Автор понад десятка поетичних збірок, книжки оповідань, роману, чотирьох збірок есеїв, перекладач поезії Збіґнєва Герберта, Богдана Задури, Януша Шубера, Анни Фрайліх, Васко Попа, Ґоттфріда Бенна, Джона Ешбері. Український письменник, що вже близько двадцяти років мешкає в Нью-Йорку. Друга частина розмови з Анною Грувер.
Цитата із нової книжки Василя Махна «З голосних і приголосних»: «Цього разу, як, зрештою, й кілька минулих, я не почув річки. Вона живе собі за кілька вулиць від центру, а я тільки перейшовся історичною дільницею, почасти відреставрованою, але з неодмінним базарчиком. Проминувши збоку Тернополя автобусну станцію, колись велелюдну, та з’їжджаючи в братовому джипі з крутої височини, я тільки глипнув на Серет крізь автомобільну шибу, прихопивши на мить вересневу зеленавість річки. «Річка,— подумалося,— готується до зими. Не заважатиму їй».
«Поезія може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини», — зазначено в ухвалі ЮНЕСКО. Цьогоріч у Всесвітній день поезії сучасні українські поети воюють на фронті, пишуть важливі актуальні вірші, волонтерять, або роблять майже усе одразу, наближаючи перемогу. Галина Крук, Любов Якимчук, Василь Махно, Олег Коцарев, Дмитро Лазуткін, Борис Херсонський, Ігор Мітров, Ія Ківа та Олена Гусейнова діляться авторськими визначеннями поезії з читачами Kyiv Daily і розповідають про важливість та силу поезії в часи війни, відповідаючи на питання:
