Сьогодні дуже стисло про дві художні події минулого тижня, бо вони минули так швидко, як світло у темну пору листопаду, тобто були ефемерні і через те цінні.

Перша — в Галереї «Тонкі Матерії» відкриття  виставки пам’яті засновниці галереї Олени Мараховської. Це був насправді вечір пам’яті, бо організаторам вдалося зберегти саме ту атмосферу, яка буле там завжди. «Тонкі Матерії» завжди були дуже домашньою,  теплою локацією, де збиралася постійна аудиторія – як митців, так і поціновувачів. 

Цього разу вшанувати пам’ять хазяйки прийшло стільки народу, що саме експозицію важко було як слід роздивитися. Але оскільки у виставці прийняли участь постійні гості галереї: Юрій Плісс, Євгеній Голубенко, Олександр Лисовський, Ігор Терехов, Віталій Кузьмін, Сергій Лучишин, Лера Фокіна, Вадим Суворов, Тосислава Желіховська, Юля Грачик, Віктор Хохленко, Лара Беляєва, Настя Кириліна, Erm Wohol та Анна Носенко, Лара Біляєва, Ольга Котова, Олександр Добрий (також були присутні роботи Давіда Беккера, виставка його пам’яті була останнім проектом галеристки), то тут спрацювала скоріш суцільна дружня атмосфера вечора. Саме для мене були приємним відкриттям роботи  одеського художника-авангардиста та художника ляльок Юрія Плісса (тут додам, що зворушливі зображення літнього моря – це вже велика радість у темну пору року). Взагалі, теплі та яскраві роботи.  

Інша, майже несподівана подія і зовсім нетипова локація — це  одноденна виставка робіт Анастасії Бас «Без Цінність» яка пройшла у супроводі гри піаніста Георгія Кожухара в Клініці Профідент, розташованій на мальовничому осінньому Фонтані.  Не дивно, що саме тут, через певний зв’язок художниці з клінікою  (котра до речі організувала волонтерську пересувну стоматологічну допомогу для бійців). Незважаючи на жорсткий контент зображень, атмосфера виставки виявилася майже родинною (знов спойлер), теплою, та затишною.

Виставка Анастасії – це опрацьовування травми війни: серія робіт, виконаних у різних техніках і стилях, але об’єднаних тим, що майже  всі вони присвячені сучасним «українським мадоннам». У промові на відкритті художниця саме й розповіла про свій засіб  опрацьовування травми, яку, мабуть переживають зараз всі, хто прийшов подивитися на виставку та підтримати художницю.  Сподіваюся, у нас ще буде нагода подивитися на роботи Анастасії на більш довготривалих виставках, бо вони того варті.

І нарешті, я вибачаюся, що не дала об’яву (тобто просто пропустила інфу) про чергові дві вистави Євгена Баля “Урок Фауста”  в ТЕО просторі, і вони пройшли без нашої підтримки. Слідкуйте будь ласка за його сторінкою, я так розумію, що він дає дві вистави на місяць, зазвичай це п’ятниця та субота, і це варто подивитися кожному, хто розуміється не тільки на театр, але на літературу, філософію, тощо… Ну й взагалі. 

Марія Галіна