персону поета, його життя. Думав тоді, що от цей чоловік пройшов через муки і тортури та закликає усіх терпіти. Бо, може, колись тебе це доведе до якогось раю чи пекла. Тоді для мене все виглядало досить абстрактно.
І от вдруге я свідомо зустрівся із Стусом уже завдяки КЛІМу. І це знову був вірш «Терпи». І тепер для мене відкрився зовсім інший світ, що говорить тобі — вір, стій мужньо, витривало, бери своє і ніколи не здавайся.
Це гімн людському завзяттю до життя.
Мені важливий цей вірш.
Чию поетичну традицію продовжує, на вашу думку, Василь Стус?
С.Б.: Василь Стус постійно вчився та аналізував твори найкращих поетів світу. Тому і його тексти постійно змінювалась та ускладнювались. Знаю, що він вирішив стати поетом після прочитання «Мойсея» Івана Франка. Стус вивчав Шевченка, Пастернака та багато черпав із європейських класиків, таких як: Гете, Рільке, Гі де Мопассан, Артюр Рембо.
В.Р.: Я б додав, що Стус — яскравий представник екзистенціалізму. Він зізнавався, що перші свідомі найглибші враження отримав від народних пісень, яких йому співала мати.
А ще ж «Кобзар» Шевченка він знав напам’ять. Такі речі, як на мене, закладають певний ритм і естетику відчуття слова.
Як створювалася камерна опера «Стус:Перехожий»? Чи був на виставі Дмитро Стус, онуки поета? Якими враженнями ділилися?
Ігор Димов: Опера створювалася шляхом проб і помилок, пошуком і відкиданням. Як казав Мікеланджело: «Треба просто відсікти від скелі все зайве, і вийде Давид». На першу прем’єру ми запросили Дмитра — сина Стуса — і він був зворушений від того, що побачив і почув. Дав нам тоді своє, так би мовити, благословення. Відтоді ми перебуваємо у певному контакті з родиною Стуса, а його онуки ходять до нас в Дах Школу, де ми викладаємо разом із Софією.
Розкажіть про новий проєкт, цей альбом, що записаний слідами опери. Що з ним буде далі?
І.Д.: Ми від початку хотіли, щоб Стуса могли почути тисячі українців. Завдяки підтримці Українського культурного фонду нам вдалося записати аудіоверсію нашої камерної опери «Стус. Перехожий». Тепер все просто: записи є і їх можна прослухати, коли буде на це бажання.
С.Б.: Знаєте, музичний альбом – найлегша для засвоєння форма інформації, і при цьому доступна в будь-якій точці світу. Адже не потрібно приходити в театр, брати книгу і читати, кудись спеціально йти. Для того, щоб спробувати зазирнути в світ Стуса, треба знайти цей альбом “Стус: Перехожий”. Звичайно, що цього не достатньо, але це спроба, яка може надихнути до пошуку нової інформації про поета.
В.Р.: Такий аудіо формат — важливий для тих, хто цінує час. Ми намагаємося лише дати можливість слову Стуса бути доступним 24 год на 7 у всіх можливих форматах.
І якщо важко читати — можна увімкнути альбом у колонки чи навушники. Слухати і дивитися у вікно. Слухати і гуляти містом. Щоб була ще одна можливість досить інтимно задаватися екзистенціальними питаннями свого буття у цьому світі.
Альбом «Стус: Перехожий» можна почути за посиланням.
Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.
